Трипільська культура – найдавніша землеробська культура на території України. Охарактеризуйте її найвідоміші досягнення

Духовна культура. Трипільські спільноти мали складну соціальну структуру. Основною господарською та соціальною одиницею була сім’я (жителі одного помешкання). Але значну роль (ймовірно у розподілі земельних угідь, організації робіт, необхідних для всієї спільноти: побудови культових та оборонних споруд, організація поховань, оборони тощо) відігравали рід та плем’я. Суспільства характеризувалися значною майновою інтеграцією. Вони швидко накопичували досвід управління суспільством, з’явився панівний прошарок. Наявність великих поселень свідчить про сусідські відносини. Вважають, що трипільські спільноти були матріархальними. Про складну соціальну структуру свідчить також наявність невеликих поселень-супутників протоміст.

Безсумнівно, соціальна структура, як і способи господарювання, відображали рівень духовної культури спільнот: знання, навички, освоєні технологічні процеси, рівень інтелекту, світогляд, релігійні вірування, магічні уявлення, засоби й форми спілкування, естетичні уподобання. Відтворити їх можна лише на підставі дослідження пам’яток матеріальної культури та витворів мистецтва давніх спільнот з певним рівнем достовірності. Так, на ранніх етапах трипільської культури керамічні статуетки зображали жінок з непропорційно розвинутими стегнами та сідницями і схематично виділеною головою і торсом. Ймовірно, що ідеалом жіночої краси була невисока жінка з широкими стегнами та невеликими грудьми, а обличчю не надавалося великого значення. У середньому періоді з’являються зображення струнких жінок, пропорції яких наближалися до реальних. Починають зображати ніс, очі. Ще пізніше виникають реалістичні, майже портретні пластичні зображення обличчя, а нижня частина тіла подається схематично. Очевидно, що спочатку ідеалом була струнка дівчина, а пізніше найбільшого естетичного значення набуло обличчя. На пізньому етапі знову з’являються схематичні зображення, які передають якісь образи. Очевидно, що головну роль відігравали не естетичні особливості, а соціальна роль чи інші властивості людини.

Матеріальна культура. Величезне культурне значення трипільців та споріднених з нею племен зокрема полягає в тому, що завдяки ним відбулося масове землеробське освоєння величезних масивів земель. Систематичне дослідження археологічних пам’яток (зображення биків на посудинах, знахідки керамічних моделей саней, запряжених волами, виявлення на знайдених при розкопках бичачих кістках характерних слідів, які утворюються при використанні тварин як тяглової сили) та палеоекономічні розрахунки дають можливість небезпідставно припускати існування орного землеробства із застосуванням дерев’яного рала та волів. Трипільськими племенами використовувалася перелогова система. Вирощувалися плівчаста пшениця, ячмінь, просо, бобові, льон, городні та садові культури.

Значне місце у господарській діяльності трипільців займало й скотарство, про що свідчать трасологічні дослідження знарядь праці. На певних етапах і територіях скотарство навіть домінувало (в основному на пізніх етапах розвитку Трипілля), а деякі спільноти вели виключно скотарське господарство або поєднували його з мисливством. На ранніх етапах мідного віку найбільш розповсюдженими були велика рогата худоба і свині. Пізніше склад стада значно різнився залежно від природних умов: у ньому домінують свині і дрібна рогата худоба. У степових культур Подніпров’я, Причорномор’я та Приазов’я велике роль починає відігравати конярство. Спочатку кінь розводився як джерело м’яса. Але археологічні знахідки кам’яних скіпетрів (які були знаками соціальної влади) із зображенням загнузданої голови коня, поширені від Волги до Балкан, свідчить про появу стародавніх вершників серед неолітичних племен Північного Причорномор’я. Вершник здобував неоціненну перевагу перед пішим і в бою, і у подорожі; в’ючні тварини давали можливість розвиватися торгівлі, й тому саме загнуздана кінська голова стала символом зверхності, влади. Є також матеріальні свідчення про наявність культу коня у трипільських племенах, зокрема усатівської культурної групи (стоянка у с. Усатове поблизу Одеси).

Тварини використовувалися й для перевезення вантажів та для подорожі. Відомо, що трипільці використовували сани (завдовжки 2 – 2,5 м, завширшки 1,5 – 2 м), запрягаючи у них одного-двох биків. Вважається доведеним, що трипільці транспортували від родовищ у Трансільванії мідну руду, а тому мусили користуватися в’ючними тваринами. Знайдено глиняні моделі човнів-довбанок. Отже, у трипільців досить розвинутими були торгівля і транспортний зв’язок.

Висновки про існування землеробства, скотарства, мисливства, серед трипільців та інших неолітичних племен України підтверджується ще й дослідженням посуду, інших предметів побуту. Не підлягає сумніву, що трипільці зберігали і вживали молоко, виготовляли сир, терли зерно. Використовували керамічні ложки, черпаки, ковші, а отже, готували юшки, каші (з пшениці, проса, гороху тощо), варили м’ясо. Вживали й рибу, а також сливи, абрикоси, смородину, калину. Їжа готувалася у керамічних горщиках, які ставилися безпосередньо у жарини на відкритих багаттях або в печах. Є свідчення, що вони готували й пиво.

