Державне регулювання макроекономіки. Основні положення теорії Д.Кейнса

Ринковий регулятор макроекономіки

Механізм ринкового саморегулювання у найбільш розвиненому вигляді існує в період класичного капіталізму. У цей час формується єдиний ринок в масштабі держави, що базується на приватній власності товаровиробників і конкуренції, коли втручання держави у товарно-ринкове господарство практично не було потрібно, основним макроекономічним регулятором виступав сам ринок. Ринок вирішував головне завдання макроекономічного регулювання - забезпечував збалансованість макроекономічної пропозиції. «Невидима рука ринку» за рахунок системи цін забезпечувала взаємоув'язок обсягів і структури ринкового попиту та пропозиції. Ринок знаходився в точці рівноваги, де повністю використовувалися економічні ресурси, забезпечувалось максимальне задоволення суспільних потреб, а рівень ринкових цін найбільшою мірою відповідав рівню вартості товару.Питання «Що?», «Як?», «Для кого виробляти?» Вирішувались індивідуально кожним підприємцем, проте система ринкових цін встановлювала прямий і зворотний зв'язок між попитом і пропозицією і тим самим забезпечувала стабільність і ефективність функціонування ринкової системи. Поступово в ринковій системі досконалої конкуренції формуються монополістичні тенденції: крім суб'єктів мікроекономіки, що домінували на ринку чистої конкуренції і базувалися на приватній власності, з'являються мезосистеми - великі підприємства чи господарські асоціації, що базуються на спільній частковій власності і тим самим призводять до монополізації ринку. У цей період порушуються основні принципи ринкового саморегулювання епохи вільної конкуренції. Ринок вже не здатний забезпечити стабільність економічного розвитку (виникають економічні диспропорції та кризи), вирішити систему соціальної стабільності (забезпечити всім власникам чинників сильні доходи), забезпечити розвиток неприбуткових галузей, підтримувати розвиток освіти, науки і культури. Велика депресія та світова економічна криза кінця 20-х, поч. 30-х років ХХ століття з усією гостротою поставив питання про необхідність активного механізму регулювання замість ринкового саморегулювання

Державний регулятор приходить на зміну механізму ринкового саморегулювання і знаходить своє теоретичне обгрунтування в роботах англійського економіста Джона Кейнса Основні положення державного регулювання макроекономіки, запропоновані Кейнсом, були настільки новими, суперечащими традиційним поглядам, що отримали назву «кейнсіанської революції». Ці положення зводяться до наступного:1) Основним регулятором макроекономіки стає не ринок, а держава;2)Державне регулювання має спиратися на систему науково-обгрунтованого прогнозування та планування народно-господарського розвитку. 3) Державне регулювання макроекономіки має здійснювати «політику ефективного попиту». Це означає, що держава повинна стимулювати розширення споживання предметів споживання і засобів виробництва. Для цього за Кейнсом, потрібно підтримувати і збільшувати доходи приватних домашніх господарств і фірм. 4) Політика ефективного попиту має спиратися на кількісні макроекономічні моделі. Кейнс розділяє на дві групи:• незалежні змінні, які не піддаються регулюючого впливу (схильність населення до споживання і накопичення, ставка відсотка);• залежні змінні, на які може надаватися вплив через незалежні змінні. Кейнс запропонував три основні макроекономічні моделі:- Перша виражає залежність між величиною доходів населення (Y) і рівнем процентної ставки (r). Чим вище величина доходів населення, тим більше зростає величина процентної ставки (така залежність спостерігається, тому, що зростає попит банків на гроші населення), і навпаки,- Друга макроекономічна модель виражає залежність обсягу інвестицій (і) від величини процентної ставки (r), тут спостерігається обернено пропорційна залежність, тобто із зростанням процентної ставки попит на капітал знижується і обсяг інвестицій зменшується, і навпаки, зниження рівня процентної ставки стимулює інвестиції (у даному випадку під інвестиціями розуміємо сукупне вкладення у виробничу і невиробничу сферу),• третій макроекономічна модель виражає кількісну залежність величини доходів суспільства від сумарного обсягу інвестицій.Таким чином, теорія Кейнса дозволила визначити основні напрямки державного регулювання макроекономіки.

Дата добавления: 2015-05-22