Пізні моїсти

Мо-цзи

Моїзм

Дати життя вчителя Мо-цзи точно не встановлені, приблизно називають 475-395 pp. до н.е. Спочатку вік вчився у конфуціанців, але, не погоджуючись з багатьма положеннями їхнього вчення, скоро став їх основним опонентом. А критикував він їх за таке: "гуманність" у конфуціанстві визначається ступенем родинних і зв'язків та статусом у суспільстві — яка ж тоді це гуманність?

На противагу "дотриманню лі" Мо-цзи висуває ідею "загальної любові" — цзяньай. Усі люди повинні піклуватися про інших і робити все, "щоб примножувати блага та усувати всі шкідливі (явища) у Піднебесній". Тільки тоді торжествуватиме істинна гуманність: голодні отримають їжу, ті, що мерзнуть, — одяг, стомлені — спокій. Причину бідувань Мо-цзи вбачав у тому, іцо влада та багатство передається у спадщину і потрапляє до рук тих, хто їх не заслуговує. Щоб цього не відбувалося, необхідно висувати на посада людей згідно з їх моральними якостями та здібностями, незалежно від походження.

Ці погляди Мо-цзи показують, що він, услід за конфуціанством обирає місцем гармонізації буття людей соціальний космос.

Щоб надати ваги "думці людей", Мо-цзи наділяє й здатністю висловлювати "волю неба", яке тільки бажає всім добра, але не владне над долями людей. Люди самі мають домагатися кращого життя. Для цього необхідно працювати у поті чола і не прагнути розкоші, необхідно добре виконувати свою справу, тоді їжі та одежі буде вдосталь.

Звертання до волі неба і до духів, що карають злих та нагороджують добрих, не відповідає принципам філософії Мо-цзи і в цілому звучить непереконливо—що означає "бажає добра"? І як віддячується добро? — на ці питання важко дати відповідь. Вразливість цієї позиції розумів сам Мо-цзи (пізніше моїсти взагалі відмовилися від цієї ідеї), а тому він водночас шукає інший спосіб обгрунтування на рівні практичних результатів влади — тільки вони можуть бути вірною оцінкою. Якщо дії правителя завдають лихо людям, то вони не можуть бути правильними. Якщо віра в долю призводить до того, що людина покладає надії на неї, а сама нічого не робить, щоб добре жити, то віра в долю є оманою. Якщо йти далі за логікою Мо-цзи, то виникає питання — чому ж люди роблять злі вчинки собі на шкоду? Причина помилок людей лежить у незнанні та нерозумінні сутності слів. Бо як пояснити, що "шляхетні люди", обурюючись з приводу дрібної крадіжки, водночас вважають за нормальне напад на сусідні держави та їх пограбування. Ці люди не розуміють сутності поняття "гуманність".

Звернувшись до сфери пізнання, Мо-цзи першим у китайській філософії дав теоретичний аналіз та логічне вирішення цілої низки проблем. Він вважав, що зміст понять ("імена") повинен відповідати дійсності і піддав критиці конфуціанську ідею "виправлення імен". Мо-цзи вважав, що новим явищам соціального життя слід давати нові імена, а не приводити їх у відповідність із старими. Основою дтя пізнання є досвід, що розуміється як дотримування "дійсності, яку чує і бачить народ". Такі погляди можна кваліфікувати як емпіризм.

Особливе місце у філософії Мо-цзи посідають міркування про критерій істини. Китайський мислитель вважав, що висловлювання мають грунтуватися на "взірці", "прикладі". Наслідувати "приклад"— відповідати сань бяо — трьом показникам (критеріям): "Має бути підстава, має бути джерело, має бути застосування". Критерій "підстава" означає, що судження слід зіставляти з досвідом предків, мудрих правителів минулого. Другий критерій — джерело: необхідно спиратися на думку більшості людей. Третій критерій — користь: якщо дія приносить добрий результат, то ії можна вважати правильною.

Заслугою Мо-цзи є розробка категоріального апарату теорії пізнання. Особливу роль філософ вбачав у поняттях "лей" — рід, подібність, аналогія, і "гу" —- причинність, причому поняття "лей" виконувало дві функції: по-перше, розрізнення слів з родом понять— військовий похід може бути і нападом, і захистом, і каральною акцією; по-друге, побудова логічних висновків за аналогією.

Філософія Мо-цзи є особливим випадком у китайській філософії. За проблематикою вона найближче стоїть до європейської традиції. Але внаслідок своїх теоретичних висновків філософській школі Мо-цзи для виживання довелося перетворитись в організаційну структуру, котра проіснувала понад сторіччя. Члени цієї школи малії виконувати заповіти Мо-цзи практично, а не лише обґрунтовувати теоретично. Напіввійськова організації!, сувора дисципліна та ідейна згуртованість робили моїстів вагомою силою, і вони не раз й Демонстрували, беручи участь у міжусібних війнах на боці слабшого супротивника.

Після смерті Мо-цзи його школа розпалася на три відгалуження, проте в китайській літературі з історії філософії їх не розрізняють, тому що не збереглися тексти, на основі яких це можна зробити. Можна припустити, що ці напрями розрізнялися не тільки за теоретичним, а й за організційно-політичним принципом.

Пізні моїсти розробляли теорію пізнання свого вчителя і велику увагу приділяли логічним елементам. Рівень теоретизації та обгрунтованість аргументів, що застосовувалися, робили цю школу серйозним конкурентом конфуціанства та даосизму.

Згідно з вченням пізніх моїстів світ є принципово пізнаваним. Долаючи емпіризм, Мо-цзи та його послідовники доходять висновку, що людський розум за допомогою п'яти органів чуттів "проходить по речах", а потім "відтворює їх образи в уявленнях". Уявлення очищаються від другорядних ознак і перетворюються у поняття. "Розум, розглядаючи речі в поняттях, робить наше знання чітким і ясним". Саме знання має три джерела: знання, запозичене в інших людей, знання, отримане мисленням, і знання як наслідок особистих спостережень.

Пізні моїсти чітко розробили теорію "імені" (поняття). Імена мають форму — слово і зміст — дійсність. Змінення дійсності веде до зміни понять та слів, що їх виражають. Зміст понять не можна відривати від слів. Процес утворення понять має три етапи: спочатку виникають образи та уявлення, потім вони систематизуються в поняття і, нарешті, правильність понять перевіряється на речах, які вони виражають.

Моїсти виділяють три види "імен": загальне — річ взагалі, родове — споріднені речі та істоти, часткове — гранично конкретні поняття, далі яких ділити річ немає сенсу. Точно визначити поняття можливо на основі тотожності та відмінності речей. Виділяють 4 види тотожності: 1) за змістом, тобто коли "одна й та ж річ носить два імені"; 2) за формою, коли ціле складається з частин; 3) просторова тотожність — присутність в одному місці; 4) родова тотожність, коли речі становлять групу за спорідненими ознаками. Відповідно є 4 види відмінності речей: 1) відмінність як протиставлення; 2) відмінність як відсутність зв'язку між поняттями; 3) просторова відмінність; 4) родова відміннсть — відсутність споріднених ознак. Усі речі водночас і тотожні, і відмінні. При цьому слід пам'ятати, що порівнянню піддаються тільки однорідні речі і тому безглузді питання типу "що довше — дерево чи ніч?".

Особливу роль у пізнанні відіграє "судження", яке аналізується під час дослідження процедури доведення. Виділялося 7 видів судження: хо — аналіз, сяо — узагальнення та дедукція, цзя — гіпотеза, бі — зіставлення речей, доведення на прикладі, моу — зіставлення понять — справедливість одного свідчить про справедливість другого, юань — притягнення до доведення загальноприйнятого знання, туй — висновок за аналогією. "Судження" слугує основою для дискусії, метою якої є "визначення істини та заблудження, визначення законних та незаконних дій, встановлення тотожності та відмінності, встановлення співвідношення між іменами та дійсністю, визначення корисного та шкідливого, усунення сумнівів".

Перехідним від теорії пізнання та логіки до морально-політичних проблем, які дуже близькі до поглядів Мо-цзи, було вчення про причиновість. Заперечення долі вимагало пошуку причин подій у реальному світі, окрім цього, моїсти піддали аналізові саме поняття причиновості — гу. Виділилися дві групи причин: великі й малі, співвідношення між якими близьке до діалектики достатніх і необхідних умов.

Після імперії Цинь, коли була порушена культурна традиція, школа моїстів більше не відродилася. Разом з нею з китайської філософії на тривалий час зникли багато яких проблем логіки та теорії пізнання.

Дата добавления: 2015-05-22