КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Висновок 4 страница
У ході дебатів виявилися суперечності між позиціями Президента України Л. Кравчука і Верховної Ради щодо проблем поділу •лади. Більшість депутатів вимагали залишити положення чинного Основного закону 1978 р. та заперечували проти норми про міцну вертикаль виконавчої влади, що починалась Г«и а Президента. Різні пропозиції висувалися щодо того, якою республікою мала стати Україна — парламентською чи президентською. Полеміка точилася. між прибічниками та супротивниками збереження радянської сичи. У листопаді 1994 р. почала діяти нова Конституційна комісія, утворена новообраною Верховною Радою за принципом представ- ввщтва двох гілок влади. Керівниками комісії були затверджені Історія України — К, 1997 — С 394.
Розділ 9. Розбудова Української держави 2. Розроблення і прийняття нової Конституції України 1996 р.
Президент України Л. Д, Кучма і Голова Верховної Ради О. О. Мороз. Наприкінці 1995 р. Конституційна комісія передала проект Основного Закону на розгляд парламенту разом із зауваженнями народних депутатів. Головні розбіжності серед парламентаріїв зводилися до таких п'яти пунктів: поділ повноважень між гілками влади, проблема власності, державна символіка, статус російської мови, статус Республіки Крим. Проект розглядався майже три місяці. Було три офіційних читання. Враховуючи обговорення, що відбулося, 11 березня 1996 р. Конституційна комісія ухвалила і передала на розгляд Верховної Ради ще один проект Конституції1 У такій ситуації Рада національної безпеки та Рада регіонів рекомендували Президенту провести референдум з питання затвердження Основного Закону в редакції, внесеній Конституційною комісією на розгляд Верховної Ради. Ця редакція передбачала двопалатну структуру парламенту і його перейменування у Народні Збори. Л. Кучма підписав відповідний указ, після чого протистояння Президента з парламентом набуло особливо гострого характеру.
Але політичні діячі України змогли переступити для загальної користі через власні амбіції. На початку травня 1996 р. Верховною Радою була затверджена тимчасова спеціальна комісія. Перемагаючи труднощі, комісія узгодила думки різних фракцій, партій та течій щодо кожної спірної статті проекту Конституції. Взагалі копітка праця над проектом Конституції, що був втілений у життя, тривала майже два роки. Для цього були необхідні, справді, великі зусилля, безмежне терпіння, здатність до компромісів, усвідомлена відповідальність за долю країни та народу. 27 червня 1996 р. було ухвалено низку дуже важливих для практики парламентаризму України рішень, суть яких зводилася до такого: працювати Верховній Раді у режимі одного засідання доти доки праця над прийняттям Конституції не буде завершена2. Так звана «конституційна ніч» (з 27 на 28 червня), протягом якої був затверджений Основний Закон нашої держави, стала наочним прикладом можливості виконання важливих завдань. День ухвалення Конституції було проголошено державним святом. 1 Миронепко О. М. Історія Конституції України — К, 1997 — С. 51—52. 2 Мороз А. А От декларации про госудорственньїй сувереиитет к ноаой Конституцни Значення Конституції для держави й суспільства загальновідоме. А для України, яка перебувала на перехідному етапі свого розвитку, цей документ має велике значення. З прийняттям Конституції була підведена риска під перехідним періодом становлення української державності, гарантована самостійність України. Цим Україна остаточно затвердилася у світі. У доповіді про першу річницю прийняття Конституції Президент України Л. Д. Кучма виклав найсуттєвіші положення, пов'язані з введенням її у дію: державне будівництво нині здійснюється у певних рамках, діяльність державних інститутів та відносин між ними введено у конституційне русло, у свідомості людей остаточно затвердилась ідея держави, народ перетворився з об'єкта політики у вищий її суб'єкт, поширилася свобода його дій у політиці й економіці; Україна вийшла на новий вектор соціального розвитку — від тоталітаризму до демократії, розвивається в умовах різних форм господарювання і власності; було порушено ідеологічний фетишизм і закріплено політичний плюралізм; сформовано певне міжнародне середовище для зміцнення безпеки держави та закладені основи для реалізації ключової формули: людина — сім'я — суспільство — держава.
Демократичну сутність Української держави закріплює і конкретизує ст. 5 Конституції. Вона, по-перше, проголошує, що Україна за формою правління є республікою; по-друге, закріплює принцип народовладдя. Демократизм форми правління визначається й тим, що державна влада здійснюється на підставі її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, та виключно у межах повноважень, закріплених Конституцією і чинним законодавством за державними органами, які належать до зазначених гілок державної влади1. Важливою ознакою демократії є також розвиток в Україні місцевого самоврядування як недержавної форми участі місцевого населення (територіальних громад — жителів сел, селищ і міст) у вирішенні питань місцевого значення, які регулюються законом про місцеве самоврядування. Важливим з точки зору закріплення в країні демократичного режиму є затвердження у Конституції принципу політичної, економічної та ідеологічної різноманітності суспільного життя. У Конституції спеціально зазначається, що будь-яка ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Держава гарантує свободу політичної діяльності. Заборона політичної діяльності можлива лише у тих випадках, коли ця діяльність загрожує національній безпеці, Коментар до Конституції України — К. 1996. — С. 34 — 38.
Розділ 9. Розбудова Української держави
громадському порядку, пов'язана з формуванням та існуванням не передбачених законом військових та інших озброєних формувань. Україна є соціальною державою. У ст. З Конституції сформульовано такий принцип: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є в Україні вищою соціальною цінністю... Держава відповідає перед людиною за свою діяльність». Ці вихідні положення конкретизуються у ряді інших конституційних норм, які належать до загальних положень Конституції' Насамперед закріплюються важливі для громадян засади мовної політики держави, у тому числі для національних меншин, які визначають гуманістичну спрямованість розвитку української нації, її самобутності й культури, а також усіх корінних народів та національних меншин. Соціальний характер Української держави визначає й конституційне регулювання питань, пов'язаних з використанням власності та захистом усіх суб'єктів права власності; закріплення принципу соціальної спрямованості економіки, рівності перед законом усіх суб'єктів права власності; гарантування екологічної безпеки і підтримка екологічної рівноваги на території України. У першому розділі Конституції «Загальні засади» закріплено характеристику України як правової, демократичної, соціальної держави. Стаття 8 Конституції проголошує принцип верховенства права. У цій та інших статтях даного розділу закріплені принципові положення, що є невід'ємними ознаками правової держави: вища юридична сила Конституції; обов'язковість відповідності нормам Конституції норм інших нормативно-правових актів, що видаються в Україні; пряма дія норм Конституції; можливість безпосередньо, посилаючись на її норми, захищати свої права у суді; закріплення принципів, за якими ніхто не може примушуватися робити те, що не передбачено законодавством; державні та самоврядні органи та їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, що передбачені Конституцією і законами України (ст. 19). Як одну з головних ознак правової держави слід розглядати порядок регулювання, захисту і практичного здійснення прав і свобод людини і громадянина.
Серед інших принципово важливих положень, що містяться у Загальних засадах Конституції України, слід вказати на визначення України як унітарної держави, територія якої є цілісною і недоторканною; встановлення єдиного громадянства, визнання у відповідних умовах чинних міжнародних договорів частиною національного законодавства. 1 Тодьїка Ю, Н. Основи конституционного строя Украйни — X, 1999 § 2. Розроблення У Конституції України 1996 р. закріплені принципові положення щодо захисту прав людини і громадянина, які містять основні міжнародні документи. Як суб'єкт міжнародного права, одна із засновників ООН, Україна провадить активну роботу, спрямовану на використання не тільки національних, а й міжнародних інститутів захисту прав людини. Стаття 55 Конституції встановлює, що кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Конституція України закріплює широкий спектр прав і свобод людини і громадянина. Так, до особистих прав людини Конституцією віднесені право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23), невід'ємне право на життя (ст. 27), право на повагу до людської гідності (ст. 28), право на свободу й особисту недоторканність (ст. 29), недоторканність житла (ст. ЗО), право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31), на невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32), право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання (ст. 33), право на свободу думки і слова (ст. 34), право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35). До політичних прав Конституція відносить право на об'єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36), право брати участь в управлінні державними справами (ст. 38), право на мирні збори і маніфестації (ст. 39), право на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових осіб цих органів (ст. 40). Серед економічних, соціальних і культурних прав людини і громадянина Конституція передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї ■ггелектуальної, творчої діяльності (ст. 41), право на підприсмни-зьку діяльність (ст. 42), право на працю (ст. 43), право на страйк хтя захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст. 47), право на відпочинок (ст. 45), право на соціальний захист (ст. 46), право ■а житло (ст. 47), право на достатній життєвий рівень (ст. 48), право на охорону здоров'я (ст. 49), право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 50), право на захист материнства, батьківства, дитин-гтва і сім'ї (ст. ст. 51, 52), право на освіту (ст. 53). У Конституції встановлюються гарантії прав людини і грома-хягина До них належить, зокрема, право на судовий захист громадянином своїх прав і свобод (ст. 55). ^ 545 Розділ 9. Розбудова Української держави Крім судового захисту, Конституція передбачає введення інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що також слід розглядати як гарантію захисту і практичної реалізації прав і свобод людини і громадянина. Вже Прийнято Закон про Уповноваженого, і ця інституція посідає чільне місце у право-захисному механізмі держави. Захист прав людини у суді визначається й низкою інших конституційних норм. До них, зокрема, слід віднести положення ст. 63, якій йдеться про права осіб на відмову давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, про права на захист у процесі слідства і судового розгляду справи, про статус засудженого1. Серед інших загальних засад Конституції велике значення мають ті, що стосуються мовної політики. Вони визначають, що державною мовою в Україні с українська, всебічний розвиток і функціонування якої забезпечується державою. Поряд з цим гарантується вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин. Держава зобов'язується сприяти вивченню мов міжнародного спілкування, що є однією із суттєвих ознак відкритості українського суспільства. Конституція визначає й основні напрями розвитку культурної політики держави. У ній підкреслюється, що держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури. Разом з розвитком української культури Конституція закріплює положення, спрямовані на розвиток етнічної, культурної, мовної, релігійної самобутності усіх корінних і національних меншин України. Важливим є конституційне положення, згідно з яким Україна піклується про задоволення національно-культурних потреб українців, які проживають за межами України. До принципових і послідовно демократичних слід віднести положення Конституції, які визначають український народ як суб'єкта власності на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та і природні ресурси, які перебувають у межах території України. Подібний правовий статус мають також природні ресурси континентального шельфу України, виключної (морської) економічної зон* Від імені народу право власності щодо зазначених об'єктів здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Конституція спеціально визначає правовий статус власні Право користування об'єктами права власності мас кожний грома-
§ 2. Розроблення і прийняття нової Конституції України 1996 р. дннин. При цьому певні обов'язки покладаються не тільки на окремого власника, а й на державу, яка покликана забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Закріплюється і принцип рівності усіх суб'єктів права власності перед законом. У Конституції наголошується, що основним національним багатством України є земля, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на неї гарантується чинним українським законодавством. Воно може набуватися і реалізовуватися окремими громадянами, юридичними особами та державою на підставі і у порядку, встановлених законом. В Україні, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, подолання її наслідків, забезпечення екологічної безпеки, збереження генофонду народу є обов'язком держави, виконання якого мас пріоритетне значення. У розділі І Конституції визначаються основи національної безпеки і зовнішньополітичної діяльності України. В Основному Законі визначені конституційні органи України їх правовий статус, характер взаємовідносин між владними структурами, закріплюється статус органів місцевого самоврядування. Верховна Рада України, що налічує 450 обраних депутатів, є органом законодавчої влади, парламентом держави. Депутати обираються на чотири роки на основі загального, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні, працюють на професійних засадах. Повноваження Верховної Ради можуть бути припинені Президентом України, якщо протягом ЗО днів чергової сесії пленарне засідання не почнеться. Найважливіші повноваження Верховної Ради закріплені у статтях 85, 92, 111 Конституції. Згідно з принципом поділу влади, парламент не можна розглядати як найважливіший орган державної влади. Це стосується не лише його ставлення до інших загальнодержавних інституцій (Президента України, Кабінету Міністрів, Конституційного Суду і Верховного Суду), а також і до місцевих рад. Конституція 1996 р., на відміну від попередніх, не закріплює принцип єдності представницьких органів: усі інші ради визначаються у ній не як місцеві органи державної влади, а як органи місцевого самоврядування Тому вплив парламенту на діяльність державних органів і органів місцевого самоврядування здійснюється виключно шляхом прийняття законів, які є обов'язковими для всіх суб'єктів на території України1.
1 Коментар до Конституції України — С. 155—158 546 Коментар до Конституції України — С 195—198, 205—211, 246—248 Рплділ 9. Розбудова Української держачи Верховна Рала виконує низку функцій щодо утворення відповідних органів державного управління. Вона дас згоду на призначення Президентом України Прем'ер-Міністра, призначення на посаду і звільнення з посади за поданням Президента України Голови Національного банку. До її повноважень належать також призначення і звільнення половини складу Ради Національного банку, Національної Ради з питань телебачення й радіомовлення. У світлі цих положень слід розглядати і повноваження Верховної Ради щодо призначення на посаду та звільнення з посади Голови і членів Рахункоиої палати, яка здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету. Практика застосування Конституції вже продемонструвала необхідність удосконалення структури, повноважень, функцій Верховної Ради. Президент України, згідно з Конституцією, є главою держави, виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Статус Президента як глави держави підтверджує багатофункціональна сутність цієї державної посади. Глава держави уособлює державну владу загалом, він не належить до жодної з гілок державної влади. Навпаки, глава держави об'єднує усі гілки державної влади, забезпечуючи спрямованість їх діяльності в єдиному напрямку. Президент виступає у ролі арбітра у разі виникнення непорозуміння між законодавчою та виконавчою гілками влади, забезпечує єдність держави. 31 жовтня 1999 р. на основі Конституції України відбулися вибори на посаду Президента України. На другому турі виборів, який відбувся 14 листопада 1995 р., Л. Д. Кучму обрано Президентом України на другий строк. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів. Правова база його діяльності — Конституція, закони України та акти, видані Президентом України. Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом і підконтрольний та підзвітний Верховній Раді. На практиці ця залежність реалізується у тому, що Президент України призначає за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра, припиняє його повноваження і приймає рішення про його відставку. Крім цього, Президент за поданням Прем'єр-Міністра призначає членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, глав державних адміністрацій, а також звільняє їх з посади. Підкон грольність і підзвітність Кабінету Міністрів Верховній Раді відтворюється у тому, що парламент затверджує бюджет, МІ § 2. Розроблення і прийняття нової Конституції України 1996 р. опрацьований урядом, контролює його роботу. Кабінет Міністрів є вищим державним органом оперативного управління. Його діяльність спрямовується на забезпечення суверенітету й економічної самостійності держави, активне проиеденни фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики, забезпечення соціального захисту населення, вирішення актуальних питань розвитку освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки та природокористування. Кабінет Міністрів здійснює необхідні заходи у сфері забезпечення обороноздатності держави, боротьби зі злочинністю, спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади. Міністерства, державні комітети та інші відомства загальнодержавного рівня належать до центральних органів виконавчої влади. Згідно з Конституцією України і Законом України «Про місцеві державні адміністрації», прийнятим 9 квітня 1999 р., виконавчу владу в областях, районах, в Автономній Республіці Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Вони с органом виконавчої влади і входять до системи органів виконавчої влади. Місцева адміністрація здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Місцеві державні адміністрації зобов'язані забезпечувати на своїх територіях виконання Конституції, чинних законів, указів та розпоряджень Президента України, актів центральних органів виконавчої влади, законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян. З прийняттям Основного Закону утворена якісно нова інституція у системі державних органів — Конституційний Суд. Його діяльність спрямована на посилення конституційного контролю в усіх без винятку сферах, стабілізацію конституційного ладу, затвердження принципу верховенства права і вищої юридичної сили Конституції, прямої дії її норм, забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина' Конституція визначає територіальний устрій України, який будується за принципами цілісності і єдності державної території, її недоторканності. 1 Тодьїка Ю Н (Хновьі конституционного строя Украиньї — X., 1999 — С 212—231 і 9. Розбудова Української держави § 2. Розроблення і прийняття ново) Констиглуціі Укріпим 1996 р
