Острозький та Дерманський культурні осередки

На жаль, у силу різних обставин, документів, які стосуються діяльності Острозької академії, збереглося вкрай мало. Але навіть те, що дійшло до нас, свідчить про велике значення цього закладу як у розвитку української культури кінця ХVІ ст., так і в розвитку української філософської думки того періоду. Вірогідною датою заснування Острозької академії вважається 1576 р. [4]. З самого початку вона існувала в комплексі з друкарнею. Подібний комплекс передбачав не лише функціонування початкової освіти, а й середньої і навіть вищої. Викладачі школи редагували й готували до друку певні видання. Водночас друкарня видавала необхідні для навчання книги, в т.ч. й азбуки.

У Острозькій Азбуці 1578 р. вказано, що князь Василь-Костянтин Острозький вибрав мужів, які зналися на божественному писанні, володіли грецькою, латинською та руською мовами і приставив їх викладати в школі. «Мужі, що знаються в божественному писанні» – це богословии, люди, які мали б знатися на філософії. Приставлені до «дитячого училища», вони могли забезпечувати освіту вищого типу. Аналіз текстів Острозької Біблії дає підстави допустити, що не лише вчителі, а й учні згадуваної школи в Острозі були залучені до перекладу біблійних тестів. А це теж свідчить про існування в ній якщо не повністю сформованої системи вищого навчання, то принаймні певних її елементів. Про те, що в кінці 70-их рр. ХVІ ст. школу в Острозі вважали не просто початковим, а вищим навчальним закладом, свідчить заповіт княгині Гальшки Острозької від 16 березня 1579 року. Саме в ньому даний навчальний заклад був названий академією [5].

Починаючи з 80-их рр. згадки про Острозьку школу як навчальний заклад вищого типу зустрічаються в різних документах. Єзуїт Антоніо Поссевіно, який був посланий римською курією на Схід Європи для вивчення релігійних проблем, у 1581 р. писав, що «деякі князі, як, наприклад, в Острозі і Слуцьку, мають друкарні і школи, в яких підтримується схизма» [6]. У даному випадку однозначно вказувалося, що в Острозі існувала школа, яка готувала ревних прихильників православ’я (до того ж, судячи з усього, достатньо кваліфікованих). Згадуючи навчальний заклад у цьому місті, православні схильні були іменувати його школою та академією, а католики (й, можливо, протестанти) переважно колегіумом, ліцеєм і гімназією.

Острозьку школу «тримовною гімназією» (Trilingue Gymnasium Ostrogianum) називав Симон Пекалід у поемі «Про Острозьку війну». У цьому творі автор, зокрема, зазначав, що «славу античних часів» Острогу принесли «вільні науки». Отже, в цій «тримовній гімназії» відбувалося вивчення т.зв. семи вільних наук – граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, астрономії, музики. Ці дисципліни в Західній Європі розглядалися як своєрідний вступ до вищої освіти, зокрема, до вивчення філософії. Хоча С.Пекалід не розшифровує, які три мови вивчалися в Острозькій гімназії, тим не менше не важко здогадатися, що це були латинська, грецька й старослов’янська мови. Поет розглядає Острог як осередок, де процвітає культура й наука:
«Славиться бібліотека – достойний плід спільної праці,
Біблія світ тут побачила, швидко зростає видання
Інших книжок в Острозі, Аполлон-Феб Гринейський радіє:
Він же Тенед залишив, став байдужим йому острів Делос,
Ось він і лук, і кіфару, і теж сагайдак стрілоносний –
Все забирає в Острог, побажали ж так музи священні».

Ще в одному місці С.Пекалід прославляє Острог як осередок культури і називає місцеву школу «ліцеєм», де відбувається викладання вільних мистецтв [7].

Ведучи мову про «тримовну гімназію», автор акцентував увагу на «незвичний» розвиток культури в Острозі. З контексту випливало, що Острог випереджав інші культурні осередки (принаймні в східноєвропейському регіоні). Приблизно в такому ж плані, як і С.Пекалід, характеризували школу в Острозі автори деяких православних полемічних творів. Зокрема, в «Пересторозі», яка з’явилася близько 1605 р., є згадка, що грек Никифор їздив у Острог для викладання «вільних наук». Отже, це ще раз підтверджує, що в Острозькій академії здійснювалося викладання семи вільних мистецтв. У цьому ж творі високо оцінюється культурно-освітня діяльність В.-К. Острозького на користь православної церкви. Мовляв, він збудував тут школу, заклав друкарню, обдарував їх маєтностями, старався, щоб константинопольський патріарх до Острога прислав учителів [8]. Автор «Перестороги» описує, як відбувалося становлення Острозької академії (хоча й не вживає в даному випадку такого терміну). Говорить про заснування в Острозі школи, шпиталю й друкарні, котрі існували в комплексі й були наділені фундацією від князя. Акцентується увага також на тому, що В.-К. Острозького намагався запрошувати в Острог учених богословів із Греції і що тут розвивалися «словенські та грецькі науки». Така ж висока оцінка острозькому культурному осередку дається в «Палінодії» (1619-1622) Захарії Копистенського. У цьому полемічному творі сказано, що в Острозі знаходилися оратори рівні Демосфенові та Сафонові й інші любомудрці. Знаходилися тут і доктори, що володіли грецькою, слов’янською та латинською мовами, математики й астрологи, зокрема, Ян Лятос [9].

