КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Контрольні запитання. Рекомендована літератураПримітки
Рекомендована література
Історія релігії в Україні. – К., 2002. – Т.5. 1. Про які тенденції засвідчила поява в Україні перекладів філософських текстів «Логіки Авіасафа» та «Арістотелевих врат»? Кралюк П. "Іст. укр. філософії" - Тема 8. Острозька академія та проблема становлення української філософської традиції 8.1. Третя комунікативна революція та її вплив на розвиток української культури й філософії У ХV-ХVІ ст. в країнах Західної й почасти Центральної Європи відбуваються помітні зміни як у плані соціальному, економічному, політичному, так і культурному. Ці зміни (особливо культурні) були пов’язані з т.зв. третьою комунікативною революцією, зумовленою винайденням книгодрукування.
Процеси, пов’язані з третьою комунікативною революцією, прийшли в Україну з певним запізненням. Кириличне книгодрукування з’являється (в Кракові, Цетіньє та Празі) лише в кінці ХV – на початку ХVІ ст. Першими відомими кириличними виданнями були краківські друки Швайпольта Фіоля початку 90-их рр. ХV ст. – Часослов, Осьмогласник (Октоїх), Тріодь Пісна й Тріводь Цвітна. Усі ці книги використовувалися в православному богослужінні. Існує думка, що дані друки замовили клірики православної Перемишлянської єпархії. У 1494-1496 рр. працювала кирилична друкарня в Чорногорії, в місті Цетіньє. Можливо, вона перенесла свою діяльність на Волощину. У 1517-1519 рр. в Празі виходець із білоруських земель Ф.Скорина надрукував Псалтир і 22 біблійні книги. Потім продовжив свою видавничу діяльність у Вільно. Деякі дослідники припускають, що Ф.Скорина мав намір видавати книги в Україні, зокрема, в Кременці. Наскільки ця гіпотеза відповідає дійсності, судити важко. Однак саме на українських землях у той час з’явилося чимало Скориненських видань, а також рукописних текстів перекладів біблійних книг [2]. Систематичним друкарство стає в Україні, Львові та Острозі, а також на білоруських землях, у Вільно, у кінці ХVІ ст. й на початку ХVІІ ст. У Львові друкарство започаткував Іван Федоров (Федорович) у 1574 р. Правда, потім він переніс свою діяльність на Волинь, у Острог, де, ймовірно, з 1578 р. почала працювати друкарня. У ній було надруковано чимало літератури різноманітного змісту, серед них – знаменита Острозька Біблія (1581). Щодо Львова, то тут книгодрукування стало систематичним починаючи з 90-их рр. XVI ст. під опікую Львівського братства. Саме тоді й з’являються можливості для розвитку оригінальної української філософської думки. Такий стан православно-слов’янської культури й філософії обумовлювався низкою чинників, про які вже частково велася мова. Православні слов’яни в той час не мали сильних державних утворень, де би існували культурні осередки, в межах яких могла розвиватися філософська думка. Також ударом для православно-слов’янської культури, як зазначалося, було падіння Візантії. Адже ця культура ніби була прив’язана пуповиною до високої візантійської культури, звідки для себе черпала живильні соки. Тепер це джерело почало всихати і православно-слов’янський світ втратив культурну підживку. В принципі, новим зовнішнім джерелом могла би виступити культура латинського Заходу, яка в ХV і особливо в ХVІ ст., використовуючи досягнення третьої комунікативної революції, почала здійснювати активне проникнення на православний Схід. Експансія західної культури (у різноманітних виявах – ренесансних, реформаційних, контрреформаційних), про що вже йшлося, сприймалася далеко не всіма православними. Часто трактувалася ними як щось чуже, котре руйнує їхнє рідне, традиційне. Дійсно, культура Заходу, не будучи адаптованою до місцевих умов, вела до руйнації православно-слов’янської культури та філософії. Ця загроза усвідомлювалася і передусім знайшла відображення в творах представників консервативного крила українських діячів того часу (Герасима Смотрицького, Іоана Вишенського, Ісакія Борисовича та інших). Іншою тенденцією стала поступова адаптація західної культури до умов православно-слов’янського світу. На перших порах вона здійснювалася в Острозькій академії, міщанських братствах, а потім отримала продовження в Києво-Могилянській академії. Хоча сам процес адаптації не був простим – йшло змагання тенденцій прозахідних і консервативних. У таких непростих умовах на базі руйнованої православно-слов’янської традиції, під впливом культури Заходу, а також поступового проникнення до високої культури «культури низів» йшло формування української філософської традиції. Одним із перших осередків, де ці тенденції виявили себе, стала Острозька академія.
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 392; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |