Алігатори

Вчитель об'єднує дітей в чотири групи, кожна з яких одержує отримує аркуші паперу або шпалери (на яких повинні поміститися 5-6 чоловік).

Вчитель:

- Зараз ми з вами вирушаємо в плаванні по морю. Уявіть собі, що смужки паперу, які ви тримаєте, це човни. Покладіть їх на підлогу та встаньте на них. Отже, ми вирушаємо плавання. Але пам'ятайте, ніхто не може зійти із смужки, тому що навколо човна плавають голодні алігатори, які тільки і чекають: кого б з'їсти.

Завдання для пасажирів човнів: потрібно, не виходячи з човна, вишикуватися по зросту; вишикуватися відповідно до дати народження, за алфавітом (враховуючи перші букви прізвищ) тощо. Атака алігаторів

Початок такий же, як і у вправі «Алігатори»: вчитель об'єднує дітей в чотири групи, кожна з яких одержує аркуші паперу або шпалери (на ній повинні поміститися 5-6 чоловік).

Вчитель:

- Ми зараз з вами вирушаємо в плавання по морю. Уявіть собі, що смужки паперу, які ви отримали, це човни. Покладіть їх на підлогу. Самі ж встаньте в різні кутки кімнати. По моїй команді: «Пливіть!» ви можете рухатися по кімнаті, зображуючи плавальні рухи. Як тільки я скажу: «Атака алігаторів!», - ви повинні швидко стати в човен, інакше алігатори вас з'їдять.

- Пливіть!

- Атака алігаторів!

- Пливіть!

- Атака алігаторів!..

Хвилями моря

Початок такий же, як і у вправі «Алігатори»: вчитель об'єднує дітей в чотири групи, кожна з який отримує аркуші паперу або шпалери (на ній повинні поміститися 5-6 чоловік).

Вчитель:

- Ми зараз всі разом вирушаємо в плавання по морю. Уявіть собі, що аркуші паперу, які ви отриманий це човни й кораблі. Покладіть їх на підлогу та встаньте на них. Подумайте та оберіть вид судна. Діти обговорюють в групах і повідомляють назву свого судна, наприклад: байдарка, парусник, яхта, десантний корабель, катер тощо.

- За моєю командою: «Повний уперед!», всі учасники імітують рух судна або управління ним, наприклад: імітація греблі веслами, управління штурвалом. Діти виконують рухи і вимовляють слова

- Повний уперед!

Потім всі слухають наступну команду ведучого - флагмана.

- Капітану терміново зайняти місце попереду екіпажа.

- Капітаном буде той, хто вдягнений у офіційний костюм з коміром. Проте при цьому потрібно бути дуже обережними: не можна потрапити за борт, оскільки в морі злі акули.

(Діти визначають, у кого з них на судні відповідний вигляд, і обережно міняються місцями так, щоб ця дитина опинилася попереду).

- Повний уперед!

(Діти виконують рухи і вимовляють слова)

-Увага! На судно доставлена радіограма. її повинен терміново отримати радист, який повинен стати за капітаном. Радистом буде той, у кого щонайдовше ім'я.

(Діти виконують завдання міняються місцями)

- Повний уперед!

(Діти виконують рухи й вимовляють слова)

- У радіограмі - сигнал SOS. Попереду небезпека. Свистати всіх на гору! Оповістить всіх про небезпеку, той, хто уміє найголосніше свистіти, повинен стати позаду всього екіпажа.

(Діти виконують завдання й міняються місцями)

-Повний уперед!

(Діти виконують рухи і вимовляють слова)

- Потрібно провести судно по найважчій ділянці, а зробить це штурман, який стане попереду всіх. Штурманом буде той, у кого більше всього кишень.

(Діти виконують завдання й міняються місцями)

- Стоп всім суднам! Потрібно терміново кину і и якір, який знаходиться наприкінці судна. Зробить це той, у кого найтемніший одяг.

({Діти виконують завдання й міняються місцями)

Тонкий папір

Кожна дитина отримує тонкий аркуш паперу формату А-4.

Вчитель:

Діти, візьміть аркуш паперу горизонтально, за два верхні кути, і тримайте перед собою. Уважно слухайте і виконуйте те, що я буду говорити. Всі дії потрібно виконувати із закритими очима:

- складіть листок вдвоє;

- розгладьте місце згину;

- по лінії згину вирвіть клаптик паперу;

- знову складіть листок навпіл;

- розгладьте місце згину;

- по лінії згину вирвіть клаптик паперу.

Ці дії діти повторюють ще 2-3 рази, доки це вже буде неможливо зробити, тобто листок стане дуже маленьким.

- Розплющить очі й розверніть листочок. Погляньте, чи у всіх однакові листки? Чим вони відрізняються? Чому вони схожі?

