Непослідовність економічних перетворень. Посилення командно-адміністративної системи

Україна у період стабілізації радянської системи та загострення її соціально-економічної та політичної кризи (1965-1985 рр.). Реформи в промисловості та сільському господарстві. Непослідовність економічних перетворень. Посилення командно-адміністративної системи.

Почався так званий «Брежнєвський застій» (1964-1986 рр.).

Структурна криза радянської моделі суспільно-політичного розвитку:

С/г:

1) збільшення капітальних вкладень у с/г.

2) розвиток матеріальної та соціальної бази села.

3) зменшення планів з обов*язковим постачанням основних видів с/г продукції.

4) підвищення закупівельних цін на с/г продукцію

5) введення надбавок до цін на планову продукцію.

6) введення гарантованої оплати праці колгоспників.

7) скасування обмежень стосовно особистих підсобних господарств.

Дала такі результати:

1. ожило с/г виробництво.

2. збільшилися постачання продовольства в міста.

3. у селах з*явилося більше техніки.

4. досить швидкими темпами будувалися житла і об*єкти соціально-культурного призначення.

Промисловість:

1) оцінка діяльності промислових підприємств повинна була здійснюватися не за валовими показниками зробленої продукції, а за її реалізацією.

2) скорочення обов*язкових планових показників, що доводилися до підприємств із центру, зміцнення їхнього госпрос рахунку, підвищення самостійності, збереження в розпорядженні підприємств більшої частини прибутку.

3) ліквідація раднаргоспів і здійснення переходу від територіальної системи керівництва до галузевої.

4) реформи спрямовувалися на посилення економічного стимулювання і підвищення матеріальної зацікавленості трудових колективів.

Причини краху реформ:

1. Здійснюванні реформи у жодному разі не торкалися відносин власності і проводилися строго в рамках командно-адміністративної системи.

2. Економічні реформи не були доповнені реформами політичної системи, а навпаки, проводилися в умовах згортання демократизації.

3. Реформи проводилися партійно-господарським апаратом, сформованим ще в сталінську епоху, на основі характерних для нього адміністративно-командних методів керування.

4. Найважливіші задачі економічного розвитку вирішувалися переважно на екстенсивній, а не інтенсивній основі.

5. Мілітаризація економіки і величезні потреби ВПК (військово-промисловий комплекс) в умовах наростання на міжнародній арені гонки озброєнь відволікали величезні ресурси (фінансові, трудові..), катастрофічно відбувалися на реформаторській політиці і у підсумку зводили її нанівець.

З початку 70-х років економічна ситуація в Україні різко змінилася. Все відчутніше почали проявлятися ознаки спаду виробництва. Промисловість працювала неритмічно. Тижні простою змінювалися лихоманкою «штурмівщини». Якість продукції була надзвичайно низькою. Радянські товари на зовнішньому ринку були неконкурентоспроможними. Реформи не зачепили основ економіки, не змінили суті господарського механізму, часто обмежувалися самими гаслами. Економіка України продовжувала розвиватися екстенсивно: зростала чисельність робітників, обсяг промислової продукції збільшувався за рахунок нових підприємств, продуктивність праці знижувалася. Виробництво предметів споживання відставало від потреб, з’явилися черги –багатогодинні за продуктами харчування, багатоденні – за меблями та побутовою технікою, багаторічні – за житлом. Надзвичайно зріс авторитет та вплив товарознавців, директорів магазинів і баз. З’явився дефіцит на цілі групи товарів, які можливо було лише «дістати» – купити по знайомству з переплатою.

Дата добавления: 2015-05-22