КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Становлення радянського прала
фтової та соляної промисловості, а також низки великих металургійних, металообробних та машинобудівних підприємств. Протягом 1919—1920 рр. було націоналізовано хімічну промисловість1. Число підприємств, що підлягали націоналізації, постійно розширювалося. В умовах війни було націоналізовано також середні та дрібні підприємства. За постановою ВРНГ РСФРР від 29 листопада 1920 р. під націоналізацію підпадали всі підприємства з кількістю працюючих понад Н (за наявності механічного двигуна) або ж понад 10 (за відсутності такого двигуна). Ця постанова внаслідок договору між РСФРР та УСРР поширювалася й на Україну. Найдрібніші підприємства не були націоналізовані, проте вони бралися на облік та ставилися під контроль. До кінця 1920 р. було націоналізовано понад 11 тис. промислових підприємств. У 1919—1920 рр. були здійснені заходи й щодо ліквідації права приватної власності на домоволодіння. Будівлі, розташовані нона міськими поселеннями, як правило, не націоналізувалися. У власність держави перейшли й деякі інші об'єкти. Декретами Раднаркому УСРР від 4 березня 1919 р. було націоналізовано усі благодійні установи, а від 25 квітня — лікувальні та санітарні установи. У зв'язку з широкою націоналізацією перед радянською владою постало питання про організацію управління фондом державної власності. Держава не могла організувати управління націоналізованою власністю шляхом застосування звичайних цивільно-правових норм через палання юридичної автономії окремим державним господарським органам, тобто в результаті створення самостійних госпрозрахункових юридичних осіб. Управління державною власністю в цей період майже цілком будувалося на адміністративно-правових засадах.
Головні або центральні управління ВРНГ зосередили у своєму розпорядженні майже всі значні підприємства на території об'єднаних радянських республік. Вони самі планували діяльність виробничих підприємств та повністю розпоряджалися всією виробленою продукцією. Тому були відсутні нормальні договірні зв'язки між окремими підприємствами. Госпрозрахунок було ліквідовано, безкоштовне постачання енергії, палива, сировини та інших матеріалів націоналізованої промисловості здійснювалося за нарядами головкомів ВРНГ та УРНГ і в такий же спосіб здійснювався збут готової продукції. Націоналізовані промислові підприємства фінансувалися з державного бюджету. Отже, було закладено фундамент неефек- тивної економіки, що яскраво виявилося пізніше. Складалася типова командно-адміністративна система у сфері управління економікою. Кооперативна власність як колективна власність дрібних виробників націоналізації не підлягала. 12 лютого 1919 р. УРНГ та наркомпрод України видали спільну постанову «Про невтручання місцевих органів радянської влади у справи кооперативів». Коопе-ративнЬорганізації одержали права юридичних осіб. Для керівництва діяльністю кооперативів у 1919 р. створили Кооперативний відділ при Раднаргоспі України. Проте поступово відбувалося перетворення кооперації, яка існувала, в соціалістичну1. У резолюції з'їзду РКП(б) «Про відношення до кооперації» зазначалося, що споживча кооперація має перебувати у віданні нар-компроду, виконувати технічні господарські операції за його завданнями та під його контролем. 10 серпня 1920 р. Раднарком УСРР видав декрет «Про об'єднання всіх видів кооперативних організацій», згідно з яким було проведено централізацію всіх видів кооперації та зближення її з державним господарським апаратом. По суті, кооперації відводилася роль допоміжного, розподільного та заго-товчого апарату. У споживчій кооперації, зокрема, було ліквідовано принцип добровільності об'єднання і зведено до нуля роль кооперативного паю. Мережа роздрібних магазинів кооперації була злита з державною розподільною мережею і перейшла до безплатного розподілу предметів споживання приписаним до її магазинів громадя- ■н
Право періоду воєнного комунізму мало уваги приділяло захисту трудового господарства та індивідуальної власності громадян. Діяльність ремісників та кустарів-одинаків контролювалася губернськими раднаргосиами, які зобов'язували кустарів виробляти продукцію, потрібну державі, і здавати її місцевим органам народного господарства. Індивідуальна трудова власність користувалася лише деяким захистом закону. Заборонялися реквізиція та конфіскація речей домашнього вжитку. Водночас за декретом Раднаркому УСРР від 1 березня 1919 р. «Про вилучення лишків одягу та білизни у буржуазії» широко допускалися конфіскація та реквізиція речей домашнього вжитку в «експлуататорів». Щодо дрібної приватної власності «експлуататорів» проводилася політика її обмеження та витіснення. Радянська влада вела суворий облік і контроль діяльності найдрібніших підприємств, об-
1 СУ УССР. — 1919. — 7Л 3. — Ст. 23; История госуларства и права Украинской ССР — К„ 1976. — С. 169—175.
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 284; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |