Маніфест царя “Про скасування кріпосного права”, Загальне положення про селян, звільнених від кріпосної залежності 1861 р

Статут Слов’янського товариства Св. Кирила і Мефодія.

Підготував В.Білозерський. Один з програмних документів Кирило-Мефодіївського братства. Головні ідеї товариства: необхідність об`єднання слов`янських народів в одну федеративну державу, в якій на принципах добровільності й виборності кожен народ зберігав би свою свободу і самостійність. Київ – столиця федерації, де збирався б загальний сейм (один раз на 4 роки). Досягнення Україною державної незалежності з демократичним ладом на зразок США або Французької республіки. Для захисту федерації від зовнішніх ворогів передбачалося мати невелике регулярне військо. Кожна слов`янська держава мала б становити у цій федерації штат або розмежовувалася б на кілька штатів. Основні правила товариства. Визначено організаційні принципи діяльності тов., статутні права та обов’язки його членів. За взірцем масонських організацій встановлено таємні знаки членства у вигляді обручки чи ікони із зображенням св. Кирила і Мефодія. Зазначено, що братство утворюється для поширення ідей через виховання юнацтва, літературу і збільшення її членів. Братство усуватиме релігійну ворожнечу. Братство прагнутиме до викорінення рабства і всякого приниження нижчих класів і поширення грамотності. Кожний вступник проголошував присягу, згідно з якою, у разі «зазнання утисків і навіть мук при прийнятті ідей багатства» «…він не видає нікого з членів, своїх побратимів».

У програмних документах проголошувалися:

- Створення демократичної федерації християнських демократичних республік;

- Знищення царизму;

- Рівність громадян перед законом;

- Скасування кріпосного права і станів;

- Утвердження в сус-ві демократичних прав і свобод;

- Рівність усіх слов`янських народів у правах на розвиток національної мови, освіти та культури.

Однак, ці документи мали недоліки:

-Не було розроблено конкретних планів щодо знищення кріпацтва і введення загальної освіти

-не було єдності у поглядах на способи досягнення програмних завдань.

Причини:

Поглиблення кризи феодального способу виробництва.

Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.

Поразка Російської імперії у Кримській війні, котра показала відсталість імперії.

Зростання антикріпосницької боротьби, що охопила різні верстви населення, посилення соціальної напруги в суспільстві, загроза селянської війни.

Мета: Зміцнення монархічної влади за збереження панування на селі її опори – поміщиків. Реформу ініціювали верхи т здійснювалась вона під їх керівництвом і контролем.

30 березня 1856 р. Олександр ІІ оголоси курс на проведення реформи.

3 січня 1857 р. Було створення тимчасовий комітет, згодом перейменований на головний комітет у селянській справі. Селянське питання мало вирішувати дворянство. У кожній губернії створювались комітет з розроблення проектів реформ. 17 лютого було створено редакційні комітети на чолі з генералом Я. Ростовицем для розроблення основних положень реформи.

19 лютого 1861 р. цар підписав Маніфест про скасування кріпацтва і Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності. З 9 березня до 2 квітня Маніфест було обнародувано в Україні, а також загальне та місцеві положення. "Загальне положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності» визначало в загальних рисах особисті та майнові права і обов'язки вийшли з кріпосної залежності селян, освіта і функції сільських і волосних органів селянського самоврядування, характер «піклування» над селянами їх колишніх поміщиків на період тимчасово-зобов'язаного стану, а також порядок відбування казенних, земських і мирських повинностей. Селяни отримували особисту свободу і право вільно розпоряджатися своїм майном; поміщики зберігали власність на всі землі, що належали ним, проте зобов'язані були надати в користування селянам «садибну осідлість» і польовий наділ «для забезпечення їх побуту і для виконання їх обов'язків перед урядом і поміщиком». За користування надільною землею селяни повинні були відбувати панщину або платити оброк і не мали права відмови від неї протягом 9 років. Розміри польового наділу і повинностей повинні були фіксуватися в статутних грамотах 1861, які складалися поміщиками на кожен маєток і перевірялися світовими посередниками. Селянам надавалося право викупу садиби і за угодою з поміщиком — польового наділу, до здійснення цього вони іменувалися временнообязаннимі селянами. «Загальне положення» визначало структуру, права і обов'язки органів селянського суспільного управління (сільського і волосного) і волосного суду.

Особливості реформи в Україні:

На Лівобережжі і в Південній Україні, де були родючі землі, наділ надавався у 1,6 разів менше, ніж в інших місцевостях. На Правобережжі уряд намагався підірвати міць польської шляхти, а даючи селянам на 18% більше землі за підвищеними цінами. У руках поміщиків залишилися найродючіші землі. Поміщицьке володіння зберігалось до початку 20 ст.

Позитивні наслідки реформи:

1. Селян звільнено від кріпосної залежності.

2. Починає формуватись не станова приватна власність на землю.

3. Реформа сприяла розвиткові ринкових відносин.

4. Відбувалася ринкова орієнтація селянських господарств

5. Стимулювався розвиток підприємництва.

6. Пожвавилось технічне переснащення сільськогосподарського виробництва.

7. Підвищилась врожайність

8. Чіткішою стала спеціалізація окремих районів

9. Аграрна реформа відкрила шлях для інших ліберальних реформ.

Негативні наслідки:

1. Установлення норм селянських наділів, надлишки яких відходили до поміщиків, визначало конфіскаційний характер реформи

2. Реформа відбувалась за рахунок селян

3. Залишалося чимало пережитків феодального ладу

¾ Поміщицьке землеволодіння

¾ Безземелля селян

¾ Викупні платежі з відсотками під державну позику

¾ Численні податки

¾ Напівфеодальні форми та методи експлуатації селян

¾ Старовинні знаряддя праці та методи обробітку землі

4. Юридично вільні селяни не мали рівності з іншими верствам населення(паспорт отримували на рік, виконували рекрутську повинність, перебували у власності пана поки не викупляться

5. За соціально-економічним змістом реформа була феодальною

6. Слабко розвивалося тваринництво (скорочення площ пасовищ, сіножатей; однобічний зерновий розвиток сільськогосподарського виробництва; основна маса селян – бідняки, які було малоземельними, часто безкінними, та мали мало й іншої худоби)

7. Аграрна перенаселеність України і як наслідок масові міграції

Дата добавления: 2015-05-23