П л а н. 1.Відродження української державності

1.Відродження української державності. Центральна Рада на шляху автономістсько-федералістської орієнтації:

-перші політичні маніфестації в Україні;

- всеукраїнський національний конгрес та його рішення;

- всеукраїнські з’їзди селян, робітників, військовиків;

-обгрунтування автономних прав українського народу. I Універсал ЦР;

-утворення Генерального секретаріату.

2.Радикалізація політичної боротьби в Україні влітку – восени 1917 р.:

-переговори ЦР із Тимчасовим урядом;

-II Універсал Центральної Ради;

-загальноросійський революційний рух в Україні;

-Ради робітничих і солдатських депутатів;

-збройний виступ самостійників;

-наступ антиукраїнських сил у липні-серпні 1917 р.;

-Ш Універсал Центральної Ради;

-конфлікт Раднаркому з Центральною Радою.

4.Політична криза в УНР наприкінці 1917 – початку 1918 року. Перша радянсько-українська війна.

-радикалізація політичної боротьби в Україні;

-I Всеукраїнський з’їзд Рад. Проголошення Радянської влади в

Україні;

-ультиматум Раднаркому УЦР;

-наступ військ Муравйова на Київ;

-бій під Крутами;

-радянська окупація України;

- IУ Універсал УЦР та його історичне значення;

-селянський повстанський рух на поч. 1918 р.

5.Падіння Ц.Р. Здобутки і втрати української державності.

Методичні рекомендації

Розгляд цієї важливої та об’ємної теми слід розпочати з характеристики становища України в Російській імперії. Соціально-політичною домінантою, яка визначала глибоку всебічну кризу, прискорене революціонізування тогочасного суспільства була Перша світова війна. Породжена специфічними обставинами війни, вона спричинила усунення монархії в той історичний момент, коли опозиційна політична еліта не була готова прийняти на себе весь тягар влади і запропонувати альтернативну політику як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

Саме під зазначеним кутом зору доцільно розглядати історичну роль Української Центральної Ради, яка намагалася виробити та реалізувати на практиці власну антикризову програму на базі національної ідеї, політики національної консолідації суспільства через пошук форм української державності.

Аналіз документальної бази, перш за все універсалів Центральної Ради дозволяє відстежити концептуальні відмінності її державницького курсу в різні періоди діяльності. Саме тому студенти мають звертати увагу на історичні передумови прийняття того чи іншого документу, здійснювати порівняльну характеристику його фрагментів. Корисним, на наш погляд, є формування порівняльної тематичної таблиці універсалів та інших однотипних документів. Такий підхід дозволяє не тільки систематизувати накопичені знання, а що не менш важливо, вдосконалити навички роботи з документальним матеріалом.

Принципово важливим є наскрізний мотив аналітичної роботи в семінарі над поглибленим вивченням не тільки декларативно-символічної сторони політики Центральної Ради, а також керованих суспільних процесів розбудови територіальної бази української державності, її інституцій та залучення до державотворчості політичних партій, громадських організацій, всіх верств тогочасного суспільства.

Головним завданням аналізу проблематики цієї теми є неупереджене висвітлення здобутків і втрат державного будівництва, визначення причин успіхів і поразок ЦР. Чи не ключовими моментами тут видаються: ставлення російської політичної еліти, зокрема, Тимчасового уряду, більшовиків до новонародженої української демократичної державності в 1917 та на початку 1918 р.

Не вдаючись до перебільшення ролі українсько - радянської війни між Центральною Радою та Раднаркомом, яка на думку багатьох дослідників унеможливила подальшу розбудову Української держави на мирній демократичній основі, потрібно комплексно оцінювати події останніх місяців існування української влади. Помилковим при цьому було б недооцінювати вплив на внутрішні соціально-політичні процеси такого потужного дестабілізуючого фактору як наявність австро-німецької окупації.

Варто уникати при оцінках факторів поразки Центральної Ради поверхових висновків про домінуюче значення зовнішніх чинників. Певною альтернативою цьому є звернення до аналізу соціальної бази української революції в різні періоди її розвитку.

Література

Національні відносини в Україні у XX столітті. / Упорядник М.І.Панчук/ -К., 1994.

Національні процеси в Україні у XX ст. Упорядник... К.,1999.

Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У 2-х томах. – К.,1996.

Український національно-визвольний рух (березень-листопад 1917 р.). Документи і матеріали. – К.,2003.

Винниченко В. Відрядження нації. Кн.. 1 – 2.Відень – Київ – 1920, 1990;

Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. – К., 1991.

Великий українець. Матеріали з життя та діяльностіМ.С.Грушевського.

-.К.,1992.

Буравченков А.О. Український національно-визвольний рух (березень-листопад 1917 р.) // УІЖ. – 2004. - №3.

Верстюк Владислав. Українська Центральна Рада. Навчальний посібник. К., 1997.

Верстюк В.Ф. Український національно-визвольний рух (березень-листопад 1917 р.). // УІЖ – 2003. – №3.

Верстюк В.Ф. Симон Петлюра: політичний портрет (до 125-річчя від дня народження). // УІЖ. – 2004. – №3.

Гошуляк І.Л. Питання соборності українських земель на Брест-Литовській конференції. – УІЖ. – 2004. - №4.

Грушевський М. На порозі нової України. – К., 1991.

Грушевський М. Новий період історії України. – К., 1992.

Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття. Нариси політичної історії. – К., 1993.

Дишлю В.М. Значення Центральної Ради у відродженні й утвердженні державності українського народу. – К., 1994.

Дорошенко Д. Історія України. 1917 – 1923 рр. Т.1. Доба Центральної Ради. – Ужгород, 1932, 1991.

Копиленко О. Сто днів Центральної Ради. – К., 1992.

Копиленко М., Копиленко О. Зовнішня політика Центральної Ради

// Політика і час. – 1992 //

Кудлай О.Б. Діяльність Народного міністерства внутрішніх срав УНР. // Укр. іст. журн. – 2005. №2.

Кульчицький С.В.Центральна Рада. Утворення УНР.//УІЖ – 1992.№5-6.

Кульчицький С. Російська революція 1917 року: буржуазна чи радянська? // Історія в школах України. – 2002.-№1.

Мельник В., Розовик Д. Національно-культурна політика Центральної Ради. // Генеза. – 1994. №2.

Мірчук П. Причини загибелі УНР. //Державність. – 1992. №2; -1993.-№2

Солдатенко В.Ф. Українська революція.... Кн..1 – К., 1998.

Солдатенко Ф. Володимир Винниченко: на перехресті соціальних і національних прагнень. – К., 2005.

Стрельський Г. Брестський мир: тріумф чи трагедія? // Історія в школі. –

2001. - №1.

Хміль І.В. Вплив Ш Універсалу на посилення національно-визвольного руху в регіонах України // - УІЖ. – 2004. - №2.

Янковська О.В. Культурне життя в Україні у період національно-демократичної революції (1917 – 1920 рр.). // Укр.іст.журн. – 2005. - №2.

Тема №4. Заняття №2. Українська держава П.Скоропадського

(2 години)

П л а н

1.Державний переворот 29 квітня 1918 року:

-причини гетьманського перевороту;

-умови приходу до влади П.Скоропадського;

-повноваження П.Скоропадського як глави держави;

-позиції українських політичних партій;

-формування центральних та місцевих органів влади;

-судова система Української держави

2.Внутрішня політика Петра Скоропадського:

-аграрно-промислова політика нової влади;

-фінанси Української держави;

-військове будівництво;

-національно-культурні здобутки української нації за часів

гетьманату.

3.Зовнішньо-політична діяльність уряду П.Скоропадського:

-взаємовідносини з Німеччиною та європейськими країнами;

-політика Української держави щодо Радянської Росії;

-спроби відновлення соборності України (питання Буковини, Холмщини і Підляшшя).