На становлення України як соціальної, правової держави суттєво впливає стан місцевого самоврядування. Конституція України (ст. 7) визначає місцеве самоврядування. Загальне поняття місцевого самоврядування містить ст. 140 Конституції, згідно з якою місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України Важливою гарантією захисту прав людини і громадянина у їхніх стосунках з органами і посадовими особами державного управління с конституційне право звернення до суду. Конституція України виходить з того, що здійснення правосуддя в Україні належить виключно до компетенції судів. Судочинство здійснюється судами загальної юрисдикції, які організовуються за принципом територіальності та спеціалізації. Пайнищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими органами спеціалізованих сулі" с відповідні вищі суди. Конституція забороняє утворення будь-яких надзвичайних судів. Конституція і закони гарантують незалежність та недоторканність суддів. В той же час у п. 12 «Перехідних положень» Конституції за-нннчалося, що «Верховний Суд України і Вищий арбітражний суд України здійснюють свої повноваження відповідно до чинного законодавства України до сформування системи судів загальною юрисдикції в Україні відповідно до статті 125 цієї Конституції:, але не довше ніж п'ять років». Виконуючи цю вимогу Конституції, Верховна Рада України ітрийняла 21 червня 2001 р. закони: «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України», «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України», «Про внесення змін до Закону України «Про статус суддів», «Про внесення змін до Закону України «Про органи суддівського самоврядування», «Про внесення змін до Закону України «Про кваліфікаційної комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України», «Про внесення амін до Закону України «Про арбітражний суд», «Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України». «Про внесення змін до Цивільно-процесуального Кодексу України»1. Зазначені закони внесли цілу низку важливих змін у судоустрій і судочинство України А більш грунтоьно конституційні принципи побудови і діяльності су- 1 Офіційний вісник України. — 2001 — X» 25 — Ст. 1141 — 1145, 1147—114
дової влади в України втілилися в Законі 'Про судоустрій України. прийнятому Верховною Радою 7 лютого 2002 р.1 Прийняття Конституції стало важливим етапом у розвитку нашого суспільства. У той же час слід зазначити, що Конституція України 1996 р. не с ідеальним Основним законом, бо в ньому налічується чимало компромісних формувань. В Конституції дійсно «існують лакуни, допущені випадково або свідомо»2. Конституція є політико-юридичним фундаментом подальшою реформування правової системи України. Основні завдання, принципи і напрями правової реформи мають спиратися передусім па Конституцію, відповідати її основним положенням. Центральне місце у структурі реформи правової системи посідає розвиток законодавства. Лише за перший рік після прийняття Конституції з'явилося понад 190 законів3. Одним з головних напрямків діяльності Верховної Рада стала кодифікація законодавства. Тільки за останні декілька років Верховна Рада України прийняла базові фундаментальні закони І кодекси. Так, 18 січня 2001 р. був прийнятий закон «.Про громадянство України»4. Він визначив правовий зміст громадянства України, порядок його набуття і припинення, повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства тощо. Удосконалювалось і виборче право — цей важливий інститут конституційного права України. Так, 18 жовтня 2001 р. був прийнятий Закон України «ІІцо вибори народних депутатів України ' Ефективно реформувати економічну систему покликаний новий Цивільний кодекс України, який Верховна Рада України прийняла 16 січня 2003 р. (чинний з 1 січна 2004 р.)1' В галузі сімейного права основним нормативно-правовим актом став Сімейний кодекс України, прийняти 10 січня 2002 р (чинний з 1 січня 2004 р.)7. 1 Офіційний вісник України. — 2002. — № 10. — Ст. 441 г Кульчицькин С Н. Утворення незалежної України, перше десятиліття // УІЖ. — 2001. - X» 4. - С. 8. 1 Ші-мшученко Ю. С. Теоретичні засади риті їм ції Конституції України // Вісн. АПрН України. — 1997 —.V» 4 — С. 10. ■.мості Верховної Ради України. — 2001. — >Л 13. — Ст. 65. 1 Там само. — 2001. — К» 51—52 — С. :<щііінші тсник України — 2003. — Лу 11. — Ст. 461. " Відомості Верховної Ради Укр.пни — 2002 — М 21—22. — Ст. 185. Розділ 9. Розбудова Української держави Найбільш повно можливості формування в аграрному секторі господарства країни ринкових відносин забезпечуються нормами нового Земельного кодексу України, прийнятого 25 жовтня 2001 р.1 Десятилітній період розвитку кримінального права України після проголошення її незалежності завершився прийняттям 5 квітня 2001 р. нового Кримінального кодексу України (набрав чинності з 1 вересня 2001 р.)2. На стадії завершення знаходиться прийняття процесуальних кодексів. Конституція є юридичною базою розвитку усіх галузей права. Усі закони, інші політико-правові акти мають відповідати Конституції як Основному Закону країни. Верховенство Конституції у правовій системі виявляється у тому, що жодний правовий акт не може бути поставлений поряд з нею. За суворим дотриманням Конституції, відповідністю їй законів та інших правових актів парламенту України, актів Президента України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим наглядає Конституційний Суд України у складі 18 суддів. Першим Головою Конституційного Суду України Верховна Рада обрала Л. Юлікова. Статус суду було визначено Законом «Про Конституційний Суд України^ від 16 жовтня 1996 р.
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 457; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |