Грушевський Михайло Сергійович

Миха́йло Сергі́йович Груше́вський (*29 вересня 1866, Холм (нині Польща) — †25 листопада 1934, Кисловодськ, СРСР) —історик, літературознавець, публіцист, громадсько-політичний діяч, лідер українського національно-визвольного руху у пер. чверті XX ст. Народився у м. Холмі. Після закінчення Київського університету проводив дослідницьку роботу в наукових закладах Львова і Києва. Водночас брав активну участь в громадсько-політичному житті: один із засновників Національно-демократичної партії в Галичині, а згодом Товариства українських поступовців. За громадсько-політичну діяльність Грушевського не раз заарештовував царських уряд. У 1917 р. обраний Головою УЦР, яку очолював до останніх днів її існування. У квітні 1919 р. Грушевський покинув Україну і виїхав до Праги, де зосередився на науковій роботі. У 1924 р. повернувся на Україну, був обраний академіком і працював у галузі вітчизняної та всесвітньої історії. Його найважливіші праці: «Історія України-Руси», «Нарис історії українського народу», «Історія української літератури». У них він зазначав, що українське життя повинне насамперед знайти себе, з’ясувати свої можливості, завдання та інтереси, брати для себе все, що може бути корисним. Закликав не просто шукати ідеалів у минулому. А вирішувати національне питання у дусі справжнього демократизму, в інтересах народу. Помер у 1934 р., поховано його в Києві.

Дата добавления: 2015-05-23