Тема 13: Формування засад ринкового господарства в Україні (90-ті роки XX ст.)

Тема 12: Економічний розвиток України в умовах радянської економічної системи та його трактування в економічній думці.

Економічні експерименти більшовиків в Україні в 20-ті рр. XX ст. сталінська індустріалізація в Україні. Колективізація сільського господарства та її наслідки в Україні. Голодомор 1932-1933 рр. Господарство України в роки Другої світової війни та післявоєнної відбудови. Україна в умовах кризи радянської тоталітарної системи і спроб її модернізації. Застій в економіці в 70-х – 80-х років та спроби реформування господарської системи. Історичний шлях примари комунізму. Економічні думки України в період планування тоталітарної системи.

Проблеми соціально-економічного реформування української економіки в роки незалежності. Сучасний етап розвитку української економічної думки.

ІІІ. Методика самостійної роботи студента

Самостійна робота студента - це позааудиторна форма навчального проце­су. Вона здійснюється в більшості випадків без викладача, її ритм визначається самим студентом. У разі вмілої організації цього виду роботи підвищується продуктивність розумової праці, розвивається здатність до мислення, зростає інтерес до дисципліни, що вивчається, виробляються вміння і навики самоосвіти; закріпляються і розширюються знання отримані на лекціях. Ефективність самос­тійної роботи визначається спроможністю кафедри організувати її, систематично надавати методичну допомогу студентам, контролювати їх. Форма самостійної роботи з вивчення навчальних дисциплін різноманітні: читання екополітичної, політичної і навчальної літератури, використання конспектів лекцій, підготовка до доповідей і рефератів для виступу на семінарських заняттях, в гуртках, на олімпіадах, наукових конференціях і перед населенням.

Прослуховування лекцій, читання підручників, науково-популярних брошур допомагають вивченню дисципліни, але не можуть замінити самостійної роботи.

Існують різноманітні види запису прочитаного. Серед них найбільш розпов­сюджені: план, тези, виноски, цитати, конспекти.

Як свідчить досвід, найкращою і найбільш корисною формою запису для студентів, що вивчають рекомендовану літературу, є конспект.

Конспект - це стислий виклад всього суттєвого в змісті рекомендованого джерела, тобто вибір найбільш важливих і характерних фактів, висновків, теоре­тичних положень, які становлять суть книги, статті або документа, що вивчається. У конспекті окремі фрази і навіть окремі слова мають набагато важливіше значення, ніж у ґрунтовному викладі.

Пропонуємо два способи конспектування:

1. текстуальний - виклад змісту джерела словами автора; 2. вільний -передача своїми словами змісту джерела.

Для наочності необхідно використовувати різні шрифти (друковані літери або прописи), підкреслювати іншим кольором заголовки, дати, висновки, виділяти цитати. Наочність конспекту скоротить час на освоєння матеріалу.

У конспекті матеріал викладається економно, в 10-15 разів менше порівняно з книгою або її розділом, що вивчається. Це забезпечує концентрацію уваги і краще сприйняття тексту. Складанню конспекту повинно передувати читання. Вміння правильно читати значною мірою полегшує весь процес навчання, в тому числі і конспектування. Існує чотири основних методи читання:

1) читання-перегляд, коли книжку швидко перегортають, затримуючись на окремих сторінках. Мета такого перегляду - перше ознайомлення з книгою, отримання загального уявлення про її зміст;

2) читання вибіркове, або неповне, коли детально читають тільки потрібні для конкретних цілей місця;

3) читання повне, коли уважно прочитують весь текст, але не роблять ґрунтовних записів, обмежуючись помітками на закладках;

4) читання з проробкою матеріалу, тобто складання різного роду записів прочитаного, конспектування.

Успіх в роботі над першоджерелами дуже залежить від уміння дотримуватись певних правил і розвитку властивостей, які підвищує ефективність самостійної роботи взагалі.

Першочергово необхідно ознайомитися з титульною сторінкою, уважно прочитати заголовок і підзаголовки, після знайомитись із змістом, передумовою (вступом), висновками, методичним довідковим матеріалом.

При швидкому ознайомленні з текстом, визначається хід викладу думок автора, визначається який фактичний матеріал має робота, документ.

Працюючи над першоджерелами, необхідно повністю зосередити свою увагу на тому, що читається.

Невміння зосередити увагу на головному, відокремити суттєве від другорядного, поспішне і поверхневе читання приводить до невиправданих затрат часу при низькому засвоєнні матеріалу.

Правильне читання - читання вдумливе, осмислене. Вчитись цьому необхідно постійно. Непотрібно дозволяти собі бездумно "ковтати" сторінки. Докладний самоконтроль спочатку уповільнює читання, але поступово звичка зосередженого і вдумливого читання буде набута.

Динамічне (швидке) читання вимагає спеціальної тренованості. Як свідчить відомий французький письменник Андре Моруа - автор багато чисельних життєписів великих людей "Оноре де Бальзак одним поглядом охоплював зразу сім або вісім стрічок, а його розум осягав їх зміст, не поступаючись в швидкості оку..."[1]

Як правило, людина читає 250-300 слів в хвилину. Ті, хто володіє методом
динамічного читання, читають 500-600 і навіть 1400 слів в хвилину.

За роки навчання студенту необхідно прочитати 25-30 тисяч аркушів: Тому важливо в повній мірі оволодіти звичкою динамічного читання. Щоб оволодіти динамічним методом читання необхідно:

1. Використати звичку вимовляти слова в розумі. Для цього слід кожен день по 15 хвилин читати легкий цікавий текст, одночасно повторюючи - один, два, три і т. д.

2. Водити очима по аркушу зверху вниз, а не зліва направо.

3. Охоплювати поглядом групи слів, а не одно-два слова, як це робиться звичайно.

4. Не зупинятись для повторного читання слова або фрази.

Мета цієї вправи полягає в тому, щоб заставити себе прочитати за одиницю часу як можна більше інформації. Необхідно добиватися збільшення поля зору, тобто тексту, що охоплюється і сприймається одним поглядом.

Ефективність таких тренувань найбільш висока зранку, а найнижча в кінці дня, коли зір втомлений працею. Місце тренувань може бути найрізноманітнішим. Наприклад, на вулицях намагайтесь запам'ятати з одного погляду номера машин, що їдуть, написи на плакатах, тексти реклам. Чим більше побачите в точці зору при миттєвому погляді, тим скоріше навчитесь швидкісному читанню.

Під час тренувань, читаючи книгу або газету рухайтесь зором вперед, не повертайтесь до прочитаного. Не впадайте в відчай, якщо спочатку значення окремих слів не буде сприйматись з першого погляду.

Оформляючи конспект, слід підкреслювати чорнилами або кольоровими олівцями фрази, абзац, слова, використовувати різноманітні дужки, рамки, вертикальні лінії та знаки. Бажано застосовувати в конспекті діаграми, схеми, таблиці складені на основі вивчення тексту першоджерела. Вони надають конспекту наглядність і сприяють кращому запам'ятовуванню прочитаного.

Плани і тези можуть бути використані як завершальний вид праці над джерелом.

План - це короткий перелік питань, що розглядаються в творі. Загальне уявлення про основні пункти такого плану дає зміст книжки. Найменування розділів і параграфів можна використати в якості пунктів плану.

З деяких навчальних дисциплін студентам рекомендується або невелика стаття або окремі розділи, параграфи праць. Такий підхід до рекомендованих джерел студентам враховує підготовленість студента і його бюджет часу.

Питання плану повинні розміщуватись в логічній послідовності, що

дозволяє повніше і глибше розкрити дану проблему. Для цього необхідно уважно

прочитати твір або частину його, намагаючись при цьому вловити логіку роздумів

автора. Після виділяються питання і дається кожному з них короткий заголовок.

Таким чином складається план зі всіх розділів книжки, статті або плану семінару.

Необхідність складання плану полягає, по-перше, в тому, що це служить

засобом серйозного осмислення і узагальнення матеріалу з даної книжки, розділу,

статті, по-друге, є організуючим початком для виступу на семінарському занятті і дозволяє швидко відновити в пам'яті прочитане.

Складання плану привчає студента логічно думати, виробляє вміння послідовно викладати суть питання в письмовій і усній формах.

Розгорнутий план скласти важче. Його призначення - зафіксувати головний зміст праці. Це запис, в якому не тільки викладені найбільш важливі питання твору, але і коротко розкриваються основні його ідеї. Він може бути доповненим цитатами, схемами, таблицями. Скласти розгорнутий план значно складніше чим простий. Він повинен давати повне уявлення про твір, його основні ідеї, завдання. В такому плані не тільки визначені питання, але і показано, як вони розкриті автором. Розгорнутий план може включати положення, зауваження, власні думки студента.

При складанні будь-якого плану можна рекомендувати студентам доповнювати план своїми помітками, пов'язуючи головні положення твору з пізнішими подіями, вказуючи, які практичні висновки він для себе зробив. Характер будь-якого плану ускладнює внесення в нього нових матеріалів і узагальнень. Це дає можливість підготувати тези виступу. Тези складаються до заняття, на якому студенту доручено виступити з повідомленням.

Теза - це сформульована основна думка, положення доповіді, лекції, статті або іншого твору, документу. Тези можуть бути короткими або розгорнутими. Вони відрізняються від тексту тим, що в них відсутні деталі, пояснення, ілюстрації. На відміну від плану, який дає послідовний перелік питань без розкриття їх змісту, тези надають іноді стислий виклад основних ідей, положень наукової проблеми, будь-якої концепції, відсутньої в творі, як результат наукових узагальнень.

Праця над складанням тез допомагає зрозуміти основну ідею твору, виділити в ньому головне; привчає стисло, точно і чітко формулювати свої думки, підвищує культуру мови і письма.

Отже, тези в значній мірі близькі до конспекту. Але конспект передбачає повну форму запису. Він включає не тільки висновки автора, але і докази, до яких вдається студент. Тому в ньому дається більше уявлення про твір або статтю. Разом з тим потрібно відмітити, що різниця між планом, тезами і конспектом, в деякій мірі, умовні і однозначні в основному покликані необхідністю максимально урізноманітнити форми самостійної праці з першоджерелами.

З навчальних дисциплін, що вивчаються у вузі складаються і так звані тематичні конспекти. Такий конспект складається з однієї теми на основі декількох творів:

1) прочитати всі рекомендовані з даної теми джерела;

2) законспектувати той, в якому тема висвітлена найбільш повно;

3)вибрати додатковий матеріал і вписати його в основний конспект,логічно пов'язати його з текстом. Додаткові записи можна робити і на полях або на завчасно залишених частинах аркуша. При чому необхідно вказувати з яких джерел проводяться доповнюючи частини конспекту.

Якщо джерел багато, але кожен містить матеріал, що суттєво відрізняється, їх необхідно об'єднати в один загальний (зведений) конспект, розміщуючи матеріал у відповідності з планом семінарського заняття.

Важливою формою самостійної роботи студентів є підготовка рефератів, доповідей.

Реферат (в перекладі з латинської "хай він доповість") - короткий виклад в письмовому вигляді або формі, публічної доповіді, змісту книги, вчення, наукової проблеми тощо.

Необхідність написання реферату при вивченні навчальних дисциплін виникає кожен раз, коли необхідно переказати зміст твору. Навиками написання реферату студентам необхідно вчитись вже при першому ознайомлені з першоджерелами.

Підручники, навчальні посібники, твори художньої літератури реферуванню не підлягають студент, складаючи реферат, повинен розкрити найбільш важливі положення праці, що вивчаються і реферуються. Це можливо досягнути тільки вмінням самому оцінити і глибоко засвоїти теоретичні основи першоджерела, документа, а також газетних і журнальних статей.

Підготовка реферату - один з найскладніших видів самостійної роботи з першоджерелами, статтями, книжками.

З цією задачею можуть впоратись тільки ті, хто оволодів більш простими прийомами самостійної роботи (розробка плану, складання тез і конспектів). Навчитись писати реферати зобов'язаний кожен студент.

Студент зобов'язаний пам'ятати, що його реферат повинен відповідати логіці автора, відображати послідовність його думок.

Мова реферату повинна бути максимально лаконічною, мати велику інформаційну насиченість. Вступні слова в рефераті не доцільні. Призначення реферату повідомляти про що-небудь, а не переконувати читачів або слухачів в будь-чому.

Коротка форма викладення першоджерела допускає деякі відхилення від текстуального відтворення первинного документа. Матеріал необхідно викладати своїми словами, але близькими до тексту, що прочитаний. Термінологія, що використана, не повинна вимагати додаткових роз'яснень.

Назва реферату повинна відповідати назві роботи або документу, що реферується. Інколи допускаються незначні зміни.

Таблиці і ілюстрації включаються в реферат в тому випадку, коли вони відображають основний зміст праці, що реферується. В реферат обов'язково вносяться відомості про першоджерело, документ, статтю тощо. Самостійний відбір матеріалу і написання реферату сприяє більш глибокому засвоєнню теоретичних основ і конкретних проблем. Отже, щоб написати реферат, для цього необхідно кожне слово, кожну думку осмислити. В кінці ретельно самостійно підбирається список літератури до теми реферату.

Самостійний підбір і вивчення літератури, одна з найбільш складних частин роботи. В процесі збору і вивчення матеріалу його розділи і питання уточнюються, конкретизуються. Тому перший варіант плану реферату як правило є орієнтовним.

Для більшої переконливості в реферат вводять фактичний матеріал з діяльності тої чи іншої організації, області, країни.

Таблиці і рисунки в тексті нумеруються зростаючим підсумком. Номера таблиць повинні розмішуватись над їх назвами справа, номер рисунка - над рисунком. Кожна таблиця або рисунок повинні бути згадані в тексті хоча б один раз. Знак „№" перед таблицями і рисунками не ставиться.

В підсумку студенту доцільно висвітлити актуальні завдання, що витікають з його праці, які необхідно винести на обговорення. В висновках повинно бути те нове і суттєве, що витікає з завдань дослідження. Висновки повинні бути особливо ретельно опрацьовані, і якщо вони опираються на власні дослідження автора, можуть мати практичні пропозиції.

Праця над рефератом завершується складанням використаної літератури і джерел. В цей список включаються тільки ті джерела, які знайшли відображення при написанні реферату. Правильно складений список свідчить про певний навик в оформлені своєї праці. Складається список літератури і джерел за алфавітом першої літери прізвища автора чи документа.

Велику допомогу надає студенту в самостійній роботі вміле слухання і запис лекції. Мета лекції полягає в тому, щоб спонукати студентів до роздумів над темою, що викладається і вказати, в якому порядку варто працювати над нею самостійно.

Лекція вводить студентів в курс головних питань теми, роз'яснює основні поняття, що відносяться до даної теми курсу, допомагає засвоїти логіку і термінологію предмету, встановлює зв'язок теорії з практикою, спрямовує самостійну роботу студентів по вивченню першоджерел і іншої і літератури.

Лекція не є переліком питань і відповідей з усіх питань навчальної програми. Знання, що отримані на лекції, необхідно розширити і поглиблювати шляхом самостійної роботи над першоджерелами, осмислюючи вивчене при підготовці до семінарського заняття.

Вчорашньому школяреві, що прийшов на лекцію, варто знати, що лекційна система в вузі вимагає набагато більшої уваги, чим класичний урок. В деяких лекціях дається лише основна канва, ідея наукових розробок з тою метою щоб деталі і подробиці студент виконав самостійно, працюючи над книжкою, індивідуально вивчаючи питання. Це створює деякі проблеми. Молоді люди, що звикли до шкільних методів навчання, виявляються часто недостатньо підготовленими до праці на лекціях.

Викладач, що читає лекцію, будує її з розрахунку на конкретний рівень підготовленості студентів, які систематично відвідують лекційні і семінарські заняття, поєднуючи в своїй роботі всі форми, що рекомендовані ним (вивчають першоджерела, читають чергову тему підручника, систематично знайомляться з проблемами, що друкуються в періодичних виданнях).

Чи потрібно конспектувати лекцію? Так, конспект лекції ведеться обов'язково. Конспектувати лекцію - означає обдумувати почуте, виділяти головне, записувати основні положення, найбільш яскраві приклади і цифри, що допомагають розібратись в основному змісті курсу або його теми. Механічне записування слів лектора приносить мало користі. Намагайтесь записувати „своїми словами", швидко, чітко, зразу начисто.

Цитати, що приводяться на лекції, вислуховуються. Записується - назва першоджерела, том і аркуші для того, щоб після лекції виписати текст дослівно. Необхідно обов'язково записувати в конспект все, що викладач записує на дошці або проектує на екран. Якщо не встиг записати, то не переписуй у сусіда, не

перепитуй у викладача - запиши місце, а після лекції уточни і запиши пропущене.

При читанні лекції виникає певне протиріччя: темп мови лектора - від 90 до

120 слів на хвилину, а дослівний запис ведеться з середньою швидкістю біля 20

слів на хвилину, тобто студент безнадійно відстає від мови. Тому доцільно

скорочувати слова або навіть вживати умовні знаки.

Стенографія дозволяє дослівно записати біля 100 слів на хвилину, але це мистецтво досягається довготривалою підготовкою, а головне - стенографічний запис необхідно зразу ж розшифрувати і переписати заново, що пов'язано зі значними витратами часу.

Інформацію, що повідомляє лектор, доцільно записати у вигляді тез, вникаючи в зміст того, що почув - тоді лекційний матеріал засвоюється глибше і запам'ятовується краще. До того ж мова лектора завжди містить надмірну інформацію: детальне (інколи повторне) роз'яснення деяких моментів, частково ілюструючи приклади, емоційні фрази і образні звороти, що полегшують знання, але не обов'язкові для запису.

Успіх конспектування лекції багато в чому залежить від вміння вживати скорочення і умовне позначення розповсюджених слів і понять. З широким введенням скорочень або абревіатур можна ознайомитись, звернувшись до видань, в яких для економії місця вони широко застосовуються - це енциклопедії, словники, реферативні журнали.

Разом з тим, варто пам'ятати, що через надмірне захоплення скороченнями утрудниться читання конспекту.

В процесі роботи над конспектом доцільно поділити його на окремі, але пов'язані між собою частини. Це полегшить роботу над змістом матеріалу при підготовці до семінару.

Після лекції доцільно доопрацювати конспект - внести виправлення і доповнення, значення термінів тощо. Це доопрацювання необхідно зробити негайно, поки свіжі в пам'яті спогади про лекцію.

Як показує практика, ряд студентів пишуть лекції без полів і абзаців, без заголовка і плану. В такий конспект після не можливо внести виправлення і доповнення.

Правильне конспектування є одним з засобів розвитку розумових здібностей, сприяє зміцненню уваги, підтримує працездатність на лекції. Значення конспекту полягає ще і в тому, що він фіксує структуру лекції, її основний зміст, найбільш важливі факти, висновки і джерела. Конспект може бути використаний при підготовці до семінару, заліків, іспитів.

При вивченні навчальних дисциплін семінарські заняття проводяться, як правило, з основних найбільш складних теоретичних тем навчальної програми. Мета їх - поглибити, систематизувати і закріпити теоретичні знання студентів, отриманих на лекціях і в процесі самостійної роботи, виявити наскільки глибоко вони вивчили навчальний матеріал, навчити їх самостійно систематично працювати з першоджерелами, аналізувати матеріал, розкривати взаємозв'язок теорії і практики, критично осмислювати різноманітні теорії, події і явища сучасною громадського життя.

Семінарські заняття створюють сприятливі умови для виступу з повідомленнями, доповідями і рефератами, організації творчої дискусії і обговорення, взаємного обміну думками.

Сьогоднішні студенти після закінчення вузу стануть вихователями колективів. Семінарські заняття сприяють придбанню навиків вихователя, оволодінню деякими прийомами педагогічної майстерності. Досягнути цієї мети можна тільки при умові, коли заняття проходить змістовно і приносить задоволення як студентам, так і викладачам. При ретельній підготовці на семінарському занятті студент нарівні з викладачем і колегами по групі зможе вести двосторонній обмін інформацією, вміло і чітко формулювати і викладати свої думки. Це, в свою чергу, сприяє розвитку у студентів творчого мислення.

Питання планів семінарських занять з навчальних дисциплін складаються з таким розрахунком, щоб студент мав можливість самостійно, творчо попрацювати над першоджерелами, конспектами лекцій, підручниками і іншою літературою. Головне в семінарі - активне обговорення, полеміка. Разом з тим необхідно відзначити, що семінар це не дискусійний клуб.

Починаючи підготовку до семінарського заняття, варто перш за все ознайомитися з темою і питаннями, що виносяться на обговорення, після прочитати конспект лекцій з цієї теми і відповідний розділ підручника або навчального посібника. Після цього необхідно законспектувати першоджерела, що рекомендовані або скласти тематичний конспект, прочитати додаткову літературу, підібрати статистичний матеріал, зробити виписки з газет та журналів. В кінці складається розгорнутий план або тези виступу з кожного питання, що виносяться на семінар.

Крім підручника, студенти повинні користуватись навчальними посібниками і періодичними виданнями, що рекомендуються кафедрою.

Працюючи над навчальними посібниками необхідно пам'ятати, що деякі положення і цифрові дані періодично старіють. Перевагу варто віддавати посібникам, останніх років видання, в яких відображені найповніші матеріали.

В кожній дисципліні, що вивчається, є дискусійні питання. Розглядаючи їх, студент може висловити свою власну думку, аргументовано відстоювати її, сформулювати і запропонувати власні положення. Для аргументації своїх пропозицій рекомендується користуватись статистичними матеріали.

Статистичні матеріали - це одне з необхідних джерел, яким користуються для вивчення всіх галузей народного господарства,. З допомогою статистичних матеріалів можна аргументувати як теоретичні узагальнення, так і висновки.

Готуючись до занять, глибоко обдумуючи теоретичні положення з навчальних дисциплін, студент повинен пов'язати їх з практикою суспільного розвитку, а зробити це без використання статистичних даних неможливо. При підготовці до семінарського заняття необхідно виписати статистичні показники, матеріали, що друкуються в періодичних виданнях, які характеризують найважливіші теоретичні положення і на їх основні скласти таблицю, діаграму або графік.

Для цього бажано користуватись статистичними щорічниками і іншими джерелами.

Аналізуючи статистичні матеріали, варто звернути увагу на динаміку явищ, порівняти їх по країнах або районах. Користуючись статистичними даними, необхідно дотримуватись певних правил: добре розуміти характер цифр, що аналізуються; статистичні дані, що відбираються і використовуються повинні бути повними і систематизованими, порівняльними.

Самостійний підбір і систематизація цифрових матеріалів спонукає думати, аналізувати, порівнювати. Це значно важливіше, ніж просто отримувати інформацію. Студент повинен навчитись не тільки користуватись готовими висновками, але й робити висновки, тобто творчо думати.

Варто пам'ятати, що приведений факт ще не є доказом, якщо береться без зв'язку з цілим, довільно, поза відношеннями з іншими факторами, поза певною конкретною обставиною.

В ході підготовки до семінарського заняття необхідно використати свій

життєвий досвід.

Серйозна підготовка до семінарського заняття (робота над першоджерелами, підручниками, навчальними посібниками, складання конспекту, плану і тез) вимагає як правило трьох-чотирьох годин щоденної наполегливої праці. Тільки при цій умові матеріал може бути засвоєний повно. Тим не менше перед заняттям (напередодні, а краще в день занять) необхідно за своїми конспектами, записами, тезами освіжити в пам'яті, отримані в ході підготовки до семінарських занять. Без такої підготовки частина матеріалу забувається, виступ стає скупим. Замість вільного викладу, з використанням записів приходиться дослівно читати конспект, що знижує якість виступу. Для того, щоб активно приймати участь в семінарі, мало добре готуватись до нього, необхідно навчитись вільно викладати свої думки з обговорюваних питань. При чому можна і потрібно вміло користуватись своїм конспектом, наводити цифри з статистичних збірників, цитати і факти з першоджерел.

Під час виступу дивіться на своїх колег-студентів, стежте за їх реакцією говоріть достатньо голосно, зрозуміло і переконливо, підкреслюючи головні думки і висновки.

По ходу усного виступу варто забезпечити відповідне емоційне забарвлення змісту, що викладається. Говорити емоційно - означає говорити жваво, цікаво, переконливо. Емоційність виступу - складний процес. Умілий оратор, виступаючи перед масами, повинен вміти впливати на їх розум і почуття. Без людських емоцій ніколи не бувало, немає і бути не може людського пошуку істини.

Тільки пристрасна, наповнена глибокою переконаністю мова може по справжньому схвилювати слухачів, заставити включитись в роботу свідомість, викликати в ній мимовільне запам'ятовування, яке часто буває набагато продуктивнішим довільного. Смутна, байдужо-оповідальна мова, як правило, не залишає у слухачів потрібного враження, не зважаючи на те що вона може бути і глибокою за своїм змістом.

Але щоб переконувати, необхідно бути самому глибоко переконаним в тому, про що говориш. Мистецтво оратора, зокрема, в тому і полягає, щоб підкорити слухачів не тільки силою логіки, але й особистою переконливістю, викладанням особистого розуміння проблеми, особистого ставлення до кожної висловленої тези і аргументу. Ніяка зовнішня краса і ефективність не зможуть замінити особистої переконливості. Без емоційного впливу взагалі неможливо перетворити ідеї суми завчених юнаками і дівчатами знань в знання-переконання

Звичайно, необхідно розумно використати емоційні можливості, не зловживаючи ними без необхідності і без чітко поставленої мети. Надмірне захоплення емоційно-завантаженими виразами може привести до шаблону і зниженню ефекту, що очікується.

Особиста зацікавленість студента темою, що виступає, вміння висловити своє розуміння предмету розмови, вміння захопити і схвилювати аудиторію – ось межі самого поняття емоційної живої мови. І кожен студент повинен оволодіти прийомами виразної мови.

Є у живого слова і ще одна особливість – внутрішній діалогізм. Будь-який виступ на семінарі за своєю суттю діалогічний, хоча і монологічний по формі. Вже поява виступаючого перед аудиторією певним чином викликає у неї бажання слухати, вникати, погоджуватись, не погоджуватись, сперечатись тощо. Для виступаючого аудиторія – співрозмовник, якого необхідно переконати використовуючи переваги і можливості безпосереднього спілкування. В таких-то умовах неминуче виникає ефект співучасті, без якого немає і не може бути реальної живої мови.

У слухачів з’являється відчуття зацікавленості, загостюється сприйняття пам’яті. Студент-слухач, студент-глядач перетворюється в активну, діючу фігуру глядача-учасника.

Жести, міміка, інтонація, доповнюючи усне слово, сприяють встановленню контакту між виступаючим і аудиторією, сприяє виникненню діалогу між ними.

Студентська аудиторія, що слухає свого колегу, критично оцінює його виступ, пам’ятаючи при тому, що критика повинна бути дружньою, доброзичливою, допомагати колезі-студенту, позбутись недоліків.

Питання до виступаючого повинні задаватися йому після закінчення виступу.

Рекомендується робити записи на консультаціях і під час заключного слова викладача на семінарському занятті.

Консультація є необхідною формою допомоги викладача в організації самостійної роботи студентів, а також і формою контролю за нею. Питання, що виникають в процесі підготовки до семінарського заняття, на які не вдалося самостійно знайти відповідь, варто записати в зошит для занять і вияснити його на консультації.

Якщо студент працює над курсом вдумливо, глибоко, то у нього завжди виникають питання і, навпаки, ті студенти, які роблять це поверхово – “все зрозуміло ”.

На консультації можна отримати відповідь не тільки з питань даного заняття, також можна отримати відповідь на питання, що не пов’язані безпосередньо з даною темою, а відносяться до інших розділів курсу або подій.

Не пропускайте групові консультації. Вони назначаються для того, щоб дати студентам методичні поради з підготовки до семінару, пояснити важкі для самостійного вивчення місця, прокоментувати останні події в суспільстві.

Ми спробували показати основні прийоми самостійної роботи студентів і сподіваємось, що ця праця буде спонукати читача до розширення арсеналу засобів та прийомів самостійної роботи з придбання знань.

Дата добавления: 2015-05-23