Загальна характеристика політико-правової думки у Росії першої половини ХIX сторіччя /Михайло Сперанський/. Політичні програми декабристів. Слов’янофіли і західники

Всі напрямки політико-правової думки в Росії від початку XIX ст. так чи інакше були пов´язані з посиленим розкладом феодального ладу і розвитком капіталістичних відносин. Але на специфіку формування антифеодальної політико-правової думки Росії того часу вплинула та обставина, що в країні не було достатньо сильної буржуазії, здатної на виступ проти самодержавства і кріпосництва. її політична програма обмежувалася побажанням доволі поміркованих та обмежених реформ, проведених зверху, направлених на заохочення її підприємницької діяльності і встановлення правових гарантій, які дозволили б розвиватися капіталістичним відносинам.Гостра економічна криза, складна зовнішня ситуація сприяли появі реформістських проектів і конституційних настроїв у передової та освіченої частини російського суспільства, спонукаючи її до складання радикальних планів державних перетворень.

У записках і проектах 1802—1804 р. Сперанський метою будь-якої держави вважав забезпечення безпеки особистості, власності і честі кожного. Першорядного значення надавав не формі правління («зовнішньому способу правління»), а обмеженню сили уряду «рівновагою сил народних» («внутрішньому способу правління»). З цих позицій різко критикував суспільний і державний лад Росії, рабство кріпаків — половини населення країни. Пропонував провести скасування кріпосництва в два етапи: спочатку врегулювати законом селянські повинності, відносини селян і поміщиків, а потім надати селянам право вільного переходу від одного поміщика до іншого. Він пропонував шлях реформ «через урядові закони», жалувані імператором народу. Конституційна монархія в Росії — шлях від феодального правління до республіканського, вона «має прямий напрямок до свободи».. Автор «Плану» прагнув перебороти нерозв´язне протиріччя — з´єднати самодержавство з законом, бачучи в цьому шлях до конституційної монархії за типом англійської Корінні державні закони, за Сперанським, складають предмет конституції, закріплюють спосіб правління, громадянські і політичні права підданих. Органічні закони визначають устрій самої державної влади і держави. Громадянські закони «засновують відносини осіб між ними». Всі інші акти, що регулюють порядок виконання законів, повинні суворо відповідати останнім. По-друге, «сила встановлень» у «Плані» пов´язується з устроєм самої державної влади («другий устрій»), зв´язаним з її поділом на законодавчу, виконавчу і судову.Для складання законів пропонувалося створити Державну думу, що працює в сесійно­му режимі. Виконавчу владу здійснює система органів управління: волосних, окружних, губернських і міністерства.За тим же принципом будується і судова система, з судом присяжних і «вищим судилищем для всієї імперії — Сенатом».По-третє, тільки в перетвореній державі, за Сперанським, можливо найкращим чином забезпечити права підданих — права політичні, «визначаючі ступінь їх участі в силах державних», і права громадянські, «визначаючі ступінь їх свободи в особі і майні Чималу роль у відставці Сперанського зіграв історик Миколи Карамзіна (1766—1826). М. Карамзін різко засуджував які б то не було спроби запровадження конституції, хоч у чомусь обмежуючих владу царя в такій обширній імперії, як Росія. «Що крім єдиновладдя необмеженого, може в цій махині виробляти єдність дії?» Він вважав небезпечним ставити закон вище государя, протиставляти монарху які-небудь установи чи розділяти влади. «Дві влади в одній державі суть два грізні леви в одній клітці, готові терзати один одного»

Дата добавления: 2015-05-23