Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Ефективності реалізації інноваційних проектів




– нормовані коефіцієнти ефективності

Використання основних засобів, трудових ресурсів, рівня рентабельності, строку окупності та внутрішньої норми дохідності, відповідно.

Чим більше значення інтегрального показника наближене до 1, тим

економічно ефективнішим є відповідний інноваційний проект. При цьому, більшість часткових нормативних коефіцієнтів саме цього проекту будуть еталонними для всієї оцінюваної сукупності.

Обчислений інтегральний коефіцієнт економічної ефективності

інноваційного проекту – це лише орієнтовний показник, який визначається із певною ймовірністю. Для того, щоб визначити, наскільки ймовірним є досягнення такого значення показника, а також виявити фактори, які знижують цю ймовірність, при виборі найбільш ефективної інновації пропонується використовувати метод імітаційного моделювання. Найбільш проблематичним при побудові імітаційної моделі є визначення законів розподілу економічних показників, які характеризують той чи інший процес. Використання методів математичної статистики для оцінки таких розподілів в умовах даного дослідження неможливе. Це пояснюється тим, що описання ймовірностей на основі статистичних методів передбачає роботу із динамічними рядами відповідних показників (собівартістю, прибутком, ціною, виручкою від реалізації тощо) не менше ніж за 20 років. Проте, інноваційній діяльності відповідає її повна або часткова новизна, що зумовлює відсутність наведених вище статистичних даних та вибірок. Тому єдиним можливим методом оцінки відповідних ймовірностей є метод експертних оцінок. Основою для обчислення всіх показників економічної ефективності інноваційних проектів є дисконтований прибуток або чиста приведена вартість.

Тому об’єктом імітаційного моделювання є саме цей показник. Схема моделювання має такий вигляд:

1) визначення статистичних характеристик розподілу грошового потоку та витрат на інновації у кожний окремий рік;

2) генерація значної кількості (500–1000) ітерацій грошового потоку та витрат на інновації у кожний окремий рік;

3) обчислення чистої приведеної вартості для згенерованої сукупності грошового потоку та витрат;

4) оцінка ймовірності досягнення додатного, запланованого, бажаного рівнів чистої приведеної вартості. У ході експертного оцінювання мають бути визначені ймовірності досягнення вартістю грошових потоків та витратами певних значень (наприклад, тих, що заплановано у проекті). Процес експертного оцінювання варто поділити на такі етапи:

І етап: вказати максимально можливий та мінімально можливий рівні ціни послуги, обсягу наданих послуг, витрат на надану послугу;

ІІ етап: розбиття інтервалу від максимального (max) до мінімального (min)

значення показника на 3–5 підінтервалів. Для цього використовується традиційна методика побудови інтервального варіаційного ряду;

ІІІ етап: порівняння середніх підінтервалів шляхом оцінки ймовірності

попадання в один інтервал порівняно із попаданням в інший. Для цього експертам необхідно оцінити, наскільки ймовірність попадання показника у перший інтервал більша ймовірності попадання у другий.

ІV етап: обчислення усереднених значень коефіцієнта в межах кожного інтервалу. Визначення ймовірності досягнення середнього значення кожного інтервалу здійснюється шляхом обчислення відношення сумарної кількості балів за конкретним інтервалом до загальної суми балів по всій анкеті. В разі залучення кількох експертів, спочатку слід обчислити усереднену кількість балів, що відповідає кожному попарному порівнянню, а потім здійснювати розрахунки

за вищенаведеною схемою.

1.3. Вплив застосування інноваційної продукції на ефективність агропромислового виробництва

