Пояснення до малюнків

Богдан Кістяковський

Марксизм. Микола Зібер

Микола Іванович Зібер (родом з Таврії (1844-1888), проф. Київського університету, талановитий вчений і письменник, український громадський діяч, перший в російській літературі представник марксизму. Скінчив 1866 р. Київський університет. 1873 р. дістав доцентуру в ньому, яку вже 1875 року змушений був залишити, і працював далі як приватний вчений та письменник Крім, фахових праць, в яких він стояв на марксистському пункті погляду, він присвятив одну статтю філософії, а саме: «Діалектика въ ея примЂненіи къ наукъ» («Слово», 1879, XI, передрук в збірнику «Войовничий матеріялізм» т. І, Харків, 1929) — це, правда, тільки переказ «Антидюрінґа» Енгельса; дві статті торкаються проблеми відношення між економікою та «надбудовою» — «Мысли объ отношеніи между общественною экономіею и правомъ» («Слово», 1879, II, 1880, VI) та «Общественная экономія и право» («Юридическій ВЂстникъ», 1883, V, IX, XI).

Богдан Олександрович Кістяковський (1868-1920) — син відомого київського професора-криміналіста, по довгих студіях в російських та закордонних університетах (м. ін. у Зіммеля та Віндельбанда) почав свою науково-письменницьку діяльність в дусі марксизму («Юбилейная выставка въ Базель» — «Новое /216/ слово», 1897). Але вже в своїй дисертації «Gesellschaft und Einzelwesen» (1899), він відійшов від марксизму і наблизився до т. зв. «західньо-південної школи» німецької філософії (Віндельбанд, Ріккерт). Протягом 20 років він в російській пресі і в російській (а пізніше українській) вищій школі захищає свої погляди в низці блискучих і глибоких статтів, що зібрані пізніше під назвою «Соціальныя науки и право» (Москва, 1916). Друга праця «Право и наука о пра※ Ярославль, 1917) загинула в друці (збереженого одного примірника її ще не перевидано).

Основні думки Кістяковського: — 1) «Методологічний та гносеологічний плюралізм» — себто принципове визнання для кожної сфери культури власних методів пізнання, їй питомих. Це, на думку Кістяковського, «не виключає монізму в загальній синтезі»; 2) визнання об’єктивности права, щоправда, не як буття, а як «норми», або «цінности», себто визнання того, що право повстає не з суб’єктивної вигадки людей, а знаходиться, «одкривається» ними так само, як одкриваються об’єктивно-значні наукові правди.

Про Б. Кістяковського стаття В. Старосольського в «Abhandlungen des Ukrainischen Wissenschaftlichen Institutes in Berlin», том II, 1929.

[Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. — К., 1992. — С. 217.]

Наперед маю висловити подяку всім, хто спричинився до здобування почасти дуже рідких портретів і ін. репродукцій, а саме п.п. Д. К Антоновичу, П. О. Богацькому, В. А. Сапіцькому, В. М. Тукалевському, а також п. інж. А. Бавмґартнеру, який ласкаво виконав репродукції 4, 5 до розділу про Сковороду.

Мал. — Стор.

1 і 2 — 41 Із іст. літ. М. Возняка. Наводжу вірші, що відносяться до цих малюнків:

«Подвійний життєвий шлях».

Два пути зриши, тЂсный и пространный:

Овъ терніемъ, сей цвЂтами устланный

ВЂдь же, яко путь въ погибель широкій,

Къ радости ведетъ тЂсенъ и жестокій.

«Почитаніе книг».

Море есть жизнъ та; грозни иматъ волны.

Не вси же добрЂ плавати доволни.

ПрисЂдяй книгамъ сей плаваетъ:

Знаетъ бо вЂтры и волны онъ знаетъ.

Ще один вірш до у нас не репродукованого малюнка:

«Правило жизни».

Всякое дЂло годъ любитъ и время.

Временемъ тяжесть малЂетъ и бремя,

Но мЂру вездЂ подобаетъ знати,

Сія бо краситъ грады и палаты.

3 — 55 Схема позичена із книги Н. Leisegang’a: Paulus als Denker. Lpz. 1923.

4 — 68 Із Альціата (цит. вище). Перший мал. сліпий і хромий — (у Сковороди, див. 356, також 214-15).

5 — 68 Нарцис при джерелді. У Сковороди тема цілого твору (75-120).

6 — 75 Із книги J. Sambucus Emblemata. Антверпен. 1564. «Пізнай себе» (пор. мал. 5). Треба зауважити, що в Амстердамському збірнику маємо коло 50 емблем, які згадує Сковорода (див. цит. мою статтю), але деякі все ж не зустріваємо там... /218/

[Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. — К., 1992. — С. 218-223.]

Дата добавления: 2015-05-22