Українська революція в контексті європейського революційного руху XVI—XVII ст

У

вітчизняній історіографії склалася негативна традиція зображувати події Національної ре­волюції у відриві від розвитку європейського революційного руху. Разом з тим є підстави розгля­дати її причини як складову визрівання процесу соціальної і визвольної боротьби, що охопила ряд

європейських країн у 40—70-х рр. XVII ст. Так, у 1640 р. розпочалася революція в Англії, що тривала до 1660 р.; в цьому ж році спалахнуло повстання португальців проти іспанських поневолювачів і „війна женців“ в Каталонії за збереження автономії. Висо­кою була соціально-політична напруга в Данії. В 1647 р. розгорнулася антиіспанська боротьба у Південній Італії та Сіцілії; в наступному році розпо­чалися Фронда (антиабсолютиський рух) у Франції, повстання міщан селян у Московії, Австрії, Білорусії. Ці та інші події засвідчували посилення кризи серед ■ ньовічної цивілізації в Європі, що супроводжувалася зародженням і розвитком нового ладу.

Тому не випадково Українська революція мала чимало спільного з Німецькою, Нідерландською та Англійською революціями XVI—XVII ст. Типо ■ логічно найближче вона стояла до Нідерландської революції (1566—1609 рр.), що розв’язувала зав дання виборення національної незалежності й встановлення буржуазних відносин. В їх розвитку можна виділити такі спільні риси:

102- довготривалість боротьби за незалежність нерівномірність розвитку, імпульсивність, чергуван­ня злетів і спадів;

103- складність і суперечливість боротьби, під час ■оі, в силу багатьох обставин, народні маси нерідко «утрапляли по різні боки барикад

104- переплетення національно-визвольної, релі- гіиюі та соціальної боротьби;

105- велика різноманітність форм боротьби: від ■масивніших до найактивніших, включаючи воєнні Л силами армій, політичну і дипломатичну бороть­бу прояви протиборствуючими сторонами ■етерипюсті, жорстокості и терору,

106- Українська й Нідерландська держави утвори­ лась не в межах етнічних територій, а лише в окремих їжш частинах, внаслідок чого кордони проходили ве за національно-мовними, а за географічними ру бежамн;

107- важлива роль релігійного фактору; при чому в обох країнах боротьба велася проти католицизму

108- відсутність єдності серед політичної еліти, шо негативно позначилося на ході й результатах ооротьби;

109- негативна роль геополітичного фактору.

Вивчення змісту й мети боротьби українських

селян і феодально залежних мешканців міст і місте­ чок дозволяє стверджувати, що вона нічим не відрізнялася від боротьби селян під час європейських революцій XVI—XVII ст.: спрямовувалася на

ліквідацію всіх рі новидностеи особистої залежності й і нуючих форм експлуатації, у виборенні особи­стої свободи і вільної власності на землю.

Аналіз політичного розвитку України та Англії під час революції дозволяє виявити однотипну тенденцію

110- зміцнення особистої влади їх керівників (відповідно Б.Хмельницького та О.Кромвеля) й еволюцію рес­публіканської форми правління в монархічну (в Україні в 1657 р. запроваджується спадкове гетьманство, а в Англії в 1653 р. — протекторат Кромвеля). І хо­ча в Україні після приходу до влади І.Виговського утверджується республіка (в Англії в 1660 р. цей про­цес завершився рес авраці ю монархії), все ж пізніше і він, і майже всі наступні гетьмани рано чи пізно приходили до висновку про необхідність зміцнення гетьманської влади, надання рис самодержавносгі, за­провадження її спадковості. Навіть П.Дорошенко котрого відомий історик Д.Дорошенко назвав „найбільш конституційним гетьманом який додержу­вався старих козацьких традицій“, не лише прагнув „вічного гетьманства“ й передачі влади після його смерті „синові й онукові його неодмінно“, а й вино­шував плани „стати удільним князем”, „володарем всієї України“.

Таким чином, Українська революція 1648—1676 рр. типологічно належить до одного ряду з європейськи­ми революціями XVI—XVII ст. Вона становила важливу складову ланку процесу зародження й ут­вердження на континенті нових суспільних відносин. На відміну від Англійської та Нідерландської рево люцій, що завершилися перемогою, вона зазнала поразки, як, до речі, і Німецька. Все ж в зовнішньо­політичному аспекті революція викликала серйозну зміну співвідношення сил у Східній Південно-Східній і Центральній Європі (яка, на жаль, також виявила­ся несприятливою для України). Вона різко послабила позиції Речі Посполитої та Криму й привела до зміцнення ролі Російської імперії, Швеції й Бранден­бургу (у 1657 р. Польща відмовилася від ленних прав на Східну Прусію). Революція вплинула на за­гострення соціальної боротьби в Польщі, Московії, Молдавії; національно-визвольної боротьби — в Білорусії Валахії, Сербії, Болгарії. Не випадково вона викликала в Європі широкий резонанс і систе­матично висвітлювалася на сторінках брошур, „летю чих листків”, наукових праць і шпальтах французь­ких газет „Газетт де Франс“ і „Еспьйон де Кур Де Пренс Кретьєн“, англійських „Меркюр Англе“ і „Модеріт нтелідженсер“, німецької “Франкфуртер Пост-Цаитунг“ та інших.

Дата добавления: 2015-05-22