Листопадовий зрив

Почалися останні приготування до збройного повстан­ня. Зокрема, було вирішено взяти владу у Львові та краї вночі з 31 жовтня на 1 листопада, вироблено план захоплення Львова, а також реорганізовано ЦВК в Українську генеральну команду (УГК). До неї увійшли: сотник УСС Д.Вітовський, отаман УСС С.Горук, по­ручники УСС Б.Гнатевич та І.Цьокан, поручник П.Бу-бела, четар Іванчук і підхорунжий УСС Д.Паліїв. Одно­часно вживали заходів для організації виступу в усьому краї. 31 жовтня до 14 — 16-ї год. до всіх повітових центрів на ім'я раніше призначених командантів або відомих українських громадян зі Львова було відправлено на­каз за підписом Д.Вітовського з вимогою вночі з 31 жов­тня на 1 листопада захопити владу в українські руки.

Того ж дня о 19-й год. в Народному домі відбулося останнє перед виступом засідання Української гене-

ральної команди, у якому взяли участь понад 100 чол., у т. ч. бл. 40 старшин. Його вів сотник Вітовський. У короткій промові він охарактеризував міжнародне політичне становище і ситуацію в краї, вказав на зав­дання, поставлене перед українським військом, та повідомив, що УГК має в розпорядженні всього 1400 вояків та 60 старшин. Цей виступ, особливо останнє повідомлення, справили на присутніх неоднозначне враження. Значна частина з них засумнівалась, чи вда­сться виступ, а деякі навіть пропонували відкласти його на тиждень і за цей час добре підготуватися. Але Д.Вітовський нагадав, що Польська ліквідаційна комісія вже завтра прибуває до Львова, щоб негайно перебра­ти владу, та що на провінцію вже вислано кур'єрів із наказом про перебрання українцями влади. «Мусимо заняти Львів цієї ночі, — заявив він. — Наша честь вимагає, щоб ми перші взяли владу в нашім краю, навіть хоч би прийшлося її завтра утратити». Проти такої логіки заперечень не знайшлося. Учасники засідання взялися до остаточного з'ясування деталей виступу, початок якого було призначено на 4-ту год. ранку.

У ході повстання, згідно з оперативним планом, було нейтралізовано німецькі й угорські військові частини, а також роззброєно польських солдатів і офіцерів львів­ського гарнізону. Вдалося зайняти головні адміністра­тивні центри та інтернувати там австрійського намісни­ка графа Гуйна і військового командувача фельдмар­шала Пфеффера. Було захоплено пошту, телеграф, вок­зали, склади, міську ратушу, на якій, за наказом сотника Вітовського, вивісили український прапор. Львів опи­нився в руках українців. 1 листопада 1918 р. бл. 7 год. ранку Дмитро Вітовський доповів Костю Левицькому, тодішньому голові львівської делегації Української Національної Ради, що українські війська «заняли Львів і обсадили всі державні установи без проливу крові і взагалі без жертв». Невдовзі в місті з'явилися прокла­мації за підписом УНРади, у яких говорилося: «Україн­ський Народе! Голосимо Тобі святу вість про Твоє визво­лення з вікової неволі. Від нині Ти господар своєї землі, вільний горожанин Української Держави...». Тоді ж Д.Вітовський повідомив Раду міністрів у Києві: «За-

нятий українськими військами Львів складає поклін Києву, столиці всієї України». Більш-менш успішно перебирали владу й у провінції.

Таким чином у Листопаді 1918 р. в Східній Галичині було повалено монархічну владу, ліквідовано багатові­кове іноземне поневолення. З волі широких верств українства тут було здійснено Листопадову національ­ну революцію, результатом якої стало створення україн­ської демократичної республіки. Вона займала територію 70 000 кв. км. її населення становило б млн чол. — 71 % українців, 14 — поляків, 13 — євреїв і 2 % інших націо­нальностей. Для національних меншин передбачалась культурно-національна автономія.

Дата добавления: 2015-05-22