Багато снігу у році, багато хліба у тоці

5 січня – 120 років тому народився Лятошинський Борис Миколайович (1895-1968), композитор, диригент, педагог. Народився у м. Житомирі, з ранніх років виявив велике музичне обдарування, в гімназійні роки вчився грати на скрипці і фортепіано, в 14 років написав кілька музичних творів, освіту здобув одноразово і на юридичному ф-ті Київського ун-ту і в Київській консерваторії у класі композиції Р. Глієра, далі поєднав творчу діяльність з педагогічною у консерваторії, його учнями були І. Шамо, Є Станкович, І. Карабиць, Л. Грабовський і ін. У доробку композитора обробки народних пісень, романси на вірші І. Франка, М. Рильського, В. Сосюри, і ін, кантата «Заповіт» на вірш Т.Шевченка, опера «Золотий обруч» за історичною повістю І. Франка «Захар Беркут», хори на вірші Т. Шевченка і О. Пушкіна та багато інших різножанрових музичних творів. Помер у Києві, похований на Байковому цвинтарі.

5 січня - 430 років тому у Львові засновано Ставропігійське братство (1585) – національно-релігійну громадську організацію православних, а згодом – греко-католицьких міщан. Братство мало друкарню, утримувало школу, організувало шпиталь, притулок для непрацездатних, спорудило визначну пам’ятку архітектури – Успенську церкву. Здійснювало контроль за духовенством, протидіяло соціально-політичним, національно-релігійним утискам, а також засиллю духовенства у громадському і культурному житті. Підтримувало визвольну війну 1648-1654 рр., відстоювало міське самоуправління. В 1788 р. його було ліквідовано австрійським імперським урядом.

8 січня – минає 80 років від народження Василя Андрійовича Симоненка (1935-1963), поета, журналіста, діяча українського руху опору 60-их років минулого століття («шестидесятники»). Народився в с. Біївці на Полтавщині, освіту здобув у Київському ун-ті. Належав до тих поетів, яким Бог дарував право бути речниками рідного народу, але позаяк це право в Україні було нахабно узурповано комуністичними вождями, тому Слово поета розповсюджувалося, головно, самвидавом. Урешті, тоталітарний режим брежнєвського штибу, спираючись на конгломератний досвід НКВС-гестапо, - знищив Людину-Поета шляхом організації неодноразового жорстокого його побиття. Твори поета, переповнені пекучою правдою, надзвичайною глибиною думок, повчань, великою любов’ю до Батьківщини України. Доля літературної спадщини не відома, вів щоденник «Окрайці думок».

11 січня – 140 років тому народився Глієр Рейнгольд Моріцевич (1875-1956), композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч. Народився у м. Києві, батько Моріц Глієр - німець, мати Жозефіна Корчак – полька, освіту здобув у Київському музичному училищі та Московській консерваторії. В 1913 р. став професором класу композиції, очолив Київську консерваторію, його учнями були майбутні видатні композитори Л. Ревуцький, Б. Лятошинський. У доробку митця багато творів на українську тематику, це балети «Тарас Бульба», «Запорожці», симфонічна поема «Заповіт» пам’яті Т. Шевченка, це музика до драматичних вистав за творами Т. Шевченка, І. Котляревського і. ін. Композитор прожив в Україні майже півстоліття, помер і похований у Москві. З 1956 р. Київське державне вище музичне училище носить ім’я композитора, з 2008 р. це Київський інститут музики ім. Р. М. Глієра.

– 100 років від дня народження Андрусяка Василя Васильовича (1915-1946), учасника національно-визвольного руху першої половини ХХ ст. Народився у м. Снятині, нині на Івано-Франківщині, ще під час навчання у гімназії створив осередок Організації Українських Націоналістів, за що польською владою був ув’язнений на 2 роки, після звільнення очолював спортивне товариство «Сокіл». З загарбанням сталінським режимом, згідно з таємними домовленостями з гітлерівською Німеччиною, західних земель України, переслідувався НКВС, змушений був, щоб уникнути чергового арешту, в 1940 р. емігрувати до Австрії. З початком радянсько-німецького протистояння повернувся на рідні креси, перебував на різних керівних посадах в ОУН, брав участь безпосередньо у бойових діях проти німецьких і радянських окупантів, отримував бойові відзнаки. В 1945 р. одружився, мав сина, а 24 лютого 1946 р. у Чорному лісі на Богородчанщині загинув у бою з військами НКВС. Посмертно нагороджений Українською Головною Визвольною Радою – Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1-го класу та удостоєний звання полковника. В рідному Снятині герою встановлено пам’ятник, його іменем названо музей визвольної боротьби, а також крайові управи Снятинщини і Калущини, а біля с. Глибоке, на місці загибелі, насипана символічна могила, де щороку відправляють молебень.

12 січня – 150 років тому народився Балавенський Федір Петрович (1865-1943), скульптор, педагог. Народився у м. Люботині, нині на Харківщині, освіту здобув у Київській рисувальній школі і Петербурзькій академії мистецтв, займався педагогічною діяльністю у Тбілісі, Києві та Миргороді. Творив у галузі станкової та монументально-декоративної пластики, брав участь у конкурсі проектів пам’ятника Т. Шевченкові для Києва, але царизм наклав заборону на його спорудження. В 1919 р. створив пам’ятний бюст Т. Шевченка для Києва, та незабаром його було знищено денікінцями. У помешканні-музеї митця на Андріївському узвозі, 15-В у Києві, де він проживав у 1920 р., зберігаються скульптурні портрети І. Котляревського та Т. Шевченка. Помер і похований у с. Ліанозово, що у передмісті Москви.

14 січня – минає 160 років від дня народження Сластіона Опанаса Георгійовича (1855-1933), маляра, графіка, етнографа, педагога, громадського діяча. Народився у м. Бердянську на Запоріжжі, освіту здобув у Петербурзькій Академії Мистецтв. Перебуваючи там, зібрав чимало відомостей про Т. Шевченка, вивчав матеріали про українське козацтво. З 1900 р. проживав у м. Миргороді, багато їздив по Україні, змальовував і збирав зразки народного мистецтва, фольклору, здійснював запис на фонографі гри і співу кобзарів. Серед малярських праць художника багато українських краєвидів і жанрових сцен, ілюстрував твори Т. Шевченка, читанку Б. Грінченка «Вінок» і ін., є автором книги «Портрети українських кобзарів». Спроектував низку сільських громадських та курортних будівель, серед яких набули широкого втілення земські школи з яскраво вираженими національними рисами, заснував мистецький музей, зорганізував селянську капелу бандуристів ім. Т.Шевченка. Помер і похований у Миргороді. Твори митця зберігаються у художніх музеях Києва, Харкова, Полтави і ін. міст. Його талановитий син Юрій Сластіон (1903-1980) був архітектором, живописцем і композитором, з 1949 р. і до кінця життя проживав у США.

Дата добавления: 2015-05-23