Слон, тостер, пальма

Діти стоять по колу. Вчитель розраховує їх на 1-й й, 2-ий, 3-ий. Кожна «трійка» об'єднується.

Як тільки вчитель говорить слово «слон», то учасники під номером 2 зображують хобот, а 1-і й 3-і - праве і ліве вухо.

Якщо вчитель вимовляє слово «тостер», дни перших і третіх номерів беруться за руки, зображаючи

тостер, а учасник під номером 2 стає між ними - це тост - і підстрибує.

Якщо вчитель вимовляє слово «пальма», то учасник під номером 2 піднімає руки вгору, зображаючи пальму, 1-й - зображає папугу, а 3-ій -мавпу.

Вчитель постійно змінює порядок названих слів. Отже, одне і те ж слово можна називати два, а то і три рази.

І

Руки сусіда

Діти встають в коло. Ведучий ходить по колу і упиняється біля будь-якого гравця. Дає команду: Руки!». Той, до кого звернулися, стоїть спокійно, а гравці, що стоять праворуч та ліворуч від нього, повинні підняти вгору відповідну праву та ліву руки, той, хто помиляється, вибуває з гри.

Арифметика

Діти сидять по колу. Вчитель пропонує всім розрахуватися по порядку, починаючи з того гравця, на якого він вказує. Кожен повинен запам'ятати свій номер. Вчитель називає будь-який номер, проте пропонує встати не тому, чий номер назвали, а його сусідам праворуч і ліворуч. Наприклад, названо номер 6, а встають учасники під номерами 5 і 7.

Сусід праворуч

Діти сидять або стоять по колу. Вчитель стає в центрі кола. Звертаючись то до одного, то до іншого з гравців, вчитель кожному задає будь-яке питання чи просить виконати які-небудь рухи: наприклад, присісти, або обернутися на місці, або зробити три оплески в долоні тощо. Проте відповісти на поставлене запитання чи ж виконати необхідний рух повинен не той, до кого вчитель звертається, а його сусід праворуч, на якого вчитель навіть і не дивиться

Отримавши відповідь, вчитель негайно звертається до наступного гравця й так далі, поки хто-небудь не зробить помилку. Той, хто помилився, вибуває з гри (або стає ведучим).

Зіпсований телефон

Діти стоять колом. Вчитель передає учню, що стоїть поруч, «на вушко» фразу, наприклад: «Не їжте на ніч недозрілих помідорів!» або «Собака гавкає, і вітер несе». Цей учень передає її наступному учаснику і так до кінця кола. Той, хто отримає повідомлення останнім, промовляє його вголос.

Булочка з корицею

Ця гра проводиться після будь-якої рольової гри або інсценування.

У центрі по колу стають діти-актори, які заслуговують загальної подяки. Вони беруться зі руки.

Вся решта дітей стоїть в зовнішньому колі й тон тримаються за руки. Коло не замикається, діти, услід за вчителем, утворюють ланцюжок. Вчитель бере за руку одного з учнів, що стоять у внутрішньому колі, а інший кінець ланцюжка учасників починає ходити по колу. Таким чином, група «намотується» навколо «акторів».

Весела Віра

Діти стоять колом.

Вчитель:

Зараз Кожен по черзі повинен вимовити своє ім'я й будь-яке слово, що характеризує вашу особистість; умова: слово повинно починатися з такої ж літери, що й ім'я. Наприклад, Віра - весела, Сергій - серйозний тощо.

Ми з тобою схожі тим, що...

Вчитель розподіляє дітей за номерами, потім пропонує учасникам під номером 1 встати в одне коло, а всім іншим - утворити зовнішнє коло. Діти кожного кола повертаються обличчям один до одного. Таким чином, утворилося 2 кола - внутрішнє (учасники під номером 1) і зовнішнє (учасники під номером 2).

Діти, які стоять в зовнішньому колі, говорять своїм партнерам фразу, що починається із слів: «Ми з тобою схожі тим, що...» (наприклад, «Ми з тобою схожі тим, що живемо в одному місті»).

Діти, які стоять у внутрішньому колі, відповідають: «Ми з тобою відрізняємося тим, що...» (наприклад, «Ми з тобою відрізняємося тим, що у нас різного кольору очі»).

Після обміну фразами діти, які стоять у внутрішньому колі, роблять крок праворуч, щоб змінити партнера.

Зміна партнерів продовжується до тих пір, доки кожен учасник внутрішнього кола не зустрінеться з кожним учасником зовнішнього кола.

Кенгуру

Вчитель об'єднує дітей у пари, пропонуючи партнерам притиснутися один до одного спиною й переплести руки в ліктях. Потім вчитель просить одночасно тихо сказати один одному будь-яке число від 1 до 10. Названі парою числа потрібно скласти. Учні, не роз'єднуючи лікті, повинні підстрибнути стільки разів, якою є сума названих чисел.

Допомога

Кожен учень одержує звичайну аптечну резинку. Вчитель пропонує всім дітям надіти резинку на мізинець і великий палець лівої руки так, щоб вона розташовувалася із зовнішньої сторони кисті руки. Завдання полягає в тому, щоб зняти резинку з пальця без допомоги правої руки.

Примітка: єдине рішення - це попросити про допомогу в інших учасників, які можуть зняти резинку, не порушуючи умови.

Сплутані ланцюжки

Учасники встають по колу, закривають очі простягають перед собою праву руку. Зіткнувшись руки зчіплюються. Потім учасники простягають руки і знову шукають собі партнера. Ведучий допомагає рукам з'єднатися і стежить за тим, щоб кожен тримав за руки двох дітей, а не одного. Учасники розплющують очі. Вони повинні розплутатися, але рук розтискати не можна. Щоб не відбувалося травм рук у суглобах, дозволяється "провертання шарнірів" - зміна положення кистей беї розчеплення рук. В результаті можливі різні варіанти або утворюється коло, або декілька зчеплених кілець із дітей, або декілька незалежних кіл чи пара.

Вітер

Діти повторюють за вчителем слова, імітуючи їх рухами:

- Вітер дме нам в обличчя.

(Діти долонями махають собі в обличчя)

-Захиталося дерево.

(Піднімають руки вгору, роблять плавні змахи руками праворуч та ліворуч).

- Вітер тихіше, тихіше, тихіше.

(Поступово спускаються навпочіпки, руки тримають перед грудьми)

- Дерево все вище, вище.

(Встають, підводяться на пальці ніг, руки при цьому тягнуть вгору).

Весела хвилинка

Вчитель-тренер:

- Як живеш?

Діти:

-Ось так, ось так! (Руку стискають в кулачок, при цьому великий палець піднімають вгору).

- Як ідеш?

- Ось так, ось так! (Ходьба на місці)

- Як біжиш?

- Ось так, ось так! (Біг на місці)

- Як спиш?

- Ось так, ось так! (Долоньки під щоку)

- Як пустуєш?

- Ось так, ось так! (Надувають щоки ляскають долонями по ним, випускаючи повітря з рота)

- Як загрожуєш?

- Ось так, ось так! (Погрожують пальцем).

Каруселі

Діти стають обличчям один до одного, руки згинають на рівні грудей, плескають в долоні один раз, а потім «навхрест»: правою долонею - праву долоню напарника, лівою долонею - ліву (по черзі). Під час цих рухів вимовляють слова:

- Каруселі, каруселі! Ми з тобою в човен сіли і пої-ха-ли!

(Показують, як гребуть веслами, супроводжуючи словами: «І - раз, і - два...»)

- Каруселі, каруселі! Ми з тобою на коней сіли й пої-ха-ли!

(Показують, як скачуть на коні супроводжуючи словами: «Цок - цок!..»)

- Каруселі, каруселі! Ми з тобою в машину сіли і пої-ха-ли!

(Показують, як крутять баранку супроводжуючи словами: «Др-др-др! Бі-бі!..»

-Каруселі, каруселі! У літак з тобою ми сіли і по- ле-ті-ли!

(Показують, як улітає літак, супроводжуючи звуком: «У-у-у!..»)

- Каруселі, каруселі! Ми з тобою в ракету сіли і по-ле-ті-ли!

(Піднімають руки над головою, з'єднуючи кінчики пальців рук, сідають і за командою педагога-тренера: «Старт!» - підстрибують вгору

Яблуко

Вимовляючи слова, діти імітують рухи, про які йде мова у вірші:

Оце так яблучко променисте

Смачне, соковите, запашисте!

Нумо, ручку протягніть

Яблуко швидше зірвіть!

Вітер гілки став гойдати

Важко яблучко дістати!

Підстрибну, ручку простягну

Швидко яблуко зірву.

Оце так яблучко променисте

Смачне, соковите, запашисте!

Асоціації

Вимовляючи слова, діти імітують рухи, про які йде мова у вірші:

Руки підняли і похитали -

Це дерева в лісі.

Руки зігнули, долоньки струсили -

Вітер збиває росу.

Плавно похитали -

Це до нас пташки летять.

Як вони сядуть, ми теж покажемо -

Руки склали ззаду.

Кошенята

Діти крокують на місці та вимовляють перші два рядки. Потім вимовляють наступні рядки й імітують рухи кошенят.

- Раз, два, три, чотири!

-Чується у нас в квартирі.

Ось поглянь: тут без мила та води умиваються коти.

Язичком вмиваються, лапкою втираються.

Осінні листочки

Читання вголос віршованих рядків супроводжується виконанням відповідних дій.

Ми - осінні листочки,

Всі на гілках сидимо.

Тихий вітер повіває –

Нас тихесенько гойдає.

Сильний вітер налітає –

Вмить нас всіх з гилок зриває

І кружлятись заставляє.

У повітрі, кружить, кружить.

І на землю опускає.

Жива природа

Діти говорять слова імітують рухи, про які йде мова у вірші.

Вийшли качечки на луг - кря - кря - кря.

Полетів веселий жук - жу-жу-жу.

Дзвінко жабки квакають - ква - ква - ква.

Кумкають, подейкують - ква - ква - ква.

Гуси шиї вигинають - га - га -га.

Дзьобом пір'я розпрямляють - га - га -га.

Вітер гілки розгойдав - у - у - у.

Навіть Кулька заричав - р - р - р.

Шелестить весь очерет - ш - ш - ш.

Й знову настала тиша.

Ми полюємо на лева

Діти стають в коло один за одним. Вчитель говорить слова, які супроводжуються певними рухами, діти повторюють за ним:

- Ми полюємо на лева! (Йдуть один за одним кругу звичайним кроком)

- Не боїмося ми його! (Заперечливі рухи головою й руками)

- Ой, що це? Це болото! Чав! Чав! Чав! (Ходьба з високим підніманням колін)

- Ой, що це? Це море! Буль! Буль! Буль! (Імітація плавання)

- Ой, що це? Це поле! Топ! Топ! Топ! (Тупання ногами)

- Ой, а це хто? Такий великий! (Показують)

- Такий пухнастий! (Погладжують себе)

- Ой, так це ж лев! (Показують переляк)

Далі всі рухи повторюються в зворотному порядку і з прискоренням.

- Побігли додому (біг)

- Через поле! Топ! Топ! Топ! (тупіт ніг)

- Через море! Буль! Буль! Буль! (імітацій плавання)

- Через болото! Чав! Чав! Чав! (ходьба з високим підніманням колін)

- Прибігли додому! (Два часті зітхання)

- Двері відчинили! (Показують)

- Які молодці! (Гладять себе по голові)

- Які ми хоробрі! (Груди вперед).

Ковпак

Вчитель пропонує дітям повторювати за ним слова: «Ковпак мій трикутний. Трикутний мій ковпак. А якщо не трикутний, то це не мій ковпак».

Потім вчитель пропонує повторити цю ж фразу, проте замість слова «ковпак» доторкнутися долонею правої руки до голови.

Поступово вчитель пропонує замінювати жестами кожне слово: «мій» - показати на себе, «трикутний» - показати трикутник за допомогою рук, «не» - замінює відповідним хитанням голови.

Фраза повторюється кілька разів, причому темп кожного разу прискорюється.

Веселі чоловічки

Кожен учень одержує аркуш кольорового паперу, складений по горизонталі навпіл. Дітям пропонується методом «обриву» зробити з паперу фігуру людини (голова, шия, костюм або сукня, руки, ноги). Причому потрібно враховувати, що «обривається» тільки половинка силуету, оскільки папір складений навпіл.

Далі кожен учасник розгортає аркуш і роздивляється зроблений виріб. Потім виконують наступні завдання: у області серця потрібно написати своє ім'я; на голові можна написати своє заповітне бажання; на правій руці - визначити свою найкращу рису; на лівій руці - назвати свою улюблену тварину тощо.

Після цього учням пропонується прикріпити скотчем свого чоловічка на аркуші ватману.

Дотик

Вчитель пропонує всім учням встати і походити по кімнаті. При цьому, діти повинні виконувати його завдання:

- Доторкніться до: круглого, червоного, теплого, м'якого, паперового, скляного, твердого, синього, волохатого, довгого, мудрого тощо.

Использование притч, историй, стихотворений в тренинговых занятиях

Притча о странниках

Однажды странники устраивались на ночлег на усыпанном галькой морском берегу. Вдруг с небес ударил столб света. Странники смекнули, что услышат божественное откровение, и приготовились ждать. Через некоторое время с небес раздался голос. Неизвестный обратился к странникам: «Наберите гальки и положите в сумки. Наутро отправляйтесь в путь. Идите весь день. Вечером вы будете радоваться и грустить одновременно». Поело этого и свет, и голос исчезли.

Странники были разочарованы. Они ждали важного откровения, вселенской правды, которая сделала бы их богатыми и знаменитыми, а вместо этого получили задание, смысла которого ни понимали. Однако, вспоминая о небесном сиянии, они на всякий случай с ворчанием побросали в сумки несколько мелких камешков.

Путешественники провели в пути весь следующий день. Вечером, укладываясь спать, они заглянули в свои сумки. Вместо гальки в них лежали алмазы. Сначала странников охватила радость: они обладатели алмазов! А через мгновение - грусть: драгоценных камней было так мало!

Основная мысль: мы не всегда берем то, что нам предлагают (в данном случае - знания, что предстали в виде гальки), а потом об этом жалеем, но уже поздно.

Предание о крестьянине и змее

Однажды глупого крестьянина послали с визитом в дом к своему хозяину. Тот, встретив пришедшего, провел его в кабинет и предложил суп, но как только крестьянин взялся за ложку, то заметил в своей тарелке маленькую змею. Чтобы не обидеть хозяина, гость все-таки съел суп.

Через несколько дней крестьянин так тяжело заболел, что вынужден был снова вернуться в дом к хозяину. Тот вновь провел его в кабинет и приготовил лекарство в маленькой чашке, которую затем и передал крестьянину. Собравшись сделать первый глоток, крестьянин вновь заметил в своей чашке маленькую змею. На этот раз он решил не молчать и громко сказал, что именно по этой причине он и заболел в прошлый раз. Захохотав, хозяин указал на потолок, где висел большой лук. «В своей чашке ты видишь не змею, а отражение лука, - сказал он. - Никакой змеи нет».

Крестьянин вновь взглянул на свою чашку и, конечно же, там была не змея, а просто отражение.

Он покинул дом своего хозяина, так и не выпив лекарства, и был здоров уже через день.

Основная мысль: воспринимая ограниченные взгляды и убеждения о себе или окружающем мире, мы проглатываем воображаемую змею. И она всегда реальна... до тех пор, пока мы не убедимся в обратном.

Пуст ли сосуд

Учитель позвал учеников, показал им пустой сосуд и спросил: «Пуст ли этот сосуд?» Ученики уверенно ответили, что пуст.

Тогда учитель поместил в него крупные камни и спросил: «А теперь пуст ли сосуд?» Ученики уверенно отвечали, что теперь сосуд полон.

Тогда учитель засыпал в промежутки мелкие камни и спросил: «А теперь пуст ли сосуд?» Ученики неуверенно признали, что теперь он полон.

Тогда учитель засыпал в сосуд песок и снова спросил, полон ли теперь сосуд. Ученики растерянно молчали.

Учитель залил воду в сосуд и еще раз спросил полон ли сосуд. Ученики не знали, что ответить.

Основная мысль: мы не можем с уверенностью сказать, каков объем наших знаний по какому-либо вопросу и есть ли предел получения новых знаний.

Ежики

В одном лесу жили ежики. Когда наступили холода, ежики начали мерзнуть. Тогда они решили собраться в кучку, чтобы теплом своих тел согреть друг друга. Но, увы! Колючки соседей впивались в нежные тела ежиков, и они вынуждены были разбежаться в стороны. По отдельности они вновь начали мерзнуть.

И тогда ежи поняли, что нужно, собираясь вместе, все же держать дистанцию. Тогда будет тепло, а колючки соседей не будут им мешать.

Основная мысль: мы стараемся быть в коллективе друзей, единомышленников, но при этом забываем о необходимости соблюдать хотя бы небольшую дистанцию: самому не быть назойливым, докучливым, «колким» и не позволять другим над собой подтрунивать.

Пифагор и ученик

Однажды к Пифагору пришел ученик, который застал своего учителя в глубокой задумчивости. Ученик поинтересовался, о чем размышляет учитель. Пифагор ответил, что он думает о том, как много он еще не знает. Ученик был поражен этим ответом, потому что почитал учителя как мудреца. Тогда юноша спросил, почему учитель так думает о себе.

Пифагор в ответ нарисовал две окружности: большую и маленькую. Указав на маленькую, он сказал ученику: «Внутри окружности - твое знание о мире, и твоя граница соприкосновения с непознанным не так уж велика».

Затем Пифагор указал на большой круг и сказал: «А это круг моих знаний и моя граница соприкосновения с непознанным. Чем больше я знаю, тем сильнее понимаю, что многое мне неизвестно».

Основная мысль: чем больше знаешь, тем больше осознаешь, что нужно знать еще больше, что предела в познании не существует.

Сад камней

В Японии есть сад камней, в котором 15 камней расположены кучками (по 3 камня в каждой). Из любой точки сада видны только 14 камней. Пятнадцатый скрыт от зрителя.

Чтобы сосчитать и увидеть все камни необходимо ходить по саду и менять точку обзора.

Основная мысль: мы знаем много о чем-либо, мы уверены в своих знаниях и убеждениях, должны подходить к этому вопросу с разных позиций.

Морские звезды

В одной стране жил мудрец. Однажды ранним утром он прогуливался по берегу моря и размышляв о судьбах мира. Его взгляд упал на полосу прибоя куда штормом выбросило морские звезды. Мудрец сокрушался, что так жестока судьба, выбросившая звезды на погибель под жаркое солнце. Еще немного - и светило уничтожит эти прекрасные создания.

Вдруг мудрец увидел девочку, идущую вдоль кромки моря ему навстречу. Девочка брала звезды беспомощно распластавшиеся на берегу, и опускала их в воду.

Мудрец изумился: он понимал, что помочь всем звездам было невозможно - так много их лежало на берегу. Он спросил, понимает ли девочка, что ее труд напрасен. На что девочка, улыбнувшись, ответила «Язнаю, что не помогу всем. Но для этой морской звезды, что лежит в моих ладонях, судьба уже решена». И она с улыбкой опустила звезду в воду.

Основная мысль: всем не поможешь, всех не защитишь; начни с малого - помоги одному.

Перенеси меня через горы

В одном селении жила семья: мать, отец и сын Однажды отцу потребовалось поехать в дальнее село, которое располагалось за горами. Отец взял в дорогу и сына. Когда путники добрались до подножия гор, отец попросил: «Сынок, перенеси меня через горы». Сын испугался, что у отца повредился рассудок, и промолчал. Тогда отец повернул обратно.

Дома мать принялась расспрашивать своих мужчин о причине их скорого возвращения. Отец и сын молчали.

Так безуспешно отец и сын еще не раз ходили к горам и возвращались обратно.

А когда ситуация повторилась в третий раз, сын сознался матери, что отец просит его перенести через горы, а сын еще мал и не в состоянии нести отца. Мать рассмеялась и объяснила, что в следующий раз сын, после просьбы отца перенести его через горы, должен начать рассказывать какую-либо историю или любимую сказку. Ведь всем известно, что разговор сокращает дорогу вдвое, а интересный разговор - вчетверо. Сын исполнил наказ матери, и они благополучно добрались до другого села.

Что хуже

Как-то люди поспорили: что на свете хуже всего. Одни говорили - болезнь, другие - смерть, третьи - бедность. А мудрец заключил: «Плохо, когда не сбывается то, чего хочешь. Но гораздо хуже, когда сбывается то, чего не хочешь».

Ад и рай

Однажды иудейский мудрец попросил Господа показать ему рай и ад.

Господь внял просьбе и повел его сначала в ад. Мудрец увидел огромное помещение, в котором плакали и стонали голодные люди. Посредине комнаты стоял большой казан с вкусной едой. У каждого человека была ложка на длинном черенке, поэтому люди не могли донести ложку до рта. «Да. Это настоящий ад: иметь продуктов в изобилии и не иметь возможности ими воспользоваться!» - сказал мудрец.

Тогда Господь повел мудреца в другое помещение. Там было много людей, веселых и счастливых. Посредине комнаты стоял такой же большой казан с вкусной едой, да и ложки тоже у всея были на длинном черенке. Мудрец удивился: в чем же дело? Почему люди, имея одинаковые условия выглядят совершенно по-разному?

Когда наступило время обеда, Господь обратил внимание мудреца на то, как люди кормили друг друга, зачерпывая своими ложками еду из общего казана.

Основная мысль: помогайте друг другу; взаимодействие, взаимопомощь - большая сила

Слуга баклажанов

Давным-давно жил-был на востоке могущественный властелин. Он очень любил! баклажаны и не мог вволю насытиться ими, Властелин нанял специального слугу, который особенно вкусно умел приготовить это блюдо. Властелин говорил мечтательно: «Как же великолепны эти плоды. Какой у них божественный вкус. Как они элегантно выглядят. Баклажаны - это самое прекрасное, что есть на свете». «О да, мой повелитель», - отвечал слуга.

В тот же день властелин съел от жадности столько баклажанов, что ему стало плохо. У него было такое чувство, что в желудке все переворачивается, поднимается сверху вниз, будто все баклажаны, которые он когда-либо съел, хотят выйти на свет божий этим противоестественным путем. Он стонал: «Никогда больше в рот не возьму ни одного баклажана. Эти плоды я больше никогда не желаю видеть. От одной мысли о них мне делается дурно. Баклажаны - самые отвратительные плоды, какие я только знаю». «О да, мой повелитель», -отвечал слуга.

Тут властелин опешил: «Как? Еще сегодня днем, когда я говорил о великолепии баклажанов, ты соглашался со мной. А теперь, когда я говорю, что они отвратительны, ты опять поддакиваешь. Как это надо понимать?»

«Господин! - сказал слуга. - Я ваш слуга, а не баклажанов».

Основная мысль: начальник всегда прав; нужно быть верным и преданным своему начальнику и не менять отношение к нему, даже если он меняет свое настроение и притязания по нескольку раз на день.

На всех не угодишь

Отец со своим сыном и ослом в полуденную жару двигались по пыльным переулкам восточного города. Отец сидел верхом на осле, а сын вел его за уздечку. «Бедный мальчик, - сказал прохожий. - Его маленькие ножки едва поспевают за ослом. Как ты можешь лениво восседать на осле, когда видишь, что мальчишка совсем выбился из сил?» Отец принял его слова близко к сердцу. Когда они завернули за угол, он слез с осла, а сыну велел сесть на него.

Очень скоро им повстречался другой человек. Громким голосом он сказал: «Как не стыдно! Малый сидит верхом на осле, как султан, а его бедный старый отец бежит следом!» Мальчик очень огорчился от этих слов и попросил отца сесть на осла позади его.

«Люди добрые, видали ли вы что-нибудь подобное? - заголосила женщина. - Так мучить животное! У бедного осла уже провисла спина, а старый и молодой бездельники восседают на нем, будто он диван. Бедное существо!». Не говоря ни слова, отец и сын, посрамленные, слезли с осла.

Едва они сделали несколько шагов, как встретившийся им человек стал насмехаться над ними: «Чего это ваш осел ничего не делает, не приносит никакой пользы и даже не везет кого-нибудь из вас на себе?» Отец сунул ослу полную пригоршню соломы и положил руку на плечо сына: «Что бы мы ни делали, - сказал он, - обязательно найдется кто-то, кто с нами будет не согласен. Я думаю, мы сами должны решать, что нам надо делать».

Небольшая разница

Один восточный властелин увидел страшный сон. Будто у него выпали один за другим все зубы. В сильном волнении он с призывом обратился к толкователю снов. Тот выслушал его озабоченно и сказал: «Повелитель, я должен сообщить тебе печальную весть. Ты потеряешь одного за другим всех своих близких».

Эти слова вызвали гнев властелина. Он велел бросить в тюрьму несчастного и призвать другого толкователя, который, выслушав сон, сказал: «Я счастлив, сообщить тебе радостную весть: ты переживешь всех своих родных». Властелин! обрадовался и щедро наградил его за это предсказание.

Придворные очень удивились. «Ведь ты сказали ему то же самое, что и твой бедный предшественники так почему же он был наказан, а ты вознагражден?» На спрашивали они. На что последовал ответ: «Мы оба одинаково истолковали сон. Но все зависит от того, не что сказать, а как сказать».

Урок старого орла

Однажды орлица отдала на воспитание маленького орленка своему отцу - старому орлу. Через некоторое время, понаблюдав за процессом |воспитания, она поинтересовалась у отца: «Скажи мне, почему ты все время учишь его летать, летать, летать, но совершенно не уделяешь внимания тому, чтобы научить его преследовать птиц, охотиться на зайцев, ловить рыбу?»

«Конечно, надо, - сказал старый орел. - Но когда я научу его летать, голод научит его преследовать птиц, охотиться на зайцев и ловить рыбу».

Основная мысль: сначала научись летать, а все остальное приложится.

Смелый визирь

Однажды царь решил подвергнуть испытанию всех своих придворных, чтобы узнать, кто из них способен занять в его царстве важный государственный пост. Толпа сильных и мудрых мужей обступила его. «Подданные мои, - обратился к ним царь, - у меня есть для вас трудная задача, и я котел бы знать. Кто сможет решить ее». Он подвел присутствующих к огромному дверному замку, такому Огромному, какого еще никто никогда не видывал. «Это самый большой и самый тяжелый замок в моем царстве. Кто из вас сможет открыть его?» - спросил царь.

Одни придворные только отрицательно качали словами. Другие, которые считались мудрыми, стали разглядывать замок, однако вскоре признались, что не смогут его открыть. Раз уж мудрые потерпели неудачу, то остальным придворным ничего не оставалось, как тоже признаться, что эта задача им не под силу, что она трудна для них.

Лишь один визирь подошел к замку. Он стал внимательно его рассматривать и ощупывать, затем пытался различными способами сдвинуть с места и, наконец, одним рывком дернул его. О чудо! Замок открылся! Он был просто не полностью защелкнут. Надо было только попытаться понять, в чем дело и смело действовать.

Тогда царь объявил: «Ты получишь место при дворе, потому что полагаешься не только на то, что видишь и слышишь, но также надеешься на! собственные силы и не боишься сделать попытку».

Основная мысль: наберись смелости - сделай попытку.

Прозрение

Англиканский архиепископ, умерший в 1100 году, незадолго до своей смерти попросил написать на своем надгробном камне следующее:

«Когда я был молод, и мое воображение не знало границ, я мечтал изменить весь мир. Когда я повзрослел и стал мудрее, я понял, что мир измените не смогу. И тогда я решил умерить свои желания и сосредоточиться на своей стране. Но и в своей стране мне не удалось ничего изменить.

На закате дней я из последних сил попытался изменить хотя бы что-нибудь в моей семье, изменить самых близких мне людей, но, увы, и эти ожидания меня обманули.

И вот, лежа на смертном одре, я наконец-то понял (впервые в своей жизни), что если бы я изменился сам, тогда, возможно, следуя моему примеру, изменилась бы члены моей семьи, а с ее поддержкой и одобрением я мог бы изменить К лучшему мою страну, и кто знает, может быть, и весе мир».

Основная мысль: начни изменение мира с себя.

Притча об экономии воды

В одной восточной стране случилась сильная засуха. Заботясь о благополучии своих подданных и спасаясь голода, владыка издал приказ «Об экономии воды». Приказ ограничивал полив личных Участков двумя днями в неделю и грозил суровым наказанием за ослушание. На городскую площадь вышли глашатаи и зачитали приказ.

В тот же день с наступлением сумерек напуганные горожане вышли поливать свои участки. Они так старались, что наутро воды в озере стало совсем мало.

Владыка разгневался и приказал тайной полици организовать слежку за нарушителями приказа, арестовать и казнить их. В течение следующей ночи несколько человек были арестованы, а утром, при большом стечении народа, обезглавлены на городской площади. Ночью горожане вышли на полив, выставив дозоры. Ситуация с водой вышла из-под контроля.

В другой восточной стране также случилась сильная засуха. Заботясь о благополучии своих подданных и опасаясь голода, владыка приказал горожанам собраться на площади. Горожанам сообщили об истощении запасов воды в озере и предложили вместе искать пути выхода из создавшегося положения. После многочисленных споров, крика и легкой потасовки, горожане пришли к соглашению о необходимости экономии воды, для чего постановили ограничить полив личных участков двумя днями в неделю.

Общее решение, давшееся с таким трудом, принесло желанные плоды: люди ограничили полив так, как договорились. А через некоторое время кризис с водой миновал.

Основная мысль: нужно принимать и выполнять решение сообща, только тогда можно добиться хорошего результата.

Пусть это буду я!

Однажды людям пришлось разбирать большой каменный завал, который закрыл дорогу к целительному водному источнику. Камни были очень тяжелыми и острыми, они до крови кололи и царапали руки, поэтому люди старались брать небольшие округлые камешки, чтобы легче было носить. И лишь один человек каждый раз выбирал самый тяжелый камень. Он нес его, напрягая все свои силы, даже когда казалось, что вот-вот упадет. После небольшого перерыва мужчина снова и снова делал то же самое. «Для чего ты так работаешь? Можно же брать и маленькие камешки», - спросили люди. Удивленно посмотрев на них, мужчина ответил; «Однако же камни нужно переносить все, иначе мы не доберемся до воды! И чем быстрее мы разберем большие камни, тем легче будет потом. Таким образом, кто-то все равно должен взять на себя и трудную работу. Так пусть это буду Я!»

Основная мысль: нельзя сидеть, сложа рука, нельзя ждать, когда станет легче или когда веет закончится, нужно брать инициативу в свои руки и упорно идти к достижению цели.

Стихотворения и басни

Шесть слуг

Есть у меня шестерка слуг,

Проворных, удалых,

И все, что вижу я вокруг, -

Все знаю я от них.

Они по знаку моему

Являются в нужде.

Зовут их: Как и Почему,

Кто, Что, Когда и Где.

Редьярд Киплинг. Перевод Я.Маршака (В кн.: Адаир Джон. Эффективная коммуникация. - М., 2003. - С.67-68)

Основная мысль: чтобы четко ориентироваться в пространстве, времени и событиях, нужно ответить на 6 вопросов: Как? Почему? Кто? Что? Когда? Где?

Отрывок из басни «Лебедь, Рак и Щука»

Однажды Лебедь, Рак да Щука

Вести с поклажей воз взялись

И вместе все в него впряглись;

Из кожи лезут вон, а возу все нет ходу!

Поклажа бы для них казалась и легка:

Да лебедь рвется в облака,

Рак пятится назад, а Щука тянет в воду.

Кто виноват из них, кто прав, - судить не вам;

Да только воз и ныне там.

Мораль:

Когда в товарищах согласья нет,

На лад их дело не пойдет,

И выйдет из него не дело, только мука.

И.А.Крылов

1. Я иду по улице.

На дороге глубокая яма.

Я падаю.

Я пропал...

Я беспомощен.

Я не виноват.

Я никогда не выберусь отсюда.

Дата добавления: 2015-05-23