Період розквіту академії припав на 80-90 рр. XVI ст. У перші роки XVII ст. було намагання перенести Острозький культурний осередок до Дермані, де знаходився один із найбагатших православних монастирів Волині, патронованих князями Острозькими [10]. Монастир мав значну бібліотеку, а також зв’язки з православним Сходом.

Перетворення монастиря у значний культурно-освітній осередок відноситься до 1602 р., коли він був переданий ченцям під «общєє житиє» з тим, щоб до нього приймались «способнєйшиє до наук» для навчання «письма словєнського, грєцького і латинського». Реорганізацію монастиря займався Ісакій Борискович, який підтримував зв’язки зі східними патріархами й Афоном. Згідно з новим статутом, до монастиря приймались не лише ченці, котрі визнавали правила «общего жития», а й ті, що «ся зышли до науки». Сюди перебралися православні культурні діячі з Острога, зокрема, Даміан Наливайко, а також була перенесена друкарня, якою він керував. У реорганізації Дерманського монастиря значна роль належала випускнику Острозької академії Іову Княгиницькому, запрошеному в Дермань І.Борисковичем. Саме цей діяч переклав і відредагував тексти для надрукованого в Дермані «Октоїха» (1604). Ще один представник Дерманського осередку був відомий своєю західною вченістю та схильністю до філософствування («сущий от града Острога муж в еллинском диалекте искусный, в Енетиях (Венеція) и Патавиях (Падуя) любомудрствующий») – ієромонах Кипріян, учасник Берестейського православного собору 1596 р. У 1599 р. в монастирі було по-новому перекладено Кипріяном збірник філософських афоризмів «Бджола». Йому також приписують переклад «Синтагматікона» митрополита Філадельфійського Гавриїла (1603), «Бесід Іоанна Златоустого та євангеліє від Іоанна»(1605) і «Бесід Іоана Златоустого на чотирнадцять послань Апостола Павла» (надрук. 1623 в Києві).

З 1605 діяльність Дерманського осередку занепадає, а він сам (у першу чергу друкарня) повертається до Острога. Більшість його діячів роз’їхались по Україні і продовжували свою культурну діяльність.

Щодо Острозької академії, то вона теж переживала не найкращі часи. Її занепад пов'язаний з діяльністю дочки князя Олександра Острозького, Анною Алоїзою Ходкевич, завдяки якій у 1623 р. почала діяти в Острозі єзуїтська місія. У «Острозькому літописці» сказано, що Анна Алоїза напустила в місто єзуїтів. І вже через них багато злого сотворила православним [11]. Знаходячись у місті, власником якого була ревна прихильниця католицизму, Острозька академія не мала перспектив для свого розвитку. Це розуміли сучасники. Так, гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, який навчався в Острозькій академії, у своєму передсмертному заповіті в 1622 р. не захотів пожертвувати на неї якісь кошти. Хоча зробив пожертви на користь Київського Богоявленського братства, його школи й монастиря, а також на школу Львівського братства. Остаточним ударом для академії стали події 1636 р. Під час пасхи того року Анна Алоїза спровокувала повстання православних острозьких міщан. Його жорстоко придушили, а в місті були ліквідовані православні інституції і введена унія. Острозька академія, яка до того й так зазнавала переслідувань, імовірно, саме тоді перестала функціонувати. Фундуш, призначений на на її потреби, згодом, у 1640 р., перейшов до єзуїтського колегіуму.

За період діяльності із стін Острозької академії вийшло кількасот випускнимків. Звісно, з точки зору дня сьогоднішнього, це небагато. Але в тогочасних умовах ці люди творили «критичну масу», яка забезпечила якісний прорив у тогочасній українській культурі, а також частково і в інших слов’янських культурах. До випускників Острозької академії належав згадуваний видатний козацький гетьман П.Конашевич-Сагайдачний, що відіграв важливу роль у перемозі об’єднаних польсько-українських військ у Хотинській битві, яка врятувала Річ Посполиту від турецької експансії. Також завдяки цьому гетьману вдалося відновити православну ієрархію в Україні та Білорусії і тим самим зберегти на цих землях православ’я. До відомих випускників академії належав Мелетій Смотрицький, автор резонансних полемічних творів, серед яких передусім варто виділити «Тренос» і «Апологію». Також йому належить «Граматика…» старослов’янської мови, яка неодноразово перевидавалася й справила величезний вплив на розвиток філологічної науки в слов’янських народів у ХVІІ-ХVІІІ ст. Випускники Острозької академії виступили засновниками чернечих обителей, які стали важливими осередками релігійного життя в Україні (Межигірського монастиря і Скиту Манявського), відіграли важливу роль у відродженні Києво-Печерської лаври, створені тут релігійно-культурного осередку, а також у становленні Київського братства, Києво-братської школи, зрештою, Києво-Могилянської академії. Також Острозька академія, її викладачі й випускники підтримували зв’язки з православними братствами – передусім Львівським, Віленським, Київським та Луцьким, що стали осередками українського просвітництва та протидії католицькій експансії.

Дата добавления: 2015-05-22