Знахідки посуду мідного віку вказують, що трипільці виготовляли глиняний кухонний посуд різної форми, розміру й призначення: ложки, келихи, чаші, тарілки. Глиняна маса формувалася із застосуванням гончарного круга, шаблонів. Для орнаментування та розпису використовували спеціальні інструменти. Сушіння та випалення кераміки здійснювалося у горнах складних конструкцій (одно- та двокамерних), які дозволяли підтримувати тепловий режим від 800 до 1200 С. Окрему групу знахідок кераміки становлять ритуальний посуд та керамічна пластика. Відомі майстерно виготовлені зоо- та антропоморфні статуетки, моделі помешкань, меблів тощо. Все це свідчить про наявність окремої галузі ремісництва – гончарства. Ймовірно що столовий та ритуальний посуд, пластика вироблялися високомайстерними ремісниками, які володіли глибокими знаннями у галузі матеріалознавства та технологій. Гончарство мало великий культурний вплив: воно покращило приготування їжі, умови зберігання продуктів, асортимент страв, взагалі умови харчування, а також сприяло появі культури кухні та столу, а серед найрозвиненіших громад трипільців – культури сервірування столу.

На ранніх етапах трипільської культури знаряддя праці переважно виготовлялися з кременю, кістки, каменю та глини. Хоча знайдено й мідні вироби: шила, риболовні гачки, прикраси, а також сокири, долота, тесла. Пізніше з’являються вироби з бронзи, а на останніх етапах розвитку – вироби, відлиті у ливарних формах. Асортимент знарядь праці сягає сорока найменувань. Крім того, трипільці виготовляли як з кременю, так і з металу різноманітну зброю: луки, стріли, списи, дротики, кинджали, палиці (булави). Є багато свідчень, що трипільці займалися деревообробкою: виготовляли стільці, полиці, господарський реманент, гребінці (на жіночих статуетках зображено не менше як десять типів зачісок). Також обробляли шкіри й хутра, виробляли тканини (використовуючи вертикальні ткацькі верстати, можна виготовляти тканини шириною до 1,5 м). Трипільці носили одяг із тканини. Знайдено відбитки тонкого полотна та визначено факт виготовлення візерункових або пофарбованих тканин. Орнаменти на статуетках, зображення на посуді дають можливість говорити про наявність спідниць, нараменних пов’язок, довгих суконь. Виготовлялися паски різних типів, хутряні жилетки, головні убори, а також різні чоботи, постоли, сандалі. Одяг доповнювався прикрасами – намистом з мідних, кам’яних, скляних (найдавніше на землі скло) намистин; амулетами з каменю, міді, ймовірно, дерева; кільця, браслети. Одяг засвідчував соціальне становище його власника.

Трипільська культура зазнала кризи й пішла шляхом дезінтеграції і деградації. Але її значення неможливо переоцінити. Саме її носіями були закладені основи господарських систем, основи житлобудування, типи знарядь праці, технології обробки металу, гончарства, міфологія й обрядовість, світогляд, що стали базою культурного розвитку прийдешніх поколінь Східної Європи, у тому числі й українців.

Безпосередніми нащадками культур мідного віку стали племена бронзового віку та пізньої бронзи, які проіснували до ХІ ст. до н. е. У цю добу основними на території України стали такі культури: ямна, Кемі-Оба, шнуркової кераміки, катакомбна, кулястих амфор, Баден, багатопружкової кераміки, зрубна, сабатинівська та ін. Основними здобутками культур цієї доби є широке застосування каменю у будівництві (у степових і гірських районах), спорудження великих кам’яних будівель, кам’яних захисних споруд, звичайно, розвиток металообробки та виникнення металургії, використання бронзи, виникнення колісного транспорту, ускладнення складної ієрархічної соціальної системи, збільшення питомої ваги ремісництва (ковальство, ливарство, гончарство, металургія, ткацтво, гірничо-видобувна справа й ін.), вдосконалення озброєння, розвиток знань про природу та суспільство. Важливе значення мало вдосконалення кінської збруї та широке застосування кінноти у військовій справі. У цей же період активізувалися етнокультурні процеси. На початок І тис. до н. е. на теренах України відбувалася взаємодія кількох великих етнічних спільнот, серед яких була й праслов’янська.

Ще одним із вищих досягнень мистецтва трипільських племен є антропоморфна пластика – різні за стилем і формою жіночі і чоловічі зображення, в яких втілено образи шанованих божеств, що втілюють у землеробсько-скотарських племен ідею родючості і загального добробуту. Інший тип фігурок – більш реалістична жіноча фігура, вже з позначеними, але не до кінця доведеними ногами. Третій тип – фігура сидячої жінки. Призначені вони були для ритуальної мети: були пов'язані з культом жінки.

Крім антропоморфних фігурок трипільці виготовляли фігурки диких і свійських тварин. Особливо улюбленими були зображення ведмедя – хранителя і володаря води.

Чи це були "дитячі іграшки ", чи культові фігурки для власної оборони від злих духів, ніхто не може сказати.

Складними були вірування трипільців, що спрямовувалися на обожнення сил природи, від яких повністю залежали ранні землероби. Найпоширенішим був культ плодючості, який асоціювався з образом праматері.

трипільське суспільство було напередодні виникнення письма. В популярній літературі появились спроби повести лінію розвитку племен трипільської культури аж до нинішніх українців. Однак такі спроби не мають для цього реальних підстав, що б узгоджувалось з науковими методами досліджень.

Трипільцями закладені основи господарських систем, що дойшли і до українців. Неможливо уявити розвиток житла, знарядь праці, технології землекористування, металообробки, виробництва посуду та багатьох інших видів господарювання з часів Трипілля до середньовіччя, без впливу їх на технологію і культуру українців, які прийняли все це як естафету від індоєвропейських племен в поєднанні з впливами інших культур.

Основи матеріальної культури трипільців, світогляд відтворюючих форм господарства, міфологія та обрядовість були на такому високому рівні, що могли б дати набагато прогресивніше суспільство, ніж судилося майбутнім поколінням після трипільців. Їх досягнення були втрачені на багато тисячоліть

Дата добавления: 2015-05-22