Тема лекції: сім’я як соціально педагогічний феномен

ПЛАН:

1. Соціально – психологічна сутність сім’ї
2. Категорія сучасної сім’ї
3. Сучасна модель сім’ї, її особливості
4. Психологічний аналіз, функції сім’ї
5. Структура сімейних ролей
6. Типові моделі сімей
7. Психологічні особливості етапів життєдіяльності сім’ї

1. Шлюб – визначають як історичну зміну соціального формування стосунків між чоловіком та жінкою при допомозі якої суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя і встановлює їх подружні і батьківські права й обов’язки. Державно правова санкція шлюбу і є реєстрацією яка захищає права жінки, чоловіка й дітей.

Сім’я – мала соціальна група об’єднана житлом, спільним бюджетом і родинними зв’язками.

2. Характеристики сім’ї:

1. Сім’я осередок суспільства.

2. Форма організації побуту

3. Подружній союз

4. Подружні стосунки, подружжя – родичі.

Зазвичай сім'ю і вітчизняні, і зарубіжні вчені визначають як основане на кровному спорідненні, шлюбові чи усиновленні об'єднання людей, які пов'язані спільністю побуту і взаємною відповідальністю за виховання дітей.

Сім'я у процесі розвитку набула характеру складного, багатогранного, поліфункціонального, допоміжного розвиваючого соціального феномену. Отже, не дивно, що в науковій літературі визначається понад 40 видів, типів і форм сі­мей. Найбільш важливими для соціальної роботи можуть бути визнані.

3. Ознаки відмінностей:

- за складом: повна сім'я, окрема, проста або нуклеарна, складна (сім'я кі­лькох поколінь), велика сім'я;

- за структурою: з однією шлюбною парою з дітьми або без дітей; з одним із батьків подружжя та іншими родичами; з двома і більше шлюбними парами з дітьми або без дітей, з одним з батьків подружжя та інших родичів і без них; з матір'ю (батьком) із дітьми;

- за типом главенства в сім'ї: егалітарні (рівність) і авторитарні сім'ї;

- за сімейним побутом, сімейним укладом: сім'я - віддушина; сім'я - діто-центричного типу; сім'я типу спортивної команди або дискусійного клубу; сім'я, яка на перше місце ставить комфорт, здоров'я, порядок тощо;

- за однорідністю соціального складу: соціальне гомогенні (однорідні за соціальним статусом) і гетерогенні (неоднорідні сім'ї);

- за сімейним стажем: молоді сім'ї; сім'ї, в яких очікують дитину; сім'я се­реднього шлюбного віку; старший шлюбний вік; подружні пари похилого віку;

- за національним (етнічним) складом: однонаціональні; міжетнічні сім'ї; сім'я з громадян різних держав; сім'я за расовими ознаками походження; за віросповіданням;

- за якістю взаємин і атмосфери в сім'ї: благополучна, стабільна, педагогічно слабка, нестабільна, дезорганізована;

- за географічною ознакою: міська, сільська, віддалена сім'я (яка проживає у важко доступних районах);

- типу споживацької поведінки: сім'я з "фізіологічним" або "наївно-споживчим" типом споживання, сім'я з "інтелектуальним" типом споживання, тобто з високим рівнем витрат на купівлю книг, журналів, на видовищні захо­ди тощо; сім'я з проміжним типом споживання; з особливими умовами життя; студентська сім'я; "дистантна" сім'я; сім'ї, які утворені за певною моральною чи юридичною ознакою, угодою між подружжям (наприклад, сім'я "на віру", сім'я з опікунськими правами); сім'я за рівнем матеріального достатку; сім'я за перевагою членів сім'ї у професійній діяльності (робітничі, ремі­сничі, фермерські, банкірські тощо).

4. Функція – особлива форма життєдіяльності пов'язана із задоволенням потреб сім’ї.

Сім'я виконує в суспільстві важливі соціальні функції, серед яких:

* репро­дуктивна (сексуальна, продовження роду);

* виховна (реалізується у трьох аспектах 1) – первинна соціалізація дитини. 2) – постійний вплив дітей на батьків. 3) – систематичний виховний вплив на сім’ї на кожного члена.);

* господарсько-економічна (організація споживання, побу­ту);

* рекреативна (відпочинок, відтворення сутнісних сил, підтримка здоров'я, взаємодопомога, особливо непрацездатним);

* комунікативна (зв'язки з іншими соціальними групами та інститутами);

* регулятивна (первинний соціальний ко­нтроль, реалізація влади, авторитет, самоутвердження і т. д.)

* психотерапевтична (здійснюється в двох аспектах 1) „поглажування” – ласка, увага. 2) резонування – розуміння, допомога один одному, підтримка в саморозвитку.

5.Структура – склад і кількість членів сім’ї, а також система сімейних відносин що включає стосунки спорідненості влади й авторитету зв’язки горизонтальні (чоловік, дружина), та вертикальні (батьки, діти),рольову взаємодію як сукупність установок норм і зразків поведінки, що характеризує одних членів сім’ї в їх ставленні до інших.

