Після відмови Юрія Хмельницького від гетьманства 1663 р. державна територія України поділилася на Правобережну та Лівобережну Гетьманщини

Наслідки Чуднівської кампанії та підписання Слободищенського трактату

Слободищенський трактат 1660 р.

• Трактат розроблявся на основі Гадяцького договору, однак текст його зазнав суттєвих змін.
• Було усунуто статтю про Велике князівство Руське. Передбачалося повернення польській шляхті й магнатам усіх маєтностей в Україні.
• Гетьмана позбавлено права зовнішньополітичних відносин; його було зобов’язано надавати військову допомогу Польщі в її війнах з іншими державами.

Українська держава згідно з трактатом ставала тільки автономною частиною Речі Посполитої. Отож і Слободищенський трактат не приніс Україні миру. Внутрішнє становище козацької держави ще більше ускладнилося, бо виникла загроза перетворення української території на арену жорстокої боротьби між Московією та Річчю Посполитою.

• Нова угода з Польщею не була сприйнята більшою частиною лівобережного козацтва.
• Рядові козаки й старшина відмовлялися визнавати владу Юрія Хмельницького.
• Лівобережні полки склали присягу цареві. Рух проти Хмельниченка очолив його дядько Яким Сомко, який прагнув посісти гетьманство.
• Проте Сомко був не єдиним претендентом на гетьманську булаву. Гетьманування домагався й ніжинський полковник Василь Золотаренко.

У Москві вдало скористалися з міжусобної боротьби в Україні. Підтримуючи то одного, то іншого претендента, московський уряд загострював ситуацію й водночас посилював свою владу на Лівобережжі. А найбільше подобався московському цареві запопадливий Іван Брюховецький - тоді кошовий отаман Запорозької Січі.

Не бажала відмовлятися від українських земель і Польща.

Втручання інших держав у протистояння різних козацьких угрупувань у боротьбі за гетьманську булаву призвело до поділу України на Лівобережну та Правобережну, що боролися між собою: одна на боці Москви, інша - на боці Польщі. Отже, в Україні розпочалася нова громадянська війна.

ГЕТЬМАН ПАВЛО ТЕТЕРЯ, ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЬ (1663-1665 рр.)

• Прагнення Юрія Хмельницького придушити антигетьманські виступи 1661-1662 рр. закінчилися невдачею.
• Молодий гетьман остаточно вирішив зректися булави.
• Скликана на початку січня 1663 р. рада в Чигирині обрала гетьманом Павла Тетерю, а Юрій Хмельницький незабаром постригся в ченці під ім'ям Гедеона і став ігуменом монастиря у Корсуні.

• На правобережні полки через гетьмана Тетерю намагалася впливати Польща, прагнучи відновити й утвердити там свою владу.
• Лівобережні козаки дедалі більше підпадали під владу Москви, яка прагнула поставити на гетьманство вигідного для себе претендента.
• Спираючись на підтримку Польщі, Павло Тетеря сподівався поширити свою владу на Лівобережжя.
• Похід на Лівобережну Україну, що розпочався восени 1663 р., був невдалим. На Правобережжі набирало розмаху антигетьманське та антипольське повстання, до якого прилучилися запорожці й дехто з лівобережних полковників.
• Такий перебіг подій ускладнив становище Павла Тетері.
• За участь у змові було заарештовано рік тому обраного київського митрополита Йосифа Тукальського та архімандрита Свято-Онуфріївського монастиря Гедеона (Юрія) Хмельницького, полковника Григорія Гуляницького, яких незабаром ув’язнили в колишній столиці хрестоносців Тевтонського ордену - Мальборку (Марієнбурзі), а також І.Виговського, якого засудили до страти і розстріляли. Каральні загони не додали популярності Павлові Тетері. Прірву між ним та козацтвом поглиблювали й дії польського воєначальника Стефана Чернецького.
• За таких обставин у липні 1665 р. Тетеря втік до Польщі.
• Гетьманську булаву отримав Петро Дорошенко, остаточне затвердження якого відбулося на Генеральній раді в січні 1666 р. в Чигирині.

Дата добавления: 2015-05-22