Передумови підписання Кревської унії

Важко було уявити чим мала б закінчитися ця кривава, завзята боротьба, яка йшла між литовськими князами й Польщею за галицько-волинські землі, аж до 1380-х років.

З урегулюванням галицького конфлікту провідні політики Польщі та Литви зрозуміли, що їх об'єднують важливі спільні інтереси. Обидві країни перебували під загрозою агресивних планів Тевтонського ордену, який панував на Балтійському узбережжі.

Виснажена до краю своєю експансією на сході, Литва була нездатною чинити опір німцям на півночі. І без того складна ситуація погіршувалася швидким зростанням могутності й престижу Московського князівства, що загрожувало зі сходу. Тим часом поляки, незадоволені династичними зв'язками з угорцями і прагнучи заволодіти іншими українськими землями, шукали нових можливостей для здійснення своїх намірів. Завершенням боротьби було підписання унії, тобто об’єднання Польщі й Литви під властю великого князя литовського, що засідаючи на польськім троні, мав на віки прилучити всі землі литовські до Польщі, „інкорпорувати", тобто включити їх до Польщі так, що вони переставали бути осібною державою, а переходили на прості провінції Польщі. Дану пропозицію висунули польські пани.

У цей момент магнати Південно-Східної Польщі висунули несподівану пропозицію: укласти унію між Польщею та Литвою, одруживши польську королеву Ядвігу з новим великим князем литовським Ягайлом (Ягеллом). Вони вибрали собі королевою меньшу доньку Людовика, аби відділитися від Угорщини і спекатися впливів угорських панів, а потім стали розглядати для своєї королеви чоловіка, який був їм на руку — міг би своїми силами і засобами стати в пригодi, а в справи Польської держави не мішався та не перешкаджав панам польським тут правити.

Правда, Ядвіга була вже висватана за австрийського княжича Вільгельма, але такий шлюб їм не підходив, бо не мав ніякої сили. І тому погляд був звернений у бік молодого великого князя литовського, Ольгердового сина Ягайла. Сподівалися, що за честь стати королем польським він їм буде несказанно вдячний, на всі умови їх пристане, а силами своїми зможе стати в пригодi. І не помилилися, Ягайло пристав на все що пани польські хотiли: обіцяв вихрестити на католицтво всю нехрещену Литву і самому перейти на латинство, (а перед тим був православний), обіцяв своїми коштами здобувати утрачені Польщею землї, а саме найважнїйше: обіцяв „на вічні часи прилучити свої землї, литовські і руські до корони Польської".

15 серпня 1385 року у невеликому білоруському місті в Креві, на Литві уклали умову обидві країни. Це так звана „Кревська унія", умова незвичайно важна, що рішучо змінила напрям історії не тільки наших країв, а й всієї Східньої Европи.

Отримавши згоду зі сторони Ягайла, польські пани заходилися оженити його з своєю королевою. В цьому були певні труднощі, оскільки мати молодої мала дати останню згоду Вільгельмові, який приїхав до Кракова, обвінчався з Ядвігою й мешкав з нею як з жінкою на замку краківськім. Польська шляха вирішила розірвати шлюб Ядвіги з Вільгельмом, ні перед чим не спиняючись. Силоміць вхопили Вільгельма й вигнали з Кракова. Ядвіга хотіла догоняти й вертати його — її приборкали силоміць; шлюб її з Вільгельмом признано недійсним, а її саму духовні взялися переконувати, що для добра Польщі й віри вона повинна вийти за Ягайла. Умовили кінець кінцем і видали за Ягайла. А довершивши цю справу, насамперед, не боючися вже тепер Угорщини, за поміччю литовських князів вернули собі назад Галичину, вигнавши звідти угорське військо, а далі почали чекати сповнення Ягайлової обіцянки — що він їм на вічні часи прилучить до Польщі всі свої землі литовські і руські, тобто білоруські й українські.

Значило це, що велике князівство Литовське як осібна держава не мало на далі існувати, а всі землі, які були під литовськими князями, українські, білоруські й литовські, мали стати від сього часу землями королівства Польського. Так розуміли це і хотіли цього поляки. Ягайло, виконуючи їх волю, звелів усім князям литовським, які сиділи в землях українських і білоруських, аби видали записи, що вони будуть вірні Ягайлу, його королеві і дітям та належатимуть до Польського Королівства.

Тому що князі однаково признавали Ягайла своїм старшим як великого князя литовського, ці обіцянки ніби й не мали для них особливого значення і вони такі грамоти видали. Та далі князі та бояре зміркували, до чого воно йде до того, що ними будуть правити й роспоряжатися краківські пани польські, і це вже їм не подобалося зовсім.

Принаймні з формального боку виходило так, ніби за титул короля Польщі Ягайло погоджувався ліквідувати Велике князівство. Але, незалежно від угоди польських магнатів з Ягайлом, Велике князівство Литовське лишалося достатньо могутнім і життєдіяльним, а литовська знать — надто впевненою в своїх силах, щоб дозволити Польщі поглинути себе.

Дата добавления: 2015-05-23