Завдання 2. Стався розрив трубопроводу і 300 ͦ пар став поступати в приміщення, де працювали люди

Червня 1985. СРСР, Балаковська АЕС

Стався розрив трубопроводу і 300 ͦ пар став поступати в приміщення, де працювали люди. Загинули 14 чоловік.

26 квітня 1986. СРСР, Україна, Київська область, м.Прип'ять, Чорнобильська АЕС Найбільша радіаційна катастрофа у світовій історії (подія сьомого рівня за міжнародною шкалою INES). У період з 26 квітня по 10 травня 1986 року в атмосферу було викинуто близько 190 т радіоактивних речовин (приблизно 4 % загальної активності палива в реакторі. Забруднено територію площею 160 тис. км². Найбільше постраждали північна частина України, захід Росії і Білорусь. Радіоактивні випадіння відбулися на території 20 держав.

9 грудня 1986. США, штат Вірджинія, г.Саррі, АЕС «Сарри». У результаті прориву трубопроводу другого контуру стався викид 120 м³ перегрітих радіоактивних води і пари. 8 працівників АЕС потрапили під киплячий потік. 4 з них померли від отриманих опіків.

21 січня 1987. СРСР, м.Сосновий Бір, Ленінградська АЕС Несанкціоноване збільшення потужності реактора, що призвело до розплавлення 12 тепловиділяючих елементів, забрудненню активної зони цезієм-137 та виходу радіоактивних речовин за межі АЕС.

9 лютого 1991. Японія, о.Хонсю, префектура Фукуі, АЕС «Міхама» Аварія на атомній електростанції в 320 км на північний захід від Токіо. Через розрив труби стався витік 55 т радіоактивної води.

25 липня 1996. Україна, м.Нетішин, Хмельницька АЕС. Аварія третього рівня за шкалою INES. Стався викид радіоактивних продуктів в приміщення станції. Одна людина загинула.

9 серпня 2004. Японія, о.Хонсю, префектура Фукуі, АЕС «Міхама» Аварія на АЕС, розташованої в 320 км на захід від Токіо. З труби, що лопнула другого контуру системи охолодження третього енергоблоку вирвався струмінь пара з температурою 270° і ошпарила робітників, які перебували в турбінному залі. 4 людини загинули, 18 - серйозно постраждали.

11 березня 2011 року, Японія, префектура Фукусіма, Фукусіма І та ІІ. Аварія сталася внаслідок землетрусу. Викиди в атмосферу радіоактивних речовин, що становили приблизно 1/7 частину викидів внаслідок Чорнобильської катастрофи.

1. Використання і охорона природних ресурсів у системі пріоритетів суспільно-економічного зростання та державотворення.

2. Принципи раціонального використання природних ресурсів на основі розвитку пяти видів капіталу.

3. Плата за послуги екосистем та її значення для охорони природи.

1. Використання і охорона природних ресурсів у системі пріоритетів суспільно-економічного зростання та державотворення.

Природно-ресурсна безпека поряд з політичною, воєнною, економічною, інформаційною та іншими видами безпеки нині розглядаються як один із важливих складових елементів національної безпеки держави. Сформувалося визнання нерозривного зв’язку між добробутом громадян та безпекою держави. У цьому аспекті діяльність держави повинна бути ефективною, сприятливою для змін у навколишньому середовищі з тим, щоб забезпечити належний захист своїх громадян від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, а також надавати допомогу після надзвичайних ситуацій.

Глобальні загрози стають факторами НС у різних сферах життєдіяльності суспільства. Посилюються синергетичний характер дії НС. Масштаб, тяжкість економічних і соціальних наслідків НС усе більшою мірою визначається не ходом подій, а станом суспільства в цілому.

У методологічній площині стосовно трансформаційної економіки і формування ЕП ще багато не визначеного. Так не визначені функції держави на етапі формування і розвитку ринкових відносин, досі недостатньо розроблені позиції щодо регулювання природокористування в трансформаційному суспільстві.

Природно-ресурсна безпека є невідємною складовою нац.. безпеки держави,що відображається в офіційних документах та підтверджується логікою розвитку держави і суспільства.

Природно-ресурсна безпека як складова нац..безпеки повинна досягатися завдяки виваженій та ефективній державній політиці всіх рівнів.

Природно-ресурсна безпека як складова державної політики всіх рівнів має здатність до саморозвитку,методологію вивчення,певні умови реалізації-правове забезпечення формування і впровадження політики природно-ресурсної безпеки та стратегічне планування.