4.Українська держава П.Скоропадського в історії національної революції.

Методичні рекомендації

В історичній літературі існують альтернативні оцінки подій української революції, які отримали назву гетьманського перевороту. Більшість дослідників відзначає антидемократичний характер приходу до влади П.Скоропадського, абсолютистські принципи побудови основ Української держави, відірваність авторитарного режиму від народної маси. Разом з тим в сучасній українській історіографії не втратили актуальності неомонархістські концепції. Утворення на історичній арені Української держави П.Скоропадського на початку ХХ століття подається у цих концепціях як повернення до витоків національної державності козацької доби, прояв національної ментальності українського народу. Тому при розгляді першого питання даного практичного заняття доцільно розглянути специфіку державотворчого процесу доби гетьманату, етапи висвітлення в історичній літературі цієї важливої проблеми.

Суттєвим на наш погляд є аналіз причин приходу до влади в Україні П.Скоропадського. При їх визначені потрібно врахувати як зовнішні так і внутрішні фактори розвитку української державності останніх місяців існування Центральної Ради.

Вивчення діяльності урядів П.Скоропадського має базуватися на розгляді першоджерел у яких висвітлено процеси створення дієвої адміністрації, боєздатних військових формувань, вирішення аграрного питання та здобутки в галузі освіти і культури. При цьому важливо показати, що держава П.Скоропадського ґрунтувалася на поєднанні монархічних, республіканських і диктаторських засад. Фактична влада в такій державі належала окупаційній німецькій адміністрації.

Зберігаючи принцип національно-культурної єдності, автентичність підходів до розв’язання проблем освіти, науки, культури часів Центральної Ради і гетьманату слід зазначити, що уряд П.Скоропадського у цій царині не мав би значного успіху без діяльності сподвижників початку ХХ ст.

Література

Національні відносини в Україні у XX столітті –К.,1994

Винниченко В. Відродження нації. Кн.. 2-3. Відень – Київ, 1920, 1990.

Скоропадський П. Спомини. – К., 1990.

Гриценко А.П. Політичні сили в боротьбі за владу в Україні (кінець 1917 р. – початок 1919 р.) – К., 1993.

Дмитряшин В. Повалення німцями Центральної Ради у квітні 1918 р.: нові дані з німецьких архівів. // Політологічні читання. – 1994.-№№7-8.

Дорошенко Д. Історія України 1917 – 1923 рр. Т.2. Українська гетьманська держава. 1918: Ужгород, 1930,К.,1989.

Клименко В. Українська гетьманська держава 1918 року. Її місце в Українській революції // Нова політика – 1996. -№1.

Крейтор В. Бессарабська проблема в українсько-румунських політичних відносинах 1917 – 1918 рр. // Історія в школі. – 2001.-№1.

Кульчицький С.В.,Настюк М.І.,Тищик Б.Л. З історії української державності. - Львів,1992.

Кульчицький С. Українська держава часів гетьманщини // УІЖ. – 1992.-№7-8.

Матвієнко В.М. До питання про самовизначення Криму в 1917 – 1918 рр. // УІЖ. – 2002.-№5.

Пиріг Р.Я., Проданюк Ф.М. Павло Скоропадський: штрихи до політичного портрету //УІЖ. – 1992. - №9.

Реєнт О. Павло Скоропаадський. – К.,2003.

Солдатенко В., Веденєєв В. “Німецький фактор” в українській революції //

Історія України. – 2001. - №22.

Янковська О.В. Культурне життя в Україні у період національно-демократичної революції (1917 – 1920 рр.). // Укр.іст.журн. – 2005. - №2

Тема №4. Заняття №3. Українська Народна Республіка часів

Директорії (листопад 1918 – листопад 1920 рр.)

(2 години)

Дата добавления: 2015-05-22