Культура Київської Русі

Київська Русь мала високорозвинену культуру. Писемність на Русі була відома ще в дохристиянську епоху. В сер. 9ст. брати Кирило і Мефодій створили абетку слов’янського письма на основі болгарської мови. У 988р. створено першу державну школу на Русі. Першу школу для дівчат заснувала внучка Ярослава Мудрого Янка. Найдавніший літописний звід (Початковий звід «Повісті временних літ», Никонівський літопис) був укладений монахом Никоном за часів Ярослава Мудрого. У 12 ст. написано Київський літопис, у 13ст. – Галицько-Волинський літопис. У 11 ст. в Києві жив співець билин Боян. Наприкінці 11ст. був збудований Успенський храм Печерської Лаври (1941 – був підірваний). Найвідоміша іконописна майстерня містилася при Печерському монастирі; там працював відомий художник Аліпій («Борис і Гліб», «Володимирська Богоматір»). Відомим лікарем у К.Р. був Агапіт. Центром міського адміністративного життя у давньоруському місті був дитинець – укріплений замок. Торгово-реміснича частина міста називалась посад. Тризна – похоронний обряд (поминки). Берестяні грамоти – це зразки письма простого люду (їх знайдено у м. Звенигороді неподалік Львова). Петро Милоніг – архітектор часів феодальної роздробл. К.Р. Остромирове Євангеліє – 1056-1057 рр. – рукопис, написаний у Києві дяком Григорієм церковнослов’янською мовою, що містив євангельські читання, для новгородського посадника Остромира. «Руська Правда»(11ст.) Ярослава Мудрого – збірник законів, містив 18 статей, у 1072 була доповнена Ярославичами – «Правда Ярославичів»; 1116 – «Устав Володимира Мономаха», «Повчання дітям» Володимира Мономаха.
394.Соціальний устрій Київської Русі.

Влада на Русі належала князям з династії Рюриковичів. Великий князь був керівником війська, верховним суддею, главою виконавчої влади. Представниками князя по великих містах були тисяцькі, яким підпорядковувались соцькі і десяцькі. Судові функції виконували княжі тіуни. Мита, данини і штрафи збирали вірники. У віче в Київській Русі брали участь тільки глави родин. Одиницями оподаткування були дим і соха. Постійну частину війська складала княжа дружина. Військо із смердів та міське народне ополчення називалося – вої. Мужі – це старші дружинники, тіуни, земельна знать і бояри. Дрібні торговці та ремісники – молодші люди. Чернь – люди, які нічого не мали. Закупи – селяни, що потрапили в залежність до феодала через неповернення позики, яка називалися купа. Рядовичі – селяни, що потрапили в залежність через невиконання угоди, яка називалася ряд. Холопи – безправні селяни, або раби. Чернь і холопи не володіли землею. Ізгої – особи, котрі поставлені поза своєю соціальною групою. Церква в К.Р. була організована за візантійським зразком. На чолі церкви стояв митрополит, якому підпорядковувались єпископи, що управляли єпархіями. Церковні люди були вилучені з-під юрисдикції князя і суд над ними чинив митрополит і єпископи. Люди подаровані церкві і що були її власники називалися задушники.

Дата добавления: 2015-05-23