Завдання 12

1. Підходи щодо менеджменту природних ресурсів, що знайшли застосування на практиці.

2. Вплив ринкових цін на постачання невідновних ресурсів.

3. Промислове і побутове використання сонячної енергії.

1. Підходищодо менеджменту природнихресурсів, щознайшлизастосування на практиці.

Загострення екологічної ситуації в різних частинах світу змусило держави шукати шляхи виходу зі становища, що склалося. У багатьох країнах розроблені 5—10—річні програми поліпшення якості навколишнього середовища. Наприклад, Японія прийняла програму фінансування будівництва водоочисних споруд, ФРН - федеральну програму утилізації відходів, США - програму будівництва місцевих систем каналізації і водопостачання та ін.

Понад 100 країн світу мають державні органи управління охороною навколишнього середовища. В одних країнах ними є міністерства охорони середовища, в інших - агентства з охорони, у третіх - департаменти охорони навколишнього середовища.

Раніше говорилося, що екологічні проблеми носять глобальний характер і для свого вирішення потребують об’єднання зусиль декількох держав. Світове співтовариство з 70-х років прийдешнього сторіччя встало на шлях спільного розгляду і здійснення заходів для практичного подолання екологічної кризи.

2. Впливринковихцін на постачанняневідновнихресурсів.

Економічна оцінка є грошовим еквівалентом господарської цінності природних благ, який визначається за ефективністю їх відтворення (охорони і відтворення екологічних систем, експлуатації і переробки природної речовини). Їївикористовують у зв’язку з потребою врахувативпливприродногочинника на ефективністьвиробництва, стимулюванняраціональноговикористання та охорониневідновних природнихресурсів.

Питанняекономічноїоцінкиприроднихресурсів широко розглядаєтьсяниніекономічною наукою. Більшістьдослідниківвважають, щоїїпоказникимають бути порівняльними, тобтодаватизмогупорівнюватиджерелаоднойменнихресурсів і варіантиїхвикористання.

Узагальнюючи існуючі підходи, можна зробити висновок, що економічна оцінка невідновних природних ресурсів в умовах ринкової економіки може здійснюватися на основі декількох підходів, головними з яких є затратний, результативний, затратно-ресурсний, рентний, відтворюваний.

Для затратного підходуважливітакі характеристики природнихресурсів, як кількістьджерел (родовищ) ресурсів, їх запаси, доступність для видобування, якісний стан джерелатощо.

Результативнийпідхід. За йогодопомогоюздійснюютьекономічнуоцінкуресурсів, якідаютьприбуток. Іншими словами, вартість ресурсу визначаєтьсягрошовимвираженнямпервинноїпродукції, яку одержуютьвідексплуатації природного ресурсу, аборізниціміжодержанимприбутком і поточнимивитратами.

Затратно-ресурснийпідхідґрунтується на поєднаннівитрат на освоєнняневідновних природнихресурсів і доходу відїхвикористання.

Рентнийпідхідзаснований на використанніренти при оцінціневідновних природнихресурсів і передбачаєоблікспоживчихвластивостейприроднихресурсів, тобтоїхздатностізадовольнятипевні потреби.

3. Промислове і побутовевикористаннясонячноїенергії.

Середньорічна кількість сумарної сонячної радіації, що надходить на 1 м2 поверхні, на території України знаходиться в межах від 1070 кВтг у північній частині країни, та до 1400 кВтг і вище - в АР Крим. Цей потенціал сонячної енергії, навіть при існуючому ККД сонячних установок, складає близько 17 млрд. кВтг теплоти на рік та дає можливість зекономити щорічно близько 2,5 млн.ту.п. Не зважаючи на значні запаси цього виду енергії, в Україні його використання тільки починається. Уряд АР Крим розглядає проект енергозабезпечення Кримського півострова. За цим проектом пропонується виділити частину територій і споруд комплексу "Донузлав" під проектування і будівництво першої експериментальної науково-виробничої геліоаеробаричної теплоелектростанції (ГАБ ТЕС) з необхідною інфраструктурою.

У світі найбільше використання сонячної енергії здійснюється в напрямі активного та пасивного опалення і гарячого водопостачання будівель. Кращим досягненням технології використання сонячної енергії є так званий “Сонячний дім”, у якому за рахунок комплексу пристроїв і технічних засобів забезпечуються на 90-97% тепловою енергією житлові та промислові приміщення.

Сонячні колектори застосовують для опалення промислових і побутових приміщень, гарячого водопостачання виробничих процесів, побутових потреб.

Вперше ідея створення сонячної електростанції промислового типу була висунута радянським інженером Н. В. Ліницьким в 1930-х роках. Тоді ж ним була запропонована схема сонячної станції з центральним приймачем на вежі. У ній система уловлювання сонячних променів складалася з поля геліостатів — плоских відбивачів, керованих по двох координатах. Кожен геліостат відображає промені сонця на поверхню центрального приймача, який для усунення впливу взаємного затінення піднято над полем геліостатів. За своїми розмірами та параметрами приймач аналогічний паровому котлу звичайного типу.

