Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Аналіз ризиків інвестиційних проектів 2 страница




,

де - вартість обладнання з урахуванням транспортних послуг; - вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

У базовому варіанті дохід підприємства «Точелектроприлад» становить:

грн.

У найбільш небезпечному варіанті дохід підприємства «Точелектроприлад» становитиме:

грн.

Аналіз результатів розрахунків показує, що у найбільш небезпечному варіанті фірма «Точелектроприлад» матиме збитки, тому проект вважається нестійким і реалізація його недоцільна.

Завдання для самостійного розв’язання

Завдання 1. Металургійний комбінат “Дніпромаш” планує перехід на технологію процесу розливу сталі в мартенівських печах. Проект передбачає демонтаж діючої технологічної лінії, придбання сучасної технології та монтаж нового обладнання.

Сформулюйте загальну послідовність розробки інвестиційного проекту підприємства та розкрийте зміст фаз життєвого циклу проекту.

 

Завдання 2. Визначте, яка фаза проектного циклу характеризується найвищою невизначеністю та ризиком:

- концепція;

- планування;

- проектування;

- реалізація проекту;

- використання результатів.

 

Завдання 3. При виконанні проекту модернізації підприємства випуску побутової техніки несприятливою подією може стати виявлення помилок у кошторисній документації. У цьому випадку додаткові витрати на виправлення документації можуть скласти 800 тис. грн. Ймовірність появи цих помилок становить 0,6. Заходи з мінімізації цього ризику (підвищення кваліфікації працівників, залучення консультантів) можуть скласти 100 тис. грн і призвести до зменшення ймовірності ризику з 0,6 до 0,3. Визначте очікувану економію коштів підприємства від прийняття протиризикових заходів.

 

Завдання 4. У результаті маркетингових досліджень встановлено, що існує три варіанти інвестиційного проекту з випуску деталей кріплення (гвинти, гайки, шайби):

- «оптимістичний» – виручка від реалізації продукції становить 50 тис. грн, витрати на виробництво продукції – 5 тис. грн

- «нормальний» – виручка від реалізації продукції становить 30 тис. грн, витрати на виробництво продукції – 15 тис. грн

- «песимістичний» – виручка від реалізації продукції становить 15 тис. грн, витрати на виробництво продукції – 20 тис. грн

Імовірність сценаріїв складає відповідно 0,3; 0,4 та 0,3.

Проаналізуйте ризик проекту методом розробки сценаріїв проекту.

 

Завдання 5. Підприємство з переробки відходів металургійного виробництва “Запоріжметал” планує встановити новий прилад з комп’ютером для контролю процесу переробки. Цей прилад використовується вперше, ймовірність його відмови становить - 0,2.

Виправлення ситуації, що може скластися при використанні нового приладу, тобто повернення до попередньої системи контролю, потребує витрат підприємства у сумі 500 тис. грн.

Визначте резервний фонд “Запоріжметалу”, необхідний для компенсації втрат підприємства у випадку виходу з ладу нового приладу.


Глава 10

ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНЖЕНЕРНИХ
ТА ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ

 

10.1. Сутність визначення ефективності інженерних та господарських рішень

10.2. Показники та методи розрахунку ефективності інвестицій

10.3. Показники порівняльної ефективності інновацій та методи розрахунку порівняльного ефекту виробничих інновацій

10.4. Методика розрахунку сукупного ефекту від створення нової продукції

 

 

Ключові поняття і терміни: інженерне рішення; господарське рішення; ефективність; ефективність інвестицій; ефективність інновацій; строк окупності інвестицій; чиста теперішня вартість; індекс прибутковості; зведені витрати; порівняльний ефект інновацій

 

Студент повинен вміти: визначати економічну ефективність інвестицій в підприємства державної і приватної власності; визначати економічну ефективність створення нової техніки, матеріалів; визначати економічну ефективність застосування нової техніки і технології


10.1. Сутність визначення ефективності інженерних
та господарських рішень

 

Інженерне рішення – це проект, програма дій, спрямованих на усунення суперечностей у технічних та організаційних системах і створення нових або удосконалення існуючих видів техніки, технології й організації виробництва з максимальною ефективністю.

За змістом інженерні рішення поділяють на конструкторські (конструкції споруди, апарата, машини, вузла, деталі тощо), технологічні (технологічні процеси, методи обробки, складання), організаційні (форми і методи організації робіт, спеціалізація підрозділів і робочих місць, їх планування, календарно-планові нормативи) та комплексні.

Інженерне рішення як результат розумово-психологічної, творчої діяльності інженера – поняття подвійне: 1) визначає зміст і параметри об’єкта інженерного рішення (конструкції, технологічного процесу, форм і методів організації виробництва); 2) є вказівкою керівника колективу виконавців до підготовки рішень нижчого рівня. Інженерне рішення лежить в основі створення, виробництва й експлуатації нової техніки, науково-технічного прогресу і підвищення ефективності виробництва. Результатами реалізації інженерних рішень є нововведення або інновації.

У процесі підготовки та прийняття інженерних рішень необхідно враховувати їхні особливості. По-перше, рішення тісно взаємопов’язані як щодо рівня ієрархії технічних систем (наприклад, за конструкцією деталей вузла або складальної одиниці), так і в межах одного рівня (рішення за конструкцією одного вузла). По-друге, інженерні рішення мають директивний характер і впливають на різні сфери діяльності та навколишнє середовище. Вони мусять бути погодженими із заінтересованими особами, організаціями, підприємствами і державними організаціями. По-третє, інженерні рішення приймають в умовах дефіциту часу, тому необхідно поєднувати обґрунтованість і своєчасність їх прийняття. По-четверте, інженерні рішення є результатом колективної діяльності виконавців, а вагомі рішення – результатом спільної роботи кількох організацій та підприємств. По-п’яте, інженерні рішення впливають на ефективність виробництва, соціальні умови життя й праці людей, тому в основу їх прийняття слід покласти забезпечення максимальної ефективності з урахуванням соціальних наслідків.

Господарське рішення – це вибір найбільш раціонального направлення і обсягу вкладень капіталу з тим, щоб використати кошти підприємства для максимального задоволення його потреб.

Господарські рішення приймають за таких умов: створення підприємств, їх розширення, зменшення, створення філій та ін.; освоєння виробництва нової продукції, її модернізації, збільшення, зменшення обсягу виробництва; будівництва виробничих об’єктів, їх реконструкції; вибору направлень використання прибутку тощо.

Результатами реалізації господарських рішень є інвестиції у виробництво.

Інженерні та господарські рішення діалектично взаємопов’язані. З одного боку, господарське рішення, наприклад, про необхідність освоєння виробництва нової продукції, обумовлює проведення комплексу конструкторських і організаційних робіт. З другого боку, результат попередніх інженерних рішень у більшості випадків є основою для прийняття відповідних господарських рішень.

Процес прийняття інженерних і господарських рішень – це сукупність етапів, як виконуються у певній послідовності: формування проблеми, аналіз проблеми, формування варіантів досягнення мети, вибір кращого варіанта з урахуванням критеріїв ефективності.

Ефективність – це співвідношення ефекту і витрат, що зумовили цей ефект. Ефект є результатом впровадження інженерних, господарських рішень або результатом діяльності підприємства (економічний, екологічний та/чи соціальний). Ефект – це прибуток, дохід, збільшення чи зменшення поточних витрат виробництва, зниження шкідливих відходів, травматизму та ін.

Витратами у розрахунках ефективності є капітальні вкладення в об’єкти будівництва, капітальні витрати або їх спрямування в об’єкти нової техніки, технології. Критерієм ефективності інженерних і господарських рішень є максимум ефекту на одиницю витрат або мінімум витрат на одиницю ефекту.

Аналіз ефективності має два напрями: 1) оцінювання ефективності інвестицій, тобто вкладень капіталу як результат або варіант господарських рішень; 2) оцінювання ефективності інновацій, тобто результатів інженерних рішень.

Аналіз ефективності інвестицій у будівництво підприємств, їх реконструкцію дозволяє обґрунтувати район і пункт будівництва нового підприємства, визначити його спеціалізацію, потужність, кооперування з іншими підприємствами, темпи зростання потужності за рахунок будівництва нових цехів, їх реконструкції, переоснащення тощо.

Ефективність інвестицій оцінюють, зазвичай, методами абсолютної ефективності, яка характеризується співвідношенням загальної величини ефекту (прибутку, доходу) і капітальних вкладень у відповідні об’єкти, сфери господарювання.

Визначення ефективності інновацій спрямовано на вибір техніки і технології для конкретних умов; обґрунтування доцільності створення нової техніки, конструктивних схем, головних параметрів та інших показників її якості; оцінку ефективності витрат на створення і освоєння виробництва нових зразків техніки і технологічних процесів; обґрунтування сфери раціонального використання нової техніки, технології та організації виробництва, вибору раціонального режиму експлуатації та ін.

Ефективність інновацій оцінюють методами порівняльної ефективності, яка базується на порівнянні капітальних і прямих поточних витрат для обґрунтовування раціональних та оптимальних рішень. При цьому раціональне рішення – це кращий варіант з порівняльних, а оптимальне – з усіх можливих.

Використання методів абсолютної ефективності для оцінювання інновацій є надзвичайно складним, оскільки при цьому треба оперувати кінцевими результатами діяльності підприємства (виручкою від реалізації продукції, її собівартістю), тоді як окремі інновації становлять лише частку прямих витрат у собівартості.

 

10.2. Показники та методи розрахунку ефективності інвестицій

 

Оцінювання економічної ефективності – це встановлення привабливості інвестицій (інвестиційного проекту) для національного господарства в цілому та для відповідних регіонів і підприємств зокрема. Її визначають за співвідношенням економічних результатів і витрат. Економічні результати містять: виробничі результати (виручка від реалізації продукції); соціальні і екологічні результати; побічні фінансові результати.

Залежно від сфери спрямування інвестицій розрізняють нижчезазначені показники ефективності.

Коефіцієнт ефективності інвестицій у національне господарство:

, (10.1)

де – приріст національного доходу внаслідок інвестицій, млн. грн/рік; – поточний національний дохід, млн. грн/рік; – капіталовкладення у національне господарство, млн. грн; – поточна вартість виробничих фондів національного господарства, млн. грн.

Коефіцієнт ефективності інвестицій у регіон або галузь промисловості ():

, (10.2)

де , – приріст чистої продукції і поточна чиста продукція у регіоні, галузі, млн. грн/рік.

Коефіцієнт ефективності інвестицій у діюче підприємство ():

, (10.3)

де , – приріст прибутку, поточний прибуток, млн. грн/рік; – поточні виробничі фонди підприємства, млн. грн; – капіталовкладення у підприємство.

Створюючи нове підприємство державної власності, використовують показник строку окупності ():

, (10.4)

де – середньорічний прибуток, млн. грн; – нормативний строк окупності, років.

Строк окупності вказує на те, що підприємство з першого року отримує проектний прибуток. Але це не відповідає дійсності і тому слід використовувати інший показник:

, (10.5)

де – прибуток і -го року функціонування підприємства, млн. грн.

Створюючи нове підприємство приватної власності або нове виробництво, філію, можна використовувати декілька показників, які поширені в умовах ринкової економіки. Ці показники ґрунтуються на таких положеннях. По-перше, підприємство щорічно отримує у свою власність чистий прибуток після відрахувань податків з прибутку (), а також повертає частину капіталовкладень у вигляді амортизаційних відрахувань (). Їх сума складає річний грошовий потік. По-друге, капіталовкладення і грошові потоки здійснюються у різні роки, тому необхідно їх зіставляти за часом до початку експлуатації за допомогою дисконтування (), де – дисконтна ставка. Розмір дисконтної ставки приймає інвестор з урахуванням ставок за банківськими депозитами або процентів на державні облігації і темпів інфляції.

Розрахунки ефективності інвестицій доцільно виконувати за нижчезазначеними показниками:

Строк окупності – це період часу, за який сукупний грошовий потік зрівнюється з капіталовкладеннями у підприємство:

, (10.6)

де – строк окупності; і – поточні роки інвестування та експлуатації підприємства; – нормативний строк окупності, прийнятий інвестором; , – початкові і поточні інвестиції.

Чисту теперішню вартість знаходять за формулою:

, (10.7)

де – строк віддачі від інвестицій (приймає інвестор).

Індекс прибутковості обчислюють таким чином:

. (10.8)

Усі розрахунки за цими трьома показниками виконують, виходячи з грошових потоків з урахуванням зміни вартості грошей з часом. Основним у цих показниках (методах) є те, яку саме дисконтну ставку брати для підрахунків. Дисконтні ставки прагнуть до зростання, якщо ростуть відсотки за позики, темпи інфляції, а також тривалість періоду обчислення грошових потоків. Чим триваліший цей період, тим більший ризик. Тому інвестор повинен обґрунтувати дисконтну ставку і нормативний строк окупності () або строк віддачі від інвестицій (). Для більшої певності у результатах розрахунків ефективності їх дублюють з іншою дисконтною ставкою.

Якщо нормативний строк окупності дорівнюватиме строку віддачі від інвестицій, то результат за усіма цими показниками буде однаковим. Разом з тим найбільш привабливим показником є чиста теперішня вартість, оскільки за цим показником визначається додатковий розмір грошового потоку від впровадження проекту.

 

10.3. Показники порівняльної ефективності інновацій та методи розрахунку порівняльного ефекту виробничих інновацій

 

Вихідними показниками для порівняння інженерних рішень є капітальні та поточні витрати. Капітальні витрати () – це одноразові витрати на придбання, доставку і монтаж об’єктів, які порівнюються. Питомі капітальні витрати на одиницю річної продуктивності () об’єкта визначають так:

, (10.9)

де – річна продуктивність об’єкта, грн.

До капітальних витрат відносять: вартість основного обладнання; вартість суміжного обладнання, що працює у комплексі з основним обладнанням; витрати на доставку та монтаж обладнання; витрати на виробничі будівлі; спеціальні витрати (наприклад, витрати на контрольно-вимірювальні прилади та автоматику).

Вартість основного та суміжного обладнання визначають за цінами, які встановлюють фірми, підприємства, біржі тощо. Ціни на нове обладнання (техніку) можна визначати з використанням наближених методів розрахунку собівартості та ціни (див. гл. 6, 7).

Витрати на доставку та монтаж обладнання становлять 10…15 % від їх вартості.

Витрати на виробничі площі визначаються за формулою:

, (10.10)

де – площа під обладнання (у плані), м2; – питома вартість виробничої площі, грн/м2; – підвищувальний коефіцієнт на додаткову площу (проходи, службові приміщення). Значення цього коефіцієнта складає від 1,5 (S >20 м2) до 4,0 (S ≤2 м2).

Поточні витрати – це систематично здійснювані прямі витрати у процесі експлуатації об’єкта (оплата праці, енергії, утримання і ремонт устаткування, амортизація, відрахування на соціальні заходи тощо). Питомі поточні витрати на одиницю річної продуктивності обчислюють за формулою:

. (10.11)

Поточні витрати можуть включати такі статті: сировина та матеріали з урахуванням відходів, що повертаються; оплата праці основних робітників; відрахування на соціальні заходи; енергія на технологічні цілі: електроенергія, паливо, вода, стиснене повітря, газ; витрати на інструмент та інше технологічне оснащення; витрати на утримання та ремонт обладнання; амортизаційні відрахування на обладнання; витрати на утримання виробничих будівель; амортизаційні відрахування на виробничі будівлі; інші витрати.

Варіанти інженерних рішень треба завжди порівнювати з урахуванням питомих витрат з тим, щоб забезпечити їх зіставленість за річною продуктивністю. Якщо порівнювати два варіанти і або і , або і , то економічна перевага другого варіанта (менші питомі витрати) виражена явно.

Якщо , але , то переваги обох варіантів не виражені явно. У даній ситуації необхідно використовувати строк окупності, коефіцієнт ефективності або зведені витрати.

Строк окупності у цьому випадку додаткових питомих капітальних витрат за першим варіантом за рахунок економії питомих поточних витрат становить:

, (10.12)

де – нормативний строк окупності.