Діяльність по гарантуванню природно-ресурсної безпеки як складової державної політики та об’єкту стратегічного планування є важелем сприяння демократизації суспільства та інтеграції держави до європейських структур.

2. Принципи раціонального використання природних ресурсів на основі розвитку п’яти видів капіталу.

Чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і по-господарськи слід ставитися до їх експлуатації, особливо якщо йдеться про невідновлювані енергетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіданих копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснений перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває все більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів.

В зв'язку з цим раціональне використання і відтворення природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації виробництва на основі прискорення науково-технічного прогресу.

Така постановка проблем вимагає поліпшення розробки питань управління, пов'язаних насамперед з діалектикою взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Стосовно природокористування це означає послідовний розвиток наукових засад охорони навколишнього середовища і раціонального використання його ресурсів на основі таких принципів, як планомірність, пропорційність, оптимальність.

Планомірність стосовно використання природних ресурсів — економічна функція держави по управлінню і регулюванню екологічних та економічних відносин і пропорцій. Така функція передбачає як розробку і виконання планової системи взаємопов'язаних показників, так і дійовий контроль за їх реалізацією. Перспективне і поточне планування раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища в кінцевому підсумку виходить з накреслених темпів зростання сукупного суспільного продукту, національного доходу і підйому життєвого рівня трудящих.

Пропорційність означає погодженість у використанні природних ресурсів як за територією, так і за галузями народного господарства, виключення порушень природних взаємозв'язків у навколишньому природному середовищі.

Оптимальність у використанні природних ресурсів — це досягнення найкращого варіанта взаємовідносин суспільства з навколишнім середовищем

Основні принципи раціонального використання природних ресурсів викладені в міжнародному документі «Концепція сталого економічного розвитку». Цей документ вимагає повернення до повсюдного використання невичерпних ресурсів. Видобуток не відновлюваних ресурсів, відповідно до «Концепції сталого економічного розвитку», повинен стати нормативним, а використання мінеральної сировини - комплексним. Експлуатація поновлюваних природних ресурсів, згідно з міжнародними вимогам, повинна здійснюватися хоча б у рамках простого відтворення. Основні напрями раціонального використання природних ресурсів: впровадження ресурсозберігаючих технологій; комплексне використання, спрямування на максимальне вилучення корисних компонентів з одиниці сировини і відходів; відтворення лісових, водних, земельних ресурсів; розширення геологорозвідувальних робіт; розвиток екологічної інфраструктури (очисні споруди);збереження та примноження системи заповідників і заказників.

3. Плата за послуги екосистем та її значення для охорони природи

За останні п’ятдесят років у результаті зростаючої антропогенної діяльності, базис багатьох екосистемних послуг опинився під загрозою, серед основних причин можна виділити наступні: недосконалість традиційної ринкової моделі функціонування економіки, а також неефективність державної політики в сфері використання та відтворення природних ресурсів. Окрім цього, необхідно зауважити, що далеко не всі з екосистемних послуг можуть бути економічно оцінені, та створюють свій ринок покупців і продавців.

Для формування фінансового забезпечення збереження, підтримки, відновлення функцій екосистем вагоме значення має створення та розвиток глобальних, національних, регіональних, локальних ринків екосистемних послуг (розвиток тих, що діють і формування нових), тобто ринків з такими об’єктами, які раніше економісти не вважали товаром. Так, певною мірою, Кіотський протокол (термін дії 1997–2012 рр.) став першою спробою світової спільноти в глобальному масштабі включити екосистемні послуги (включаючи платежі і компенсацію окремим країнам) у економічну систему, а саме у міжнародні і національні економічні механізми, для боротьби зі зміною клімату

Недостатня інформація стосовно якісного та кількісного аспекту послуг, які надають суспільству природні екосистеми, призводить до втрати вартості екосистем. Внаслідок цього і послуги екосистем стають дедалі вразливішими, а природний капітал більш дефіцитним. Послуги і функції екосистем не присутні на звичайних ринках як матеріальний товар, тому вони порівняно з економічними і фізичними послугами мають набагато меншу ринкову вартість. Однак збереження екосистем та послуг, які вони надають, є основою для суспільного розвитку. Якість довкілля швидкоплинно погіршується, а потреби населення зростають, тому політика щодо використання природних ресурсів та їх менеджмент повинні базуватись на засадах сталого розвитку.

Дата добавления: 2015-05-23