Коцюбинський Юрій Михайлович

Юрій Михайлович Коцюбинський (25.11.(7.12).1896, Вінниця — †8 березня 1937) — радянський партійний, державний діяч.

Народився у місті Вінниця. Син визначного українського письменника М. Коцюбинського. Навчався у Чернігівській гімназії. З 1913 став членом РСДРП. Восени 1916 мобілізований в російську армію. Навчався в школі прапорщиків в Одесі, проходив службу в Петрограді. В жовтні 1917 брав участь у більшовицькому перевороті в столиці Російської імперії. У грудні 1917 увійшов до складу Народного Секретаріату спочатку як заступник, а згодом — як виконуючий обов'язки народного секретаря військових справ. У січні 1918 призначений головнокомандуючим збройними силами так званої радянської «Української Народної Республіки. З березня 1918 — член більшовицького ЦВК, народний секретар внутрішніх справ, а з кінця листопада — Тимчасового Робітничо-Селянського уряду України. Засновник Червоного козацтва. В 1919-20 керував більшовицькими державними і партійними органами в Чернігові і Полтаві. З 1920 — на дипломатичній роботі в Австрії(1920-22, 1925-27) та Польщі (1927-30). З лютого 1930 Коцюбинський — заступник голови, а з лютого 1934 — голова Держплану і заступник голови Раднаркому УСРР. Входив до складу ЦК КП(б)У, був членом ВУЦВК. У листопаді 1934 знятий з роботи, згодом виведений із складу ЦК КП(б)У і в березні 1935 виключений з більшовицької партії. В лютому 1935 заарештований, звинувачений в антирадянській діяльності і засуджений рішенням особливої наради при НКВС СРСР до 6 років заслання у Західному Сибіру. В жовтні 1936 був заарештований на засланні і перевезений в Київ. Коцюбинський був звинувачений у організації за дорученням Ю. П'ятакова і керівництві діяльністю контреволюційною троцькістською організацією в Україні («український троцкістський центр»). 8 березня 1937 засуджений колегією Верховного суду СРСР до розстрілу і того ж дня вирок було виконано.

Дата добавления: 2015-05-23