Олександр Петрович Довженко

Олександр Петрович Довженко (1894 – 1956) – один із основоположників українського кіномистецтва, письменник і художник, заслужений діяч мистецтв УРСР (1939), народний артист РРСФР (1950). У 1914 р. закінчив Глухівський учительський інститут, навчався в Київському комерційному інституті та Академії мистецтв. Зі встановленням радянської влади працював Київському губвідділі наросвіти й мистецтва, був комісаром драматичного театру ім. Т. Шевченка, перебував на дипломатичній роботі у Варшаві та Берліні, захоплювався живописом. З 1926 р. – на Одеській кінофабриці, де створив свої перші роботи – короткометражні комедії – «Вася-реформатор», «Ягідки кохання» та фільм сумка дипкур’єра». В 1936 – 1941 р. – режисер Київської кіностудії художніх фільмів. Довженко ввійшов в історію українського й світового кіно як творець художніх фільмів «Звенигора» (1928) «Арсенал» (1929), «Земля» (1930), «Іван» (1932), «Щорс» (1939), «Поема про море» (1956), а також документально-публіцистичних – «Битва за нашу радянську Україну» (1943), «Перемога на Правобережній Україні» (1945). У 1949 – 1951 – викладач, а з 1955 – професор Всесоюзного державного інституту кінематографії у Москві. Літературну славу принесла книга «Зачарована Десна» (видана після його смерті в 1957 р.)

Олексі́й Григо́рович Стаха́нов

Олексі́й Григо́рович Стаха́нов (* 3 січня 1906, Лугова — † 5 листопада 1977, Торез) — зачинатель стахановського руху (Соціалістичне змагання) в промисловості і сільському господарстві, використаний для підвищення норм виробітку на 25 — 50 %.

Народився в Орловській губернії, приїхав на Донбас (Кадіївка), де працював на шахті«Центральна-Ірміне». У 1935 поставив (у 14,5 раз). У цьому йому допомагала ціла група кріпильників. По закінченні Промакадемії (1941) на керівній роботі в промисловості: в Караганді, у Міністерстві вугільної промисловості СРСР, з 1957 знову в Донбасі.

Помер у психіатричній лікарні міста Торез у 71-літньому віці.

Дата добавления: 2015-05-23