Розкрити діяльність «південного товариства» в Україні. Виокремити українське питання в програмних документах

У березні 1821 року члени Тульчинського відділення утворили нову таємну організацію «Південне товариство». Очолив її Павло Пестель, а найактивнішими членами були С. Волконський, О. Барятинський, Сергій та Матвій Муравйови-Апостоли. Невдовзі консолідація на революційній платформі відбулася і в Петербурзі, де восени 1822 р. виникло «Північне товариство», очолюване М. Муравйовим. Упродовж 1821-1825 рр. товариства збільшувались чисельно: «Північне товариство» зросло до 105 осіб, а «Південне товариство», маючи три відділення (Тульчинська, Васильківська і Кам’янецька управи) об’єднувало у своїх рядах 101 особу.

Південне товариство декабристів очолювалось «Директорією» у складі П.Пестеля, А. Юшневського і М. Муравйова. У відповідності із «статутними правилами» члени товариства поділялись на 3 розряди, які розрізнялися ступенем поінформованості про справи в організації. Товариство поділялося на три управи: Тульчинську управу очолював П. Пестель, Кам’янську – С. Волконський і В. Давидов, Васильківську – С. Муравйов-Апостол і М. Бестужев-Рюмін. Програмний документ називався «Руська правда». Члени товариства були прихильниками республіки у формі єдиної централізованої держави, ліквідації кріпацтва і безоплатного відчуження значної частини поміщицької землі на користь селян, скасування станових порядків, введення цивільних свобод і виборчого права для чоловіків. Головною метою Південного товариства декабристів було створення сильної законспірованої організації, яка шляхом військового перевороту мала знищити самодержавство і передати владу «Тимчасовому верховному правлінню», яке мало запровадити новий державний устрій. Програмний документ «Північного товариства» називався «Конституція». Обидва програмні документи («Руська правда» П. Пестеля і «Конституція» М. Муравйова) проголошували спільну мету, шляхом досягнення якої був військовий переворот. Водночас ці документи мали і суттєві відмінності. Зокрема в «Конституції» М. Муравйова вказувалося на доцільність встановлення конституційної монархії, запровадження майнового цензу для тих, хто обирає, і тих, кого обирають; обґрунтовувався поділ Росії на тринадцять федеративних штатів. «Руська правда» була більш радикальною і передбачала проголошення Росії республікою після повалення самодержавства, мала встановлюватися диктатура Тимчасового уряду, мало надаватися загальне виборче право всім чоловікам, які досягли 20-річного віку. У вирішенні національного питання «Руська правда» була консервативнішою за «Конституцію», так як бачила майбутню Росію виключно як єдину, унітарну неподільну державу, визнаючи право на самовизначення лише за польським народом.

У 1823 р. у Новограді-Волинському була створена ще одна таємна організація «Товариство об’єднаних слов’ян», яку очолювали Андрій і Петро Борисови та Юліан Люблінський. У своїх рядах вона об’єднувала майже 60 осіб. Її програмні документи називались – «Правила об’єднаних слов’ян» та «Клятва об’єднаних слов’ян». Ці документи основними визначали такі завдання – боротьба за скасування кріпацтва, повалення самодержавства та подолання деспотизму панівного режиму.

Програмні документи містили ідею визволення всіх слов’янських народів з-під гніту самовладдя та утворення слов’янського федеративного союзу, до якого мали входити Росія, Польща, Сербія та ін. З метою об’єднання усіх опозиційних сил у вересні 1825 р. «Товариство об’єднаних слов’ян» об’єдналося з «Південним товариством».

Влітку 1825 р. між Північним і Південним товариством було погоджене рішення про виступ у травні 1826 р. Але чутки про розкриття урядом таємних організацій, смерть імператора Олександра І підштовхнули революціонерів до активних дій. 14 грудня 1825 р. в день присяги військ та Сенату на вірність новому цареві Миколі І члени «Північного товариства» організували в Петербурзі повстання. Після його поразки, рух продовжився на Україні.

Продовженням повстання декабристів став виступ Чернігівського полку (29 грудня 1825 р. – 3 січня 1826 р.). 5-та рота Чернігівського полку, що стояв у Василькові, виступала у с. Триліси. До неї незабаром приєднались солдати 2-ї гренадерської роти із с. Ковалівки. Перед повсталими військами 30 грудня була зачитана революційна прокламація – «Православний катехізис», в якому містилися заклики до збройного повстання з метою повалення самодержавства, скасування кріпацтва і встановлення демократичного устрою. Повсталі війська рухались в напрямку до містечка Брусилова. В селі Мотовилівка до повсталих приєдналися ще дві роти Чернігівського полку. Однак з’єднатися з іншими підрозділами, де служили декабристи, не вдалося. Усього ж повстало 19 офіцерів і 1000 солдат. Повсталі на чолі С. Муравйовим-Апостолом і М. Бестужевим-Рюміним виступили в напрямку Житомира щоб приєднати інші військові частини. Однак урядові війська перекрили шлях до Житомира і повсталі повернули у бік Білої Церкви. Поблизу сіл Ковалівка та Устимівка вони вступили у бій із загоном генерала Гейсмара, на озброєнні якого була артилерія. Близько 50-ти чоловік було вбито і поранено, 895 солдатів і унтер-офіцерів було арештовано і відправлено до Білої Церкви. За вироком суду керівників повстання С. Муравйова-Апостола і М. Беcтужева-Рюміна разом з іншими лідерами повстанського руху в Петербурзі 13 липня 1826 р. було повішено в Петропавлівський фортеці. Близько 100 солдатів зазнали тілесних покарань, а 805 повстанців переведено у діючу армію на Кавказ. Чернігівський полк був розформований.

Головною причиною поразки декабристського руху було те, що їхня мета залишалася незрозумілою для народу, а соціальна база повстання була вузькою. Для наступних поколінь декабристи були взірцем мужності, героїзму, самопожертви й відданості визвольній справі. До поразки привели і невпевненість в успіху, нерішучість у діях, арешт провідних діячів Південного товариства, відсутність чіткого плану повстання та згуртованості.

Дата добавления: 2015-05-23