КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Берестейська церковна унія
ринцип свободи віросповідання мав особливе значення для Речі Посполитої — і не лише з огляду на приєднання населених „схизматиками“ українських земель, а й через бурхливе поширення тут протестантизму. Цей принцип прокламували наступники Сигізмунда-Августа — Генріх Валуа, Стефан Баторій, Сигізмунд III. Проте водночас у країні розгорталася діяльність ордену єзуїтів, котрі спрямовували зусилля на боротьбу з Реформацією. Паралельно вони активно обстоювали ідею церковної унії. їй, зокрема, було присвячено працю єзуїтського проповідника Петра Скарги „Про єдність церкви Божої“ (1577), адресовану князю Василю- Костянтину Острозькому *. На нього, як і на ін [1] Острозький Василь (1526-1608) — молодший син князя Костянтина Івановича Острозького (иа честь якого його також звано Костянтином), иайвпливовішин з-поміж тогочасних українських магнатів, загальновизнаний “начальник у православ’ї", меценат, засновник слов’яио-греко-латинської школи вищого типу в Острозі. ших сучасників, цей твір справив помітне враження. Успіху католицької пропаганди сприяло безладдя, яке на той час панувало в житті православної церкви. За умов і нування практики „подання“, церковні уряди нерідко розглядалися лише як джерело прибутків. Ті ж, хто обіймав їх у гонитві за „достатком мирським“ та „властительством, часто не тільки не являли собою взірець християнських чеснот, а й порушували найелементарніші моральні норми — були, за висловом сучасника, не святителями, а „скверни- телями“. За цих обставин на захист авторитету православ’я виступили міщанські організації — братства, які створювалися при парафіяльних церквах. Пріоритет у цій справі належав львівському Успенському братству, що за статутдм, ухваленим1586 р. антіохійським патріархом Иоакимом, узяло на себе функції контролю за діяльністю духовенства. Це призвело до конфлікту між братством і місцевою єпархіальною владою в особі владики Гедеона Балабана. В боротьбі з ним братчики сперлися на підтримку Константинопольського патріарха Ієремії. Останній під час свого перебування у Речі Посполитій зробив низку рішучих, але не досить продуманих кроків, то суворо додержуючись канонічної практики, то йдучи за існуючою традицією — передусім, позбавив сану митрополита Онисифора, призначивши на його місце Михайла Рогозу, і запровадив уряд патріаршого намісника з титулом екзарха надавши його луцькому єпископу Кирилові Терлецькому (1589).
Енергійне втручання патріархії у справи місцевої церкви та виразн протегування Константинополем братського руху викликали невдоволення серед вищого духовенства, яке стало замислюватися „над способом утечі від того всього галасу й неспокою, який підняли домашні реформатори й грецькі ієрархи“ (М. Грушевський). Унія гарантувала їм повне визволення з „неволі константинопольських патріархів“, і саме тому ідея переходу під супрематію римського папи почала поступово оволодівати умами право славних владик. Ініціатива в цій справі належала Гедеонові Бала бану, якого на з’їзді у Белзі підтримали луцький, турово-пінський і холмський єпископи, письмово засвідчивши свою прихильність до унії (1590). їх наміри були схвалені Сигізмундом III. До змовників приєдналися нововисвячені єпископи перемишльський (Михайло Копистенський) та володимирський (Іпатій Потій), а згодом — і митрополит Михайло Рогоза. У середині 1595 р. умови укладення унії були погоджені з папським нунцієм і королем. Водночас позначилася протидія об’єднавчим задумам у вигляді протестів української шляхти й віденського духовенства. Унійна авантюра була різко засуджена у посланні Василя-Костянтина Острозького, який закликав до рішучого опору діям владик, котрі ігнорували волю православно о загалу. Серйозність власних намірів він підтвердив заявою про готовність виставити в разі необхідності 15—20 тис. чоловік на захист „благочестя“. За таких обставин навіть Гедеон Балабан почав заперечувати свою причетність до унійного заміру.
Однак події вже набрали необоротного характеру: король своїм універсалом підтримав унію, а Потій і Терлецький відбули до Рима, де 23 грудня 1595 р. були прийняті папою й склали йому присягу Заключний акт укладення унії мав відбутися на соборі в Бересті (нині м. Брест), призначеному на 6 жовтня 1596 р. Але прибулі на собор одразу розділилися на два ворожих табори. Перший, офіційний, репрезентували митрополит, п’ять владик-уніатів і католицьке духовенство. їм протистояли захисники ортодоксії— представники патріархату, єпископи Балабан і Копистенський, більшість православного кліру, князь Острозькии із сином, шляхта, міщанські депутації Після невдалих спроб порозумітися обидві сторони прокляли одна одну. Так унія глибоко розколола тогочасне суспільство замість того щоб, за словами Сигізмундового універсалу, „зберегти й укріпити“ єдність Речі Посполитої.
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 471; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |