Своєрідність російської філософії та її основні напрямки

Філософію XІX-ХХ століття характеризують різноманітні школи, напрямки, течії, що є відображенням складності суспільного життя, його суперечливості. До них належать: марксистська, феноменологічна, герменевтична, екзистенціальна, неотомістська, неопозитивістська тощо.

Початком послідовного розвитку російської філософії відноситься до другої четверті Х1Х століття. В 40 – 50 роках ХІХ століття основні ідейні спори велись щодо майбутніх шляхів розвитку Росії. Склалося два напрямки - західники і слов’янофіли. Західники орієнтувалися на європейські моделі розвитку, протиставляючи слов’янофілам самобутність Росії, яку вони бачили в селянській общині, в православності і соборності російського народу. Словянофіли, серед яких були І.В. Кірієвський, К.С. Аксаков, Ю.В. Самарін, намагались заперечити німецький тип філософствування і виробити на основі істинно вітчизняних ідейних традицій особливу російську філософію. І.В. Кірієвський ставив принцип несуперечливої цілісності усунення суперечностей між розумом і вірою істиною духовною і природно - життєвою. Релігії відводиться роль духовного лідера.

А.С Хомяков вважав істинною словянською релігією православну віру. Тільки православній вірі характерна соборність, свобода, які спиралися на любов до Бога.

Західники були переконані, що росіянам потрібно вчитися філософії Заходу. В 30 роках Х1Х століття в гуртку Н.В. Станкевича вивчали твори Г.Гегеля. В цей час проявила тенденція надати філософським ідеям прикладного значення., використати їх для перетворення російської реальності. Ідеї Гегеля відходили, а на зміну їм утверджувалися погляди Фейєрбаха, матеріалістичні та нігілістичні ідеї.

До ранніх західників відносяться П.Я. Чаадаєв, Н.В.Станкевич, В.Г.Бєлінський, А.І.Герцен. А.І.Герцен діалектику Гегеля називав «алгеброю революції». Він є прихильником ідеї єдності. Він підкреслює єдність природи і людини, матерії і свідомості, емпіричного досвіду і раціонального мислення, природи і філософії, науки і життя. Майбутнє Росії він повязував з ідеями народного соціалізму, стає ідеологом народництва, закликає до бунту, негайне скинення влади. Пізніше одним із лідерів західників став М.Г.Чернишевський. На нього значно вплинула антропоцентрична, матеріалістична філософія Л.Фейєрбаха. Значне місце в його філософії займає людина з її соціально – політичним, економічним і етичним аналізом. М.Чернишевський вважав матеріальні умови існування людини є основою її існування. Філософія західників має революційно – демократичний зміст.

В.С. Соловйов – автор оригінальної філософської системи. Він вважав, що абсолютно сущим є Бог, який уособлює позитивну єдність всього існуючого. Відома формула Соловйова: «Абсолютне здійснює благо через істину в красі» Виділяє три абсолютні цінності – істина, благо і краса. Любов – це та сила, яка підриває коріння всякого егоїзму. Істинна духовність – це любов до Бога як злиття з ним, - істинне спасіння людини, подолання нею смерті.

Початок ХХ століття в російській філософії представлений філософами Н.А.Бердяєвим,І.П.Лапшиним, А.Ф.Лосєвим та інші.

Філософія М.А.Бердяєва глибоко екзистенціональна. Центральною темою є людина, людина вільна, творча. Важливу роль відводить Богу як творцю, який завжди присутній як велика духовна сила. Вважав, що людина перетворить світ відповідно до принципів свободи і творчості.

О.Ф.Лосєв в своїй системі об’єднав феноменологію, діалектику і символізм. Основою філософського аналізу є не поняття, а ейдос, пронизане смислами живе буття предмета. Поняття не може охопити все, це може зробити лише ейдос. Погляди Лосєва мають конструктивно – діалектичний характер з символічним визначенням.

Дата добавления: 2015-05-22