Сімейні підсистеми – диференційована сукупність ролей, що передбачає вибіркове виконання сімейних функцій у кожній сімейній підсистемі є правила які визначає, хто і як виконує сімейні функції.

основні подружні ролі:

* сексуальний партнер

* друг

* опікун

* захисник

За іншою класифікацією є подружні ролі:

* традиційні (жінка – народження дітей і їх виховання, ведення домашнього господарства, затишку, терпимість до обмеженої сфери діяльності. Чоловік – прийняття основних рішень, підтримка влади, контроль, економічна безпека, захист, емоційна вдячність дружині за пристосування до залежності.)

* Товариські – (моральна підтримка, сексуальне задоволення, спілкування)

* Партнерські – (як чоловік так і жінка роблять економічний внесок в сім’ю, несуть спільну відповідальність за дітей, приймають участь у веденні домашнього господарства)

Найтиповіші сімейні ролі для подружжя:

1. відповідальний за матеріальне забезпечення

2. хазяїн – господарка

3. відповідальний за підтримку родинних зв'язків

4. організатор сімейної субкультури

5. організатор розваг

6. сексуальний партнер

7. догляд за дитиною

8. вихователь

9. сімейних психотерапевт

6. Типові моделі сім’ї:

1. Сім’я „фортеця ” (замкнута сім’я, автономна, побудована на моральних уявленнях сім’ї „ти належиш мені”)

2. „Дуб з плющем” ( 1- є дубом, тобто опорою, володарем другий як плющ обвивається навколо „дуба”)

3. „Шлюб борців” або „дім каторга” (боротьба за главенство в сім’ї)

4. „Дім - готель” (кожний із членів сім’ї береже право на свободу, в такому шлюбі нерідко виникають позашлюбні зв’язки)

5. „шлюб соратників” ( допомога один одному в розвитку особистості, суперечки не є джерелом образа навпаки )

За Юстицьким типи сімей поділяють на:

1. з орієнтацією на соціальне недовір’я (недовіра до оточуючих, бачення в усьому загрозу, неконтактність, заздрість)

2. з орієнтацією на авантюризм або „хитра сім’я” (високо цінують підприємливість, спритність, основне є досягнення успіху найкоротшим шляхом)

3. з орієнтацією на задоволення „легковажна” (потяг до задоволень, відсутність планів на майбутнє, небажання долати труднощі)

4. з орієнтацією на застосування сили „конфліктна” (культ фізичної сили, вживання грубих слів, бійки)

Розрізняють сім’ї за сприятливим та несприятливим психологічним кліматом.

Сприятливий – згуртованість, доброзичливість, висока вимогливість один до одного, відповідальність, почуття захищеності, прагнення до спільного розв’язання проблем.

Несприятливий – напруженість, негативне ставлення один до одного, емоційний дискомфорт від передування в сім’ї.

Від ступеня негараздів сім’ї поділяють:

- сім’ї конфліктні – виникають суперечки між інтересами, потребами, бажаннями все це призводить до негативних тривалих емоцій.

- Кризові – потреби та інтереси зустрічаються різко це призводить до суперечок.

- Проблемні – потребують допомоги в конструктивному розв’язанні конфліктів, в подоланні життєвих ситуацій.

7. Родини розрізняють за структурою влади:

- Авторитарні (суворе підпорядкування один одному)

- Демократичні (дана сім’я заснована на взаємоповазі, взаємодовірі)

- Ліберальні (відстороненість, відчуженість один до одного, байдужість до справ і почутів іншого члена сім’ї).

Залежно розподілу ролей сім’ї бувають:

- Традиційні (матріархальні, патріархальні)

- Егалітарні (сім’ї в яких панує рівність)

За виховним потенціалом:

o Виховально – сильні (сприятлива моральна атмосфера в сім’ї);

o Виховально – стійкі (сприятливі умови для виховання)

o Виховально – слабкі (втрата контакту та контролю над дітьми)

За стадією становлення сім’ї бувають:

Þ Молоді (до 9 років подружнього життя) для яких істотним в психологічному аспекті є ставлення подружжя один до одного і до спільного сімейного життя.

Þ Середні (10 19 р) стабільні сімейні стосунки, розподіл ролей, обов’язків, наявністю дітей дорослих та самостійних.

Þ Зрілі (понад 20 р) характерне підвищення значущості подружніх стосунків.

Фази сімейного життя:

Þ Залицяння.

Þ життя без дітей.

Þ експансія (від народження першої дитини – до останньої)

Þ стабілізація (виховання дітей до моменту коли перша дитина залишає сім’ю)

Þ діти назавжди залишають батьківський дім.

Þ „порожнє гніздо” (після від’їзду дітей)

Þ один після смерті іншого.

Дата добавления: 2015-05-22