Персоналії. Ліквідація греко-католицької церкви

Ліквідація греко-католицької церкви

З поверненням радянської влади розпочався наступ на греко-католицьку церкву, яку комуністи звинувачували у зв'язках з німцями. Щоб урятувати вірних від переслідувань, митрополит Андрій Шептицький надіслав радянському урядові листа, у якому висловив надію на співпрацю з новою владою. Після його смерті (23 листопада 1944 року) митрополитом став Йосип Сліпий, який закликав духівництво й вірних (зокрема й оунівців) до співробітництва з владою. Проте комуністи не збиралася прощати церкві «гріхи колаборації» (співпраці під час Другої світової війни з фашистськими загарбниками) і підтримку українського підпілля. Улітку 1945 року керівництво Української греко-католицької церкви (УГКЦ) разом з митрополитом Й. Сліпим заарештували. Москва готувала «самоліквідацію» УГКЦ. Не без допомоги НКВС була створена ініціативна група на чолі зі священиком Г. Костельником, яка була покликана підготувати собор, що скасував би Берестейську унію. Група розпочала агітацію серед вірних за розрив з Римом і «возз'єднання» з Російською православною церквою. У березні 1946 року відбувся Львівський собор, учасниками якого були 216 делегатів від духовенства, 19 мирян і делегація Московської патріархії. Жоден з єпископів УГКЦ у соборі участі не брав, що робило його неканонічним. Рішенням собору Берестейську унію 1596 року скасовано, проголошено возз'єднання УГКЦ з Російською православною церквою. 2,2 тис. священиків, які відмовилися визнати рішення Львівського собору, заслано до Сибіру, 200 — розстріляно. За аналогічним сценарієм у серпні 1949 року була ліквідована УГКЦ й на Закарпатті. Не згодні з утисками греко-католицької церкви духовенство й вірні перейшли в підпілля.

Йосип Сліпий (1892-1984)

Визначний український діяч, патріарх УГКЦ, кардинал з 1956 р. Народився на Тернопільщині. У 1917 р. висвячений на священика. У 1918 р. захистив докторську дисертацію з теології. Володів грецькою, італійською, німецькою, англійською, французькою мовами. Викладав богослов'я у Львівській семінарії. З 1926 р. — член-куратор Українського національного музею у Львові. З 1929 р. стає першим ректором Львівської богословської академії. З 1931 р. — заступник голови Українського католицького союзу. У 1944 р. після смерті А. Шептицького став митрополитом Галицьким. У 1945 р. був заарештований і звинувачений у «ворожій діяльності проти УРСР». Відбув 18 років ув'язнення. 1963 р. на клопотання папи римського Івана XXIII та президента США Дж. Кеннеді був звільнений та висланий за межі СРСР. Прибувши до Рима, він розгортає велику роботу з реорганізації та зміцнення греко-католицької церкви. За його ініціативи в Римі збудовано собор св. Софії в староукраїнському стилі, відкрито Український католицький університет. За наукову роботу Й. Сліпого обрано почесним членом НТШ (1964 p.), дійсним членом Тиберійської академії в Римі (1965 p.). Помер у Римі, був похований у соборі св. Софії. 1992 р. прах Й. Сліпого перевезено до України й перепоховано в соборі св. Юра у Львові.

Ста́лінські репре́сії — масові репресії, що здійснювалися в СРСР в 1930-і — 1950-і роки і звичайно пов'язані з іменем Й.В. Сталіна, фактичного диктатора Радянського Союзу в цей період. До цього явища можна віднести чистки в рядах правлячої ВКП (б) (після 1952 р. КПРС), розкуркулення, депортації цілих етнічних груп і гоніння за підозрілими особами, всюдисущий контроль за «саботажниками», масові ув'язнення і розстріли «ворогів народу».

Зміст

Термін «репресії» використовується для визначення методу покарання людей, які вважалися антиреволюційними елементами і ворогами народу. Чистки мотивувалися бажанням частини партійного керівництва позбавитися інакодумаючих елементів з Партії і з метою утвердження влади Сталіна. Інші кампанії репресії проводилися проти соціальних груп, які вважалися або були звинувачені у діяльності з прихованими політичним мотивами чи протистояли радянській владі і політиці Комуністичної партії. Також велика кількість чисток зображалася як усунення можливості саботажу і шпигунства, з огляду на можливу війну з Німеччиною. Найбільша суспільна увага була сконцентрована на репресіях як проти самих лідерів Комуністичної партії, так і проти державних службовців і командного складу збройних сил, широкого загалу членів Партії. Масові репресії в цей час супроводжувалися разом з порушеннями радянськими державними органами радянської законності.

Однак, кампанія репресій торкнулася представників багатьох інших груп суспільства: інтелігенції, селян і особливо, яких називали «надто багатими селянами» (куркулями). Вістря репресій НКВС було спрямоване також проти цілих етносів і етнічних груп, яких називали «п'ятою колоною».

Судячи з промови Микити Хрущова «Про культ особи і його наслідки», що прозвучала на ХХ з'їзді КПРС у 1956 р., та недавніх досліджень, більшість звинувачень, включаючи ті, що прозвучали на Московських процесах, були базовані на примусових зізнаннях, часто здобуті за допомогою тортур і під впливом вільної інтерпретації статті 58 Кримінального Кодексу. На основі цієї статті звинуваченим приписували контрреволюційні злочини. Замість судових процесів часто діяли так звані трійки НКВС. Cотні тисяч людей були звинувачені за сфабрикованими доказами у різноманітних політичних злочинах (шпигунство, шкідництво, саботаж, антирадянська агітація і пропаганда, таємна підготовка до державного перевороту, тероризм), а потім розстріляні або відправлені у табори ГУЛАГу. Багато з них померло у робітничих таборах від недоїдання, хвороб і виснаження. Широкомасштабні політично вмотивовані вбивства сьогодні називається терміном «демоцид» або «політцид».

Дата добавления: 2015-05-23