З руїн і попелу

Ж

Десятиріччя

Повоєнне

у еремога над нацистською Німеччиною по­родила сподівання на майбутнє поліпшення життя. Невдовзі після війни поет В.Сосю- ра напише: „Вітчизно! Ми зробим тебе, якою ти ще не була...“

Однак це прагнення до оновлення суперечило самій суті сталінізму, який переходив у повоєнний час в останню фазу свого існування. Випробувани­ми вже раніше методами адепти сталінського соціалізму прагнули якнайшвидше ліквідувати страшні наслідки війни, апелюючи до героїзму й патріотизму людей. При цьому тривало зловжи­вання владою, порушувались елементарні людські права, придушувались будь-які спроби інакомис­лення.

Ідеологічна реакція, ескалація якої розгорнулась відразу після закінчення війни, значною мірою відбила страх тодішнього політичного режиму пе­ред тими „бацилами“ свободи, які могли перенести на радянський грунт воїни, що переможно пройшли країнами Європи.

Не випадково комуністичні лідери активно включились у кампанію „холодної війни“, що не тільки супроводжувалась гонкою озброєнь обох світових систем, а й дозволяла ефективно ізолюва­ти „радянський народ“ від зовнішнього світу.

Незважаючи на те, що московське керівництво послідовно й жорстоко провадило боротьбу з ук­раїнським національно-визвольним рухом, для Ук­раїни повоєнна ситуація не була категорично нега­тивною. Адже саме тоді значно розширилась її те­риторія (до неї увійшло Закарпаття), Україна стала членом ООН, а також інших міжнародних ор­ганізацій.

вересня 1945 р. Надзвичайна державна комісія повідомила про матеріальні втрати від війни. Лише прямі збитки внаслідок руйнувань, пограбувань державного, кооператив­ного та особистого майна оцінювалися в 679 млрд. крб. (у довоєнних цінах). А з урахуванням воєнних видатків і втрат від припинення промислового і сільськогосподарського виробництва в районах, що перебували під нацистською окупацією, вони до­сягай 2 трлн. 569 млрд. крб. Ця фантастична циф­ра більш ніж у 14 разів перевищувала всі прибутки державного бюджету СРСР за 1940 р. Було втра­чено 30% національного доходу СРСР, загинуло близько 30 млн. його населення.

Протягом 1941—1944 рр. смертоносна хвиля воєнних дій двічі прокотилася по території України, де загинуло 3,9 млн. мирних жителів, 2,2 млн. було силоміць вивезено до Німеччини; 10 млн. чол. втра­тили притулок. На руїни було перетворено 714 міст і селищ міського типу та понад 28 тис. сіл України (понад 250 з них зазнали долі Хатині), 16,5 тис. промислових підприємств, 18 тис. лікувальних ус­танов, майже 33 тис. колгоспів, радгоспів, МТС. В Україні залишилось лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств.

Тільки прямі збитки, завдані господарству Ук­раїни, становили 285 млрд. крб. Ця сума вп’ятеро перевищувала асигнування УРСР на будівництво нових заводів, фабрик, залізниць, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС та інших державних підприємств протягом усіх трьох довоєнних п’ятирічок. Загальна сума втрат, яких зазнали насе­лення й господарство України, становила майже 1,2 трлн. крб.

Зважаючи на все це, деякі із західних експертів вважали, що для відновлення господарства СРСР потрібно не менше 20—25 років, а дехто називав навіть 100 років. Сталося, однак, зовсім не так, що й давало підстави комуністичній пропаганді впро­довж багатьох десятиліть глузувати над західними пророцтвами. Та при цьому не називались справжні, не романтизовані причини швидкої відбудови. До них насамперед слід віднести можли­вості, що їх створювала централізована тоталітарна система в мобілізації людських і матеріальних ре­сурсів.

Одним з наочних виявів цього став четвертий п’ятирічний план розвитку народного господарства СРСР, а в серпні того ж року Верховна Рада

У PCP прийняла закон про п’ятирічний план відбу­дови і розвитку народного господарства У PCP. Протягом 1946—1950 pp. обсяг капітальних вкла­день у господарство країни становив понад 65 млрд. крб. (у довоєнних цінах). Це перевищувало відповідні капіталовкладення за три довоєнні п’ятирічки, разом узяті. При уряді в Москві було створено спеціальний комітет з відбудови народно­го господарства, який здійснював координацію й спрямовував всю роботу. За рішенням московських інстанцій з Уралу, Далекого Сходу, Поволжя та інших регіонів в Україну направлялись кадри, над­силалась техніка й устаткування. Щоправда, тут доречно нагадати: устаткування евакуйованих під час наступу нацистської Німеччини на початку війни промислових підприємств так і не поверну­лось в Україну, оскільки це вважалось недоцільним. Відтак відновлення промисловості довелось розпо­чинати фактично з нуля.

Ці зусилля, про ціну яких ие заведено говорити, дали швидкі й серйозні результати: в Україні було загоєно рани війни, відбудовано промисловість. За­значеного п’ятирічним планом на 1950 р. рівня про­мислового виробництва досягли у IV кварталі 1949 р. Обсяг валової продукції промисловості України в 1946-1950 pp. збільшився у 4,4 раза і перевищив рівень 1940 р. на 15%. Були відбудовані шахти в Донбасі, Дніпрогес, заводи „Запоріжсталь“, „Азовсталь“, машинобудівні підприємства Києва і Харкова та багато інших.

Певною мірою всьому цьому сприяли перма­нентні мобілізаційно-пропагандистські заходи, що їх здійснював тодішній режим, інспіруючи „соціалістичне змагання“ та різного роду „рухи пе­редовиків і новаторів виробництва“. Реальний, по­всякденний ентузіазм людей, їх готовність до чер­гової самопожертви — все це тісно перепліталось з притаманними комуністичній системі формалізмом і демагогією. Відбудовуючи господарство, люди відроджували в першу чергу нормальне життя для себе і своїх дітей, а система списувала все на „най­вищі інтереси батьківщини Жовтня“. Важкими бу- \и умови, в яких жили й працювали люди, але їх підтримувала віра в краще життя.

Повоєнне відновлення економіки здійснюва- \ось на переважно екстенсивній основі. Понад 70% робітників промислових підприємств України досягали норм виробітку переважно ручною пра­цею. Відсутність належної техніки безпеки часто призводила до значного травматизму. Під час відбудови й спорудження нових об’єктів майже не

брались до уваги екологічні аспекти. Ігнорування світового досвіду, ідеологічні амбіції завдавали ве­ликої шкоди в царині науково-технічного і соціаль­ного прогресу. На відбудові окремих об’єктів на по­чатку четвертої п’ятирічки використовувалась при­мусова праця певної частини військовополонених, що суперечило відповідним міжнародним кон­венціям.

За офіційними даними, четвертий п’ятирічний план за загальним обсягом виробництва промисло­вої продукції було виконано за 4 роки і 3 місяці, хо­ча, як і в попередніх п'ятирічках, показники вироб­ництва продукції групи „Б“ були нижчими від по­казників групи „А“. Зайвий раз підтверджувалось, що життєвому рівню людей приділялась другоряд­на увага. Та найбільш гостро проблеми відбудови виявились у сільському господарстві.

Дата добавления: 2015-05-22