Якщо , то переважає перший варіант. Якщо , то варіанти рівноцінні, якщо , то другий варіант гірший.

Коефіцієнт ефективності визначає величину економії поточних витрат на 1 грн додаткових капітальних витрат:

, (10.13)

де – норма ефективності, що приймає власник.

За умови, коли , перший варіант виявляється кращим, а за умови – гіршим. Якщо ж , то обидва варіанти є рівноцінними.

Недоліки цих показників – складність порівняння деяких варіантів та оцінювання ступеня переваги (абсолютної або відносної) одного варіанта над іншим.

Порівняння шістьох варіантів за коефіцієнтом ефективності () наведено в табл. 10.1.

Таблиця 10.1. Порівняння варіантів

Варіанти            
к 10,0 12,0 14,0 16,0 18,0 20,0
с 14,0 13,5 13,0 12,7 12,5 12,0

За даними табл. 10.1:

,

варіант 2 кращий від варіанта 1, тому варіант 3 порівнюється з варіантом 2;

,

варіант 3 кращий;

,

варіанти 3 і 4 рівноцінні;

,

варіант 5 гірший від варіанта 4;

,

варіант 6 кращий від варіанта 4.

Таким чином, варіант 6 кращий від варіантів 1 – 5, але невідомо наскільки.

Недоліків строку окупності та коефіцієнта ефективності немає у разі використання показника зведених питомих витрат:

min (10.14)

В економічній теорії цей показник називають економічними витратами, які включають бухгалтерські витрати () та витрати втрачених можливостей ().

За показником питомих зведених витрат у наведеному прикладі найбільшу перевагу має варіант 6:

Крім того, є можливість оцінити абсолютну і відносну різницю зведених витрат у варіантах. Тому цей показник широко використовують не тільки для економічного порівняння варіантів, але для економіко-математичного моделювання об’єктів і визначення їх оптимальних параметрів.

Абсолютна різниця зведених витрат, розрахованих за двома варіантами, являє собою порівняльний економічний ефект одного варіанта перед іншим:

питомий ефект, грн/шт.(т, м3):

річний ефект, грн/рік:

де – річна продуктивність об’єкта за другим варіантом.

Порівнючи варіанти, необхідно забезпечити їх зіставлення: за річною продуктивністю (розрахунок через питомі показники); екологічними, ергономічними та іншими показниками якості; складом витрат, що враховуються у капітальних і поточних витратах; цінами, тарифами і методами розрахунку вартісних показників; часом здійснювання витрат і одержання ефекту.

У розрахунках використовують середньостатистичні вихідні дані, що мають у реальній дійсності відхилення у той чи інший бік.

Установлено, що точність розрахунку зведених витрат становить ± 4…5%. Тому варіанти економічно рівноцінні, якщо різниця між ними не перевищує ± 8…10 %.

У конкретних умовах застосування нової техніки і технології розрахунки виконують у порівнянні з базовою технікою, яка замінюється або працюватиме паралельно з новою на конкретному підприємстві. При цьому можливі такі ситуації.

Впровадження нової техніки не змінює якості продукції, а базова техніка продовжує працювати паралельно з новою. Тоді економічний ефект (у гривнях за рік) розраховують так:

, (10.15)

де , – питомі поточні витрати на застосування базової і нової техніки, грн/т(м3); , – питомі капітальні витрати на застосування базової і нової техніки, грн/т(м3); – річна продуктивність нової техніки, т(м3)/рік.

Якщо фактична рентабельність виробництва на підприємстві вища за нормативний коефіцієнт ефективності, значення слід вважати таким, що дорівнює фактичній рентабельності.

Впровадження нової техніки змінює якість продукції, внаслідок чого змінюється її ціна ( на ). Базова техніка продовжує працювати паралельно з новою. Тоді економічний ефект (у гривнях за рік):

. (10.16)

Нова техніка замінює базову (діючу), яка продається. У цій ситуації частка необхідних капітальних витрат на придбання нової техніки сплачується виручкою від продажу базової техніки. Тоді економічний ефект (у гривнях за рік):

, (10.17)




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 537; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.097 сек.