Широке застосування інновацій є одним з найбільш дієвих і ефективних засобів підвищення ефективності агропромислового виробництва та, відповідно, формування продовольчої безпеки. Інновації сприяють росту продуктивних сил, удосконаленню організаційно-економічного механізму в сільському господарстві та розвитку сільських територій. Інноваційний розвиток передбачає використання сучасних технологій агровиробництва, високоефективних сільськогосподарських культур, інформаційних та управлінських технологій. Необхідність активізації інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств обумовлена такими чинниками: - посилення ролі інтенсивних факторів розвитку аграрного виробництва; - необхідність зменшення витрат ресурсів на виробництво одиниці продукції; - фізичне та моральне старіння технологічних і технічних засобів виробництва, що обумовлює високу енергоємність виробництва одиниці продукції та її собівартість; - відсутність вигідної для товаровиробників кредитної політики, спрямованої на оновлення основних засобів виробництва; - недостатня ефективність фінансово-економічного механізму державної підтримки аграрного сектора; - підвищення рівня конкуренції у зв’язку з процесами інтеграції аграрного сектора України у світове господарство; - невідповідність системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для аграрного сектора потребам її інноваційного розвитку. Наведені чинники зумовлюють необхідність інноваційного розвитку агровиробництва. Стратегія інноваційного розвитку підприємств аграрного сектора полягає в тому, щоб через активацію інноваційної діяльності підвищити рівень економічної ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках. На нашу думку, інновації в аграрній сфері – це запроваджені нововведення, що забезпечують якісне та кількісне зростання ефективності виробництва продукції і процесів, за рахунок впровадження нових сортів рослин, порід тварин та птиці, нових технологій в рослинництві, тваринництві, нових видів добрив і засобів захисту рослин, нових методів профілактики і лікування тварин й птиці, нових форм організації та управління сільськогосподарськими підприємствами з метою отримання більш економічного, соціального, екологічного ефекту. Перспективи розвитку аграрного сектора України нерозривно пов’язані з економічним ростом цього сектора, що значною мірою визначається інтенсивністю інноваційної діяльності та її результативністю. Аграрний сектор України потребує суттєвих інвестицій для забезпечення динамічного розвитку і виходу на передовий рівень технологій та якості продукції. У 2011 р. прямі іноземні інвестиції у сільське господарство України не надходили. При цьому, розмір прямих іноземних інвестицій безпосередньо характеризує стан інвестиційного клімату в секторах, куди вони спрямовуються, так як прямі іноземні інвестиції здійснюються незалежними іноземними юридичними і фізичними особами, що приймають рішення про інвестування, виходячи з незалежної оцінки стану законодавства, справедливості судової системи, сприятливістю бізнес-клімату, рівня корупції в країні [5]. Для порівняння, за даними Української аграрної конфедерації, прямі іноземні інвестиції у сільське господарство України в 2005 р. склали 86 млн дол. США, у 2006 р. – 95 млн дол. США, у 2007 р. – 153 млн дол. США, у 2008 р. – 246 млн дол. США, у 2009 р. – відтік інвестицій склав 10 млн дол. США, у 2010 р. – надійшло 46 млн дол. США інвестицій, а у 2011 р. – відтік склав 25 млн дол. США (рис. 1.2)

Рис. 1.2 Прямі іноземні інвестиції у сільське господарство України

Аналогічною є динаміка інвестицій в основні засоби в галузі, адже цей показник можна сприймати як оцінку зацікавленості внутрішніх інвесторів. Так, у 2004 р. об’єми інвестицій в основні засоби в аграрній галузі у 2004 р. склали лише 3,38 млрд грн, у 2010 р. даний показник становив 12,23 млрд грн. Починаючи ж з 2005 р. річні темпи приросту інвестицій в основні засоби у середньому були на рівні 30 %, а в окремі роки досягали 77 %. Всього за період 2005–2010 рр. було інвестовано в основні засоби 60,35 млрд грн. Фахівці аграрного сектора наголошують, що саме зростання обсягів інвестицій призводить до збільшення виробництва і експорту аграрної продукції. Якщо на початку 2000-х років Україна виробляла 25–30 млн т зерна та 5–6 млн т олійних, то вже через 10 років країна вийшла на виробництво зерна в обсязі понад 50 млн т, олійних – понад 12 млн т. Аналогічно збільшуються валютні надходження від експорту аграрної продукції. Зокрема, лише реалізація зерна врожаю 2011 р. на експорт в обсязі 23 млн т принесла Україні понад 5,5 млрд дол. США валютної виручки. Для забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери необхідна наявність двох складових – ресурсної та інституційної. Ресурсна складова включає фінансове, кадрове, матеріально-технічне та інформаційне забезпечення. До складу інституційної входить нормативно-правове, організаційно-економічне, інфраструктурне та наукове забезпечення (рис. 1.3).

Рис. 1.3 Складові інноваційного розвитку аграрного сектора

Зростаюче значення інноваційного розвитку потребує зміни інноваційної системи аграрного сектора, що в існуючому стані мало придатна для масового застосовування нововведень. Інноваційний розвиток аграрної сфери визначається двома основними складовими – це наукові дослідження та рівень впровадження їх у виробництво. Відповідно до цих складових необхідно і будувати інноваційну систему, що включатиме два основних напрями – розвиток наукових досліджень в агропромисловій сфері та ефективне використання їх результатів у виробництві. Розвиток наукових досліджень в агропромисловій сфері передбачає науково- технічні розробки як постійно поновлюване джерело зростаючих можливостей інноваційного оновлення аграрного сектора. Світовий досвід засвідчує, що уряди європейських країн акцентують увагу не на самому процесі інноваційної діяльності, а на кінцевому продукті, якого потребує агропромисловий сектор. Відірваність інноваційного процесу від безпосередніх потреб виробників призводить до зменшення кількості впроваджених інновацій і, як наслідок, до спаду обсягу виконаних науково-технічних робіт (рис. 1.4).

Рис. 1.4 Кількість виконаних наукових та науково-технічних робіт, тис од.

Кількість робіт, що виконувалися науковими організаціями України протягом 2008–2010 рр. зменшилася майже на 10 тис. од. [10]. На нашу думку, саме затребуваність інноваційного продукту сприятиме його подальшому виробничому використанню та, відповідно, розвитку всього інноваційного процесу. Затребуваність інновацій виявляється через попит на них. Саме тому, акцентуація на інноваційному процесі, а не на кінцевому продукті призводить до відсутності або недостатності попиту на інноваційний продукт. Наслідками цього стає спад агропромислового виробництва, зниження інтересу до інноваційної діяльності та спад інвестиційної активності у цій сфері.

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 662; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.018 сек.