Тенденції світового економічного розвитку на межі тисячоліть. Загальноцивілізаційні економічні проблеми людства

Сучасний період світового ек. розвитку під впливом явищ глобалізації та ін теграції характеризується фундаментальними змінами. Інтеграційні процеси між країнами призвели до зняття існуючих бар'єрів для входження на національні ринки капіталу іно земних фінансових інституцій, підвищення мобільності капіталу на фоні дерегулювання та лібералізації міжнародної торгівлі, а поси лення взаємозалежності світу стало проявом його існуючої цілісності.

Високотехнологічні деструкції віртуальної економіки як прояв міждержавної взаємоза лежності не лише ек.-політичного, а й позаек. характеру, що супроводжу ються ігноруванням багатьох цивілізаційних імперативів, створюють глобальні проблеми та реальні загрози світовій фінансовій системі.

Науковці сьогодення роблять далекоглядні висновки про неминуче відмирання національ них держав. (наприклад, Р. О. Брайєн) Проте ці твердження не є достатньо переконливими. Стихійні процеси глобалізації не перетворюють економіку в інтегральне ціле, а навпаки, посилюють її диспропорції, що проявляються у зростанні кон трасту між високорозвинутим центром (де проживає менше 1/6 населення) і периферією, яка зосереджує основну частину населення планети.

Архітектоніка світової ек-ки, що формується, є вкрай нестабільною і характеризується великими потрясіннями не лише для країн пери ферії, а й для центру, ос кільки світова валютно-фінансова сфера пере творилася у єдину сис тему, і обвал якоїсь її ланки тяжко відобража ється на інших, особливо в умовах карколомного розширення ринкових відносин дер жавами Центральної, Південно-Східної Євро пи та країнами СНД роль цієї суто економіч ної сфери світогоспо-дарського життя незмір но посилюється.

Глобалізація виправдовує неоднорідні процеси, що відбуваються у світі. Найрадикальніші прогнози пророкують зміни найширшого масштабу — від встанов лення американської суспільної моделі в усьому світі до початку ери Китаю. Окрім того, фінансова криза в Пів денно-Східній Азії на голосила на небезпеці широких узагальнень. Виявилось, що попри достатню інтегрова ність одного з фінансово-економічних полюсів у світі — Азіатсько-тихоокеанського регіону до світових економічних процесів, вплив азійської кризи на різні країни глобалізованої економіки мав подекуди взаємовиключний характер. Відтік капіталів, що лише за два місяці піс ля кризи сягнув 230 млрд дол., більшою мірою був спрямований до США. Сприйняття зростаючої небезпеки нестабільності не залежно від глибини її проявів — чи то у вигля ді валютної, банківської, подвійної, фінансової чи системної кризи — як неминучої ціни глоба лізації, спонукає до пошуків оптимальних спо собів вирішення накопичених суперечностей.

Трансформаційні процеси у світовому ек. просторі перейшли в якісно новий вимір: із стану коливного спокою, врівноваже ності до нового витка спіралі з коливними різ ко амплітудними рухами та синтетично-синергічним середовищем. На думку К. Рудого, специфіка фінансових криз ХХІ століття здебільшого пояснюватиметься позицією США як одного зі світових лідерів. Серед фун даментальних зрушень на світогосподарській арені відомий дослідник Е. Кочетов вирізняє новітню структуру суспільного розподілу праці з виникненням його нових форм, що відрізняються за змістом від міжнародного, міждержавного розподілу праці, формування нових суб'єктів світогосподарського діалогу, які реа лізують власні інтереси не в економічних, а на міжнародних межах. Ці процеси та інші зміни висувають на передній план проб лему перегляду системи поглядів на мапу світу.

Все ж побудова нової фінансової архітекту ри вимагає вирішення трьох основних проблем: вибору валютного режиму, запобігання фінансовим кризам із застосуванням системи попереджуючих індикаторів та інституційної реформи. У дослідженнях західних учених Г. Камінскі, К. Рейнхарт, М. Дулі, С. Едвардса порушено питання пошуку оптимального валютного курсу та однозначних рекомендацій щодо пріоритетності того чи іншого механіз му курсоутворення. Валютні паритети виявились об'єктом спекулятивних атак через неузгодженість внутрішніх та зовнішніх цілей політики держав, що, як наслідок, спро вокувало девальвацію та/або призводило до необхідності отримання зовнішніх позик. Останнє сприяло розвитку міжнародного ринку капіталів, який надалі став підґрунтям для зародження зовнішніх валютних шоків. На сучасному етапі розвитку, коли перегля дається політика зростання, організації управління, механізмів функціонуван ня, існування та співіснування, змінюються назви країн, що звуться периферією — ними стають групи країн Азії та Латинської Америки з ринками, що народжуються, проте США як країна-центр продовжує користуватись своїми привілеями. Основна різниця полягає у виникненні третього блоку — Європи, яка, попри зміни у впливовості, можливостях та потенціалі розвитку, проте, за відсутності статусу країни-емітента основної резервної валюти, не може, на відміну від США, користуватись своїм становищем, а от же, перебуває під певним тиском. Зазначена позиція дає змогу прогнозувати майбутнє співвідношення сил на світовій фінансовій арені. Мова йде про те, що нинішня система міжнародних угод, попри її дотримання, базується на великій кількості припущень та не відповідностей узятим зобов'язанням, особливе місце серед яких посідає специфічність ек. ситуації в США, які в найближчі роки ризикують побити рекорд торговельного дефіциту 2004 р., коли той становив близько 620 млрд дол. (5,3% ВВП) та дефіциту поточного балансу — 660–670 млрд дол. (5,7% