Перебудова державного апарату УСРР у звлзку з утворенням СРСР 1 страница

Сне.

¹ Образование Союаа Советскиж Социалистических Республик — С. 411—Ш.

¹ Колісник В. П. Національно-етнічні відносини в Україні, теоритичні засади та ■мстмтуційно-правові аспекти. — С 202.

І'олОіл 4. Держава і право України * умовах непу

§ -і. Перебудова державного апарату УСРР у м'ялку і утворенням СРСР

вирішено «винести на остаточне затвердження II з'їздом Рад Сою­зу РСР».

Затвердження союзної Конституції потребувало розроблення цілої низки положень про та Явищі органи влади й управління СРСР та їхні взаємини з найвищими органами влади й управління союзних республік, які забезпечували практичне здійснення основ­них принципів Конституції Союзу РСР.

У цій роботі брав участь і уряд України. Так, 10 жовтня 1923 р. ВУЦВК створив свою комісію, на яку покладалося завдання розг­лянути основні конституційні питання, пов'язані з утворенням СРСР, і передусім з'ясувати взаємовідносини як з законодавчими органа­ми СРСР, так і в окремими союзними наркоматами.

Конституційна комісія підготувала проект постанови ВУЦВК «Про центральні органи Союзу СРСР», яким було схвалено поло­ження про ЦВК та Раднарком СРСР, про наркомати СРСР та про директивні наркомати. Представникам УСРР доручалося відстою­вати на сесії ЦВК СРСР поправки і пропозиції стосовно прерогатив ЦВК СРСР і ЦВК союзних республік, пропозиції щодо положення про загальносоюзні наркомати, про взаємини між об'єднаними і необ'єднаними наркоматами тощо.

III сесія ЦВК СРСР 6 листопада 1923 р. затвердила положен­ня про центральні органи влади СРСР, про Верховний Суд СРСР і тимчасове положення про місцеві фінанси. Проте в процесі будів­ництва єдиної союзної держави досить часто виникали непорозу­міння, наприклад у зв'язку з постановою Президії ВРНГ СРСР про вилучення трестів «Південсталь» і «Південмаштрест» з відання українського Раднаргоспу та підпорядкування їх ВРНГ СРСР. Українська економічна рада заявляла про свою незгоду з рішенням Президії ВРНГ СРСР. Суттєві зауваження викликав порядок про­ходження проектів загальносоюзних декретів. Показово, що проти українських зауважень першим щоразу виступав ЦК КП(б)У, на­магаючись показати свою відданість союзному партійному центру.

Напередодні II Всесоюзного з'їзду Рад відбулися з'їзди Рад союзних республік, які схвалили Конституцію СРСР. Зокрема, пи­тання про союзну Конституцію було розглянуто 19 січня 1924 р. на VIII Всеукраїнському з'їзді Рад, який прийняв постанову про її ра­тифікацію. 31 січня 1924 р. Основний Закон (Конституцію) СРСР ос­таточно затвердив II з'їзд Рад Союзу РСР.

Утворення Союзу РСР, прийняття союзної Конституції 1924 р. диктували необхідність перебудови державного апарату УСРР. Про­цес реорганізації охопив усі основні ланки державного механізму,

знайшовши своє закріплення у новому тексті Конституції УСРР 1925 р. і в подальших змінах Основного Закону.

Найвищі органи державної влади й управління УСРГ. Ана­ліз діяльності Всеукраїнських з'їздів Рад за цей період свідчить, шо з'їзд був верховним органом в.чади УСРР. Своїми законодавчи­ми актами Всеукраїнський з'їзд Рад визначав основний напрям діяльності всіх органів української держави як у центрі, так і на місцях. Його рішення мали характер директив і найвищу юридичну силу. Але з утворенням СРСР він мусив керуватися постановами всесоюзних з'їздів Рад, директивами всесоюзних і республікансь­ких з'їздів Комуністичної партії та пленумів ЦК.

Невпинне посилення партійного керівництва усіма державни­ми структурами позначалося і на роботі Всеукраїнських з'їздів Рад, Змінювався партійний склад з'їзду. Якщо на V Всеукраїнсько­му з'їзді Рад (лютий—березень 1921 р.) поряд з більшовиками за­сідали 13 представників інших партій (УКП, лівих есерів, бунду та то на VI з'їзді (грудень 1921 р.) їх уже було тільки двоє, а почи­наючи з VII з'їзду Рад (грудень 1922 р.) представницький орган України стає однопартійним — більшовицьким¹. Плюралістична політична система знищується, утверджується монопольне стано­вище РКП(б) і КП(б)У.

Всеукраїнський з'їзд Рад розглядав і вирішував найваж-дивппі питання відбудови промисловості, сільського господарства, транспорту, торгівлі, фінансів, культурного будівництва тощо. Значне місце в роботі Всеукраїнських з'їздів Рад посідали пробле-мм перебудови державного апарату УСРР у зв'язку з уведенням аепу й утворенням Союзу РСР.

Так, VIII Всеукраїнський з'їзд Рад (січень 1924 р.) накреслив пдяхи подальшого розвитку народного господарства України, ра­тифікував Договір про утворення СРСР і прийняту другою сесією ЦВК СРСР Конституцію Союзу РСР, доручив Всеукраїнському гральному Виконавчому Комітету (ВУЦВК) переглянути Конс-чгтуцію УСРР відповідно до союзної Конституції Черговий IX Все-ухраїнський з'їзд Рад (травень 1925 р.) розглянув широке коло пи­тань господарського і державного будівництва, зміни в Конституції УСРР, викликані включенням до складу УСРР Молдавської АСРР. Починаючи з IX Всеукраїнського з'їзду Рад, на з'їздах стали за­слуховуватися доповіді про діяльність уряду СРСР та обиратися ^'СРР члени Ради Національностей ЦВК СРСР. З 1926 р. зміни­вся періодичність скликання Всеукраїнських з'їздів Рад. Відтепер

Всеукраїнських з'їздів робітничих, селянських і червоиоармійських де- X. 1932 — С 101, 154

Розділ 4. Держава і право України в умовах непу

§ 4. Перебудова державною апарату УСРР у ув'язку з утворенням СРСР

вони збиралися не щорічно, а один раз на два роки. X Всеукраїн­ський з'їзд Рад (квітень 1927 р.) приділив увагу розвитку сільського господарства, необхідним змінам у Конституції УСРР, політиці по­жвавлення роботи Рад та ін. І Всеукраїнська конференція КП(б)У (жовтень 1926 р.), виходячи з рішень XIV з'їзду ВКП(б), накресли­ла низку заходів щодо прискорення темпів індустріалізації і під­вищення частки важкої промисловості в народному господарстві республіки. X Всеукраїнський з'їзд Рад, виконуючи ці партійні ди­рективи, повинен був конкретизувати їх і надати їм державно-пра­вової форми.

XI з'їзд Рад у травні 1929 р. вже мав змогу підбити підсумки індустріалізації й затвердити перший п'ятирічний план розвитку народного господарства УСРР. На цьому ж з'їзді було прийнято но­ву Конституцію Української СРР.

Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет як вищий орган державної влади УСРР у період між Всеукраїнськими з'їзда­ми Рад у цей час відігравав важливу роль.

У зв'язку з остаточним затвердженням у січні 1924 р. Консти­туції СРСР необхідно було внести відповідні зміни в повноваження найвищих органів державної влади союзних республік. В Україні для вирішення такого завдання важливе значення мало Положення про ВУЦВК від 12 жовтня 1924 р.¹ Воно визначало порядок обрання ВУЦВК, строк повноважень, періодичність скликання сесій (не ме­нше трьох разів на рік), основні принципи організації і діяльності Президії ВУЦВК. Цей законодавчий акт вперше прямо вказував, що Президія ВУЦВК в період між сесіями ВУЦВК с вищим законо­давчим, виконавчим та розпорядчим органом влади УСРР.

Важливе місце посідав також затверджений постановою ВУЦВК у липні 1926 р. Наказ про порядок роботи Президії ВУЦВК, який визначав її склад і регламентував порядок скликання і веден­ня засідань тощо. Один з розділів Наказу присвячувався Малій Президії ВУЦВК, що відігравала роль внутрішнього допоміжного і підготовчого органу.

У 1926—1929 рр. ВУЦВК, як і Всеукраїнський з'їзд Рад, чи­мало уваги приділяв розвитку промисловості (курсу на індустріа­лізацію), сільському господарству, культурному будівництву. Так, 23 листопада 1926 р. ВУЦВК своєю постановою доручив уряду УСРР вжити необхідних заходів до повного здійснення загальної освіти дітей віком 8—11 років. Багато уваги ВУЦВК приділяв пи­танням державного будівництва, удосконаленню роботи місцевих

органів влади. ВУЦВК заслуховував на своїх сесіях звітні доповіді окружних виконкомів, райвиконкомів та окремих сільрад.

Утворення СРСР і «затвердження його Конституції» призвели зо суттєвих змін у системі органів державного управління Україн­ської СРР, визначили статус Ради Народних Комісарів і народних комісаріатів УСРР.

12 жовтня 1924 р. було затверджено нове Положення про Рад-
варком УСРР¹, згідно з яким він визнавався виконавчим і розпо-

.чим органом державної влади України. До складу Раднаркому УСРР входили: голова РНК, його заступники, наркоми (землеробс­тва, фінансів, внутрішньої торгівлі, праці, внутрішніх справ, юсти-та прокуратури республіки, робітничо-селянської інспекції, ос­віти, охорони здоров'я, соціального забезпечення), голова ВРНГ, уповноважені наркоматів СРСР при УСРР. Визначалося коло осіб, шотрі могли брати участь у роботі Раднаркому УСРР із правом до­радчого голосу. Зауважимо, що Положення 1924 р. уперше так до­кладно визначило склад Раднаркому УСРР. Чітко були означені і шредмети відання Раднаркому УСРР.

Значно розширилась нормотворча робота Раднаркому УСРР у 1926—1929 рр. За цей період він видав велику кількість важливих ■останов як самостійно, так і спільно з ВУЦВК.

Уряд України повинен був звітувати перед союзними органа-■ж Президія ЦВК СРСР мала право скасовувати рішення україн­ських установ. Траплялися випадки, коли республіка опротестову­вала перед ЦВК СРСР рішення союзних органів, які порушували суверенні права УСРР.

13 утворенням СРСР виникла необхідність внести зміни до си­
німи органів галузевого управління всіх союзних республік, у то-
жу числі й УСРР. У цей час наркомати Союзу РСР поділялися на
зт групи: загальносоюзні (злиті) — єдині для всього Союзу й об'сд-
шяі (директивні), органами яких у союзних республіках були од-
■вйменні наркомати. До загальносоюзних належали наркомати: за-
шордонних справ, військових і морських справ, зовнішньої торгівлі,

сів сполучення, пошт і телеграфів. Другу групу об'єднаних латів становили: Вища рада народного господарства, нарко-продовольства, праці, фінансів, робітничо-селянська інспекція РС1).

Республіканськими залишались наркомати земельних справ, т рони здоров'я; піці.і-п,ший мбМПеЧВЯЯЯ, ОСВІТИ, іінутршіїнх СПрЯЯ, шгпшіі

¹ ЗУ УСРР. — 1924. — М 45. — Ст 276

усРР — 1924. — № 45. — Ст. 277.

Розділ 4. Держава і право України а умовах непу

§ 4, Перебудова державного апарату УСРР у. м'ялку л утворенням СРСР

Виходячи з такого розподілу наркоматів. ВУЦВК у вересні 1923 р. схвалив постанову «Про перетворення центральних уста­нов». Наркомзаксправ УСРР було реорганізовано в управління упо­вноваженого Наркомату закордонних справ СРСР в Україні. Одно­часно управління уповноважених наркомату фінансів РСФРР і наркомату праці РСФРР при Раднаркомі УСРР перетворювались відповідно в народні комісаріати фінансів і праці УСРР. У листопаді

1923 р. Укрекономраду реорганізували в Українську економічну
нараду при Раднаркомі УСРР. Розвиток торгівлі за умов непу ви­
кликав необхідність створення наркомату торгівлі УСРР. У червні

1924 р. було ліквідовано наркомпрод УСРР, а його апарат передано
наркомвнуторгу УСРР. Збирання єдиного сільськогосподарського
податку покладалося на наркомат фінансів УСРР та його органи.
У серпні 1923 р. наркомат держконтролю УСРР було реорганізова­
но в наркомат робітничо-селянської інспекції.

Всі ці перетворення вели до посилення централізації в управ­лінні. Особлива роль в цьому належала загальносоюзним наркома­там — наркоматам з «безроздільною владою». Надійними провідни­ками директив союзного центру були й директивні наркомати.

Практична робота з перебудови держапарату створила умови для вироблення Загального положення про народні комісаріати УСРР, яке було затверджене ВУЦВК 12 жовтня 1924 р.¹ Закріпив­ши систему органів галузевого державного управління, Загальне положення визначало 11 народних комісаріатів, розподіляло нарко­мати на загальносоюзні і директивні, визначало статус уповнова­жених загальносоюзних наркоматів при уряді УСРР, перелічувало предмети відання та межі повноважень наркоматів УСРР.

Надалі Раднарком УСРР здійснював великий обсяг роботи з управління народним господарством республіки. Так, чимало уваги приділялося Вищій Раді Народного Господарства (ВРНГ) УСРР, під керівництвом якої перебувала вся республіканська і місцева про­мисловість України. З квітня 1929 р. було затверджено Положення про ВРНГ, в якому докладно визначалася її структура.

У 1927—1929 рр. було прийнято ряд положень про наркомати землеробства, фінансів, торгівлі, соціального забезпечення, юстиції тощо, де чітко визначалися права, обов'язки і структура народних комісаріатів.

13 липня 1927 р. ВУЦВК і Раднарком УСРР ухвалили поста­нову про розширення прав робітничо-селянської інспекції (РСІ). Рішення наркомату РСІ УСРР ставали тепер остаточними і обо-

¹ ЗУ УСРР — 1924 — М 43. — Ст. 273. 224

вязковими для всіх державних установ і підприємств. 23 січня 1929 р. було прийнято Положення про народний комісаріат РСІ УСРР¹. Нове Положення значною мірою розширювало компетенцію РСІ, надавало широких повноважень: припиняти незаконні розпоря­дження та дії посадових осіб, знайомитись під час ревізії з доку­ментами і матеріалами державних установ і підприємств та ін.

В Україні зростав центральний апарат державного управлін­ня. Дедалі вагомішою в управлінні ставала роль комуністів, які обіймали керівні посади. Запроваджувалася практика беззапереч­ного підпорядкування директивам вищих органів, поступово фор­мувалися елементи адміністративно-командноі системи.

Місцеві органи державної влади УСРР. Характерною рисою цього періоду було насамперед завершення розпочатої ще в 1922 р. реформи адміністративно-територіального устрою УСРР, головною метою якої був пошук найефективнішої системи контролю за міс­цевим управлінням. Найскладнішим завданням цієї реформи став перехід від чотириступеневої системи управління (губернія — по­віт — волость — село) до триступеневої (округ — район — село). Відбувався такий перехід поступово. Спочатку було підготовлено проект скасування в УСРР волостей і повітів та утворення замість них районів і округів. 12 квітня 1923 р. ВУЦВК ухвалив постанову • Про новий адміністративно-територіальний поділ України», якою скасував волості й повіти, затвердивши поділ на 53 округи і 706 ра­йонів. Одночасно зменшувалася кількість сільрад.

Зміни в адміністративно-територіальному устрої знайшли своє відображення й закріплення у відповідних законодавчих актах про місцеві органи влади. У 1923 р. ВУЦВК затвердив положення про губернські з'їзди Рад та губвиконкоми, про окружні з'їзди Рад та окрвиконкоми, про районні з'їзди Рад і райвиконкоми, а також по­ложення про сільські Ради. Цими актами було закріплено систему місцевих Рад та їхніх виконкомів, визначена організаційна струк­тура різних ланок місцевих органів, а також форми і методи їхньої іьності. Аналіз проведеної роботи було дано в постанові ВУЦВК «Про підсумки і чергові завдання районування України» від 4 лис­топада 1923 р.

Наприкінці 1924 р. визріли умови для завершення адміністра­тивно-територіальної реформи УСРР. Це питання було винесено на розгляд IX Всеукраїнського з'їзду Рад, який відзначив, що адмініс­тративно-територіальна реформа, розпочата в 1922 р., викликана завданнями поліпшення й скорочення держапарату і наближення

• ЗУ УСРР — 1924. — № в — Ст. 46.

Розділ 4. Держава і право України в умовах непу

Його до населення. З'їзд вказав на необхідність завершити цю робо­ту переходом до триступеневої системи управління. Відповідно до постанови з'їзду Рад Президія ВУЦВК своїм рішенням від 3 червня 1925 р. скасувала губернії як адміністративно-територіальні одини­ці. Відтепер територія Української СРР розподілялась на 41 округ, 680 районів, 10314 сільрад. У тому числі було створено 12 націо­нальних районів і 549 національних сільрад: російських, німецьких, польських, єврейських та ін.¹ У зв'язку зі скасуванням губерній ВУЦВК і Раднарком УСРР 17 березня 1926 р. прийняли рішення про ліквідацію губвиконкомів. Проте остаточно перехід до тристу­пеневої системи управління в УСРР завершився лише на початку 1929 р. Подальший розвиток господарського будівництва потребу­вав активнішої діяльності місцевих Рад. Тому курс на «пожвавлен­ня Рад» було проголошено основним і найгострішим завданням моменту.

Одним з найважливіших засобів пожвавлення Рад стала орга­нізація виборчих кампаній до Рад. 10 вересня 1924 р. ВУЦВК і Рад­нарком УСРР затвердили Положення про виборчі права громадян та порядок проведення виборів², у якому було дано вичерпний пе­релік осіб, що користуються виборчими правами, й осіб, позбавле­них таких прав. У листопаді 1925 р. ВУЦВК і Раднарком УСРР ух­валили нове Положення про виборчі права громадян, де узагальню­вався вже набутий досвід, були внесені деякі уточнення. Але і після цього коло осіб, позбавлених виборчих прав, залишалося значним. Вибори були нерівними, багатоступеневими, з відкритим голосу­ванням. Взагалі можна сказати, що фактично виборів не було. Кан­дидати від більшовицького керівництва завжди одержували біль­шість голосів в умовах відкритого голосування.

Питання, пов'язані з пожвавленням Рад, обговорювалися на нарадах з радянського будівництва при Президії ЦВК СРСР, а та­кож при Президії ВУЦВК. У лютому 1925 р. у Харкові на сесії та­кої наради була заслухана і обговорена доповідь голови ВУЦВК Г. Петровського про заходи щодо поліпшення роботи Рад. Резолюції цієї наради знайшли своє відображення в постановах IX Всеукра­їнського з'їзду Рад, ВУЦВК, Раднаркому УСРР.

Хоч Ради і вважалися повновладними органами, працювали вони під постійним контролем і наглядом партійних органів. ЦК КП(б)У ще у жовтні 1922 р. видав циркуляр, за яким для керівницт­ва роботою радянських і господарських органів при виконкомах

¹ Рибалка 1. К., Довгопол В. М. Історія Української РСР. Епоха соціалізму. — К,
1982. — С. 178.

² ЗУ УСРР. — 1924. — № 34. — С. 235.
226

створювалися комуністичні фракції, куди входили всі комуністи — члени виконкомів. Взагалі в перші роки непу парткоми дуже часто брали на себе функції радянських установ. IX з'їзд К1І(б)У встано­вив, що комуністичні фракції радянських органів (від губвиконко­мів до волвиконкомів) повинні стати справжніми та постійними ке­рівниками і провідниками рішень партії у своїх установах.

Поліпшення роботи місцевих Рад, піднесення їхньої ролі в го­сподарському і культурному будівництві було неможливим без пе­ребудови комнезамів, що відігравали важливу роль на селі. В пе­ріод переходу до непу комітети незалежних селян КНС були фак­тичною владою на селі, нерідко підміняли собою сільради. У 1921— 1922 рр. ВУЦВК і Раднарком УСРР закріпили таке становище ком­незамів, зобов'язавши їх виконувати низку адміністративних функ­цій.

За нових умов необхідність реорганізації КНС ставала жит-тсво необхідною. Прийнятий ВУЦВК і Раднаркомом УСРР 16 лис­топада 1925 р. декрет «Про комітети незаможних селян УСРР» створював правову основу для практичної роботи щодо перетво­рення комнезамів на добровільні громадські організації. «Робіт-■ичо-селянський уряд, — наголошувалося в декреті, — вважає, що настав момент зовсім звільнити комітети незаможних селян від ад­міністративної роботи та безпосереднього виконання державних функцій, перетворивши комітети незаможних селян у добровільні громадські організації захисту інтересів сільської бідноти»¹.

Завершення таких перетворень викликало зміни в правовому становищі окрвиконкомів та окружних з'їздів Рад. Це знайшло своє законодавче закріплення в затверджених ВУЦВК в 1925 р. Поло­женні про окружні з'їзди Рад і окружні виконавчі комітети, Поло­женні про районні з'їзди Рад і районні виконавчі комітети, Поло­женні про сільські Ради, Положенні про міські і селищні Ради ро-бстничих, селянських і червоноармійських депутатів. Перелічені акти чітко визначили права і обов'язки всіх місцевих органів дер­жавної влади УСРР, закріпили подальше розширення їхніх повно-ень

Як зазначалося на X Всеукраїнському з'їзді Рад, зміцнення звих органів влади, надання їм значних адміністративних і

ісових прав значною мірою пожвавило роботу Рад. Водночас «шилося ще багато прорахунків у діяльності місцевих органів влади, що вимагали їх усунення.

УСРР. — 1925. — ІЛ 96 — Ст. 527.

Розділ 4. Держава і право України в умовах непу

§ 4. Перебудова державного апарату УСРР у лл'ялкч ^ утворенням СРСР

Насамперед потребували уваги сільські Ради — найпошире­ніші органи влади. З метою їх зміцнення ВУЦВК і Раднарком УСРР затвердили інструкцій) про роботу комісій сільських Рад, де дали перелік комісій та визначили їхні права і компетенцію. 12 жовтня 1927 р. ВУЦВК прийняв нове Положення про сільські Ради¹, яке значно розширювало діяльність сільрад. Великих повноважень на­були вони в галузі землекористування і землевпорядкування. Сіль­ські Ради в межах своєї компетенції ставали найвищими органами влади на підвідомчій їм території. Обирались вони на один рік. Ви­конавчим органом сільської Ради була президія у складі голови, йо­го заступника і секретаря. Обиралися також двоє кандидатів у чле­ни президії. Проте і за нових умов значний вплив на сільські Ради мала діяльність комітетів незаможних селян.

Того самого року ВУЦВК затвердив Положення про селищні Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, що створювало для них належну правову основу. Селищні Ради корис­тувалися правами юридичної особи, відповідно до Адміністративно­го кодексу УСРР видавали обов'язкові для мешканців селища постанови.

Індустріалізація країни потребувала значної перебудови ро­боти міських Рад. Тому ВУЦВК 12 жовтня 1927 р. прийняв нове Положення про міські Ради робітничих, селянських і червоноармій­ських депутатів. Міські Ради здобули право складати бюджети міст і розпоряджатися кредитами. Положення також надавало право міським Радам створювати районні Ради в межах міста.

Нове Положення про районні з'їзди Рад і районні виконавчі комітети значно розширювало компетенцію районних виконкомів у всіх галузях місцевого господарського і культурного будівництва, особливо у фінансово-податковій. Зростало значення райвиконко­мів і в керівництві сільським господарством. 1 грудня 1928 р. ВУЦВК прийняв також нове Положення про окружні з'їзди Рад та окружні виконавчі комітети. Основна увага тут приділялась окрви-конкомам, їхнім структурі та компетенції

Значна кількість різноманітних законодавчих актів у галузі державного права, прийнятих в УСРР. надзвичайно ускладнювала діяльність органів влади й управління всіх рівнів. Ця обставина обумовила необхідність створення адміністративного кодексу. Він був затверджений ВУЦВК 12 жовтня 1927 р. і вводився в дію 1 лю­того 1928 р. Адміністративний кодекс УСРР регулював широке ко­ло суспільних відносин, пов'язаних із правами й обов'язками орга-

¹ ЗУ УСРР — 1927. — М 47—48. — Ст 212. 228

нів державного управління у взаєминах між ними, а також у відно-лх цих органів з громадянами.

Утворений Молдавської ЛСРР. Подією періоду, що розгляда­ється, стало створення на Лівобережжі Дністра у складі радянської України Молдавської автономної республіки.

Характерно, що рішення про її утворення приймалося за вка­зівкою партійно-державного керівництва СРСР і розглядалося на суто партійному рівні. Так, 7 березня 1924 р. питання про націо­нально-державне самовизначення Лівобережної Молдавії, після то­го як його схваленим ЦК РКП(б) і ЦВК СРСР, було винесене на ио-літбюро ЦК КП(б)У, На засіданні розглядалася записка Г. Котов-ського «Про утворення Молдавської Соціалістичної Республіки». 29 липня 1924 р. ЦК КГІ(б)У прийняло постанову про утворення Мо­лдавської автономної республіки, а 12 серпня затвердило план за­ходів щодо оформлення Молдавської радянської національної дер­жавності.

В основу організації Молдавської автономної республіки по­кладалися такі принципи: «АМСРР має повну систему централь­них органів. АМСРР має державний і місцевий бюджет. Законодав­ча автономія в питаннях: а) організації своїх необ'єднаних наркома­тів, місцевих виконкомів.та їхніх відділів (за принципом організації а УСРР); б) установлення їхніх штатів і мережі; в) питання мопи; г) в організації народної освіти»¹.

1 тільки після того, як рішення про утворення Молдавської АСРР було остаточно ухвалене партійними органами Союзу РСР і України, сесія ВУЦВК 12 жовтня 1924 р. прийняла постанову «Про утворення Автономної Молдавської СРР», де передбачалося «орга-шзувати Тимчасовий Революційний Комітет і йому надати повно-мадність на території АМСРР аж до скликання 1-го З'їзду Рад»². 29 жовтня постановою Президії ВУЦВК було утворено Ревком АМСРР, який провів значну роботу щодо організації автономної республіки.

Президія ВУЦВК доручила розроблення проекту Конституції Молдавської АСРР Наркомату юстиції УСРР. 20 лютого 1925 р. по-.тггбюро ЦК КП(б)У ознайомилось з проектом Конституції, підгото­вленим Иаркомюстом УСРР, та з проектом у редакції Ревкому Мо-длавіі і передало їх разом зі своїми зауваженнями ВУЦВК для ос-ічноі редакції. У квітні проект Конституції Молдавської АСРР схвалила Президія ВУЦВК.

Бабій Б. М. Українська радянська держава в період відбудови народного господар­ства (1921 — 1925 рр) — С 291. ^: ЗУ УСРР. — 1924. -Мі- Ст. 280.

Розділ 4. Держава і право України в умовах непу

4. Перебудова державного апарату УСРР у зв'язку з утворенням СРСР

19—23 квітня 1924 р. в м. Балті відбувся І Всемолдавський з'їзд Рад, який затвердив Конституцію Молдавської АСРР, обрав ЦВК республіки і делегатів до складу Ради Національностей ЦВК СРСР та на Всесоюзний і Всеукраїнський з'їзди Рад. 10 травня 1925 р. Конституцію Молдавської АСРР затвердив IX Всеукраїн­ський з'їзд Рад¹, чим і завершилося оформлення Молдавської АСРР у складі УСРР.

Слід зазначити, що в процесі утворення Молдавської автоно­мної республіки виникали значні труднощі, адже Лівобережна Мо­лдавія за національним складом була неоднорідною. Окрім молда­ван, тут проживали українці, поляки, євреї, болгари, росіяни, німці та ін. Але партійне і державне керівництво досить легковажно підійшло до цієї проблеми. Молдавська АСРР включала території з переважно українським населенням. За переписом 1926 р. 48,5 % її мешканців становили українці і лише 30,1% — молдавани. Тимча­сові кордони між Україною і АМСРР були визначені в 1924 р. до­сить приблизно, їх уточнення тривало аж до вересня 1926 р.

Збройні сили. Перехід до мирної господарської роботи позна­чився на становищі збройних сил. Було проведено скорочення Чер­воної армії і водночас накреслені заходи щодо її вдосконалення і зміцнення. Вся робота у збройних силах запроваджувалася на ос­нові постанов X і XI з'їздів РКП(б).

У свій час укладення союзного робітничо-селянського догово­ру між РСФРР і УСРР вимагало внесення змін до організації упра­вління збройними силами в Україні. Виходячи з цього Раднарком УСРР постановою «Про командуючого всіма збройними силами на Україні і уповноваженого РВРР на Україні» від 25 січня 1921 р. установив, що командувач збройними силами в Україні, будучи на­чальником усіх військових частин, управлінь та установ Червоної армії, які перебувають в Україні, водночас с уповноваженим РВРР і безпосередньо підпорядковується Реввійськраді республіки.

Дата добавления: 2015-05-22