Економічні оцінки показали доцільність використання на таких станціях великих турбогенераторів потужністю 100 МВт. Для них типовими параметрами є температура 500 °C і тиск 15 МПа. З урахуванням втрат для забезпечення таких параметрів була потрібна концентрація порядку 1000. Така концентрація досягалася за допомогою управління геліостатами по двох координатах. Станції повинні були мати теплові акумулятори для забезпечення роботи теплової машини при відсутності сонячного випромінювання.

У США з 1982 року було побудовано декілька станцій баштового типу потужністю від 10 до 100 МВт. Докладний економічний аналіз систем цього типу показав, що з урахуванням всіх витрат на спорудження 1 кВт встановленої потужності коштує приблизно $ 1150. Одна кВт·год електроенергії коштувала близько $ 0,15.

Параболоциліндричні концентратори мають форму параболи, розміщеної вздовж прямої. У 1913 році Франк Шуман (FrankShuman) побудував в Єгипті станцію водопостачання з параболоциліндричних концентраторів. Станція складалася з п'яти концентраторів кожен 62 метри в довжину, поверхні яких були виготовлені зі звичайних дзеркал. Станція виробляла водяну пару, за допомогою якого перекачувала близько 22 500 літрів води за хвилину.

Параболоциліндричний дзеркальний концентратор фокусує сонячне випромінювання в лінію і може забезпечити його стократну концентрацію. У фокусі параболи розміщується трубка з теплоносієм (масло), або фотоелектричний елемент. Масло нагрівається в трубці до температури 300—390 °C. Параболоциліндричні дзеркала зазвичай мають довжину до 50 метрів. Дзеркала орієнтують по осі північ-південь і розміщують рядами через кілька метрів. Теплоносій надходить в тепловий акумулятор для подальшого вироблення електроенергії паротурбінним генератором.

З 1984 року по 1991 рік у Каліфорнії було побудовано дев'ять електростанцій з параболоциліндричних концентраторів загальною потужністю 354 МВт. Вартість електроенергії становила близько $ 0,12 за кВт·год. Германська компанія «SolarMillennium AG» будує у Внутрішній Монголії (Китай) сонячну електростанцію. Загальна потужність електростанції збільшиться до 1000 МВт до 2020 року. Потужність першої черги складе 50 МВт.

У червні 2006 року в Іспанії була побудована перша термальна сонячна електростанція потужністю 50 МВт.

Параболічні концентратори мають форму супутникової тарілки. Параболічний рефлектор управляється за двома координатами при стеженні за сонцем. Енергія сонця фокусується на невеликій площі. Дзеркала відбивають близько 92% падаючого на них сонячного випромінювання. У фокусі відбивача на кронштейні закріплений двигун Стірлінга, або фотоелектричні елементи. Двигун Стірлінга розташовується таким чином, щоб область нагріву перебувала у фокусі відбивача. В якості робочого тіла двигуна Стірлінга використовується, як правило, водень, або гелій.

У лютому 2008 року Національна лабораторія Sandia досягла ефективності 31,25% в установці, що складається з параболічного концентратора та двигуна Стірлінга.

В даний час будуються установки з параболічними концентраторами потужністю 9-25 кВт. Розробляються побутові установки потужністю 3 кВт. ККД подібних систем близько 22-24%, що вище, ніж у фотоелектричних елементів. Колектори виробляються зі звичайних матеріалів: сталь, мідь, алюміній, і т. д. без використання кремнію «сонячної чистоти». У металургії використовується так званий «металургійний кремній» чистотою 98%. Для виробництва фотоелектричних елементів використовується кремній «сонячної чистоти», або «сонячної градації» з чистотою 99,9999%.

У 2001 році вартість електроенергії, отриманої в сонячних колекторах становила $ 0,09-0,12 за кВт·год. Департамент енергетики США прогнозує, що вартість електроенергії, виробленої сонячними концентраторами знизиться до $ 0,04-0,05 в 2015 — 2020 році.

Компанія StirlingSolarEnergy розробляє сонячні колектори великих розмірів — до 150 кВт з двигунами Стірлінга. Компанія будує в південній Каліфорнії найбільшу у світі сонячну електростанцію. До 2010 року буде збудовано 20 тисяч параболічних колекторів діаметром 11 метрів. Сумарна потужність електростанції може бути збільшена до 850 МВт.

Сонячна Піраміда являє собою власне піраміду темного кольору, поверхня якої нагріваєтся сонцем і передає тепло робочому тілу, роль якого виконує повітря чи водяна пара, яке обертає турбіну. Навколо піраміди також можуть розміщуватись конценруючі дзеркала. Сонячний колектор такого типу побудовано в Австралії, та планується побудувати в Індії.

Лінзи Френеля використовуються для концентрації сонячного випромінювання на поверхні фотоелектричного елемента. Застосовуються як кільцеві, так і поясні лінзи.

Дата добавления: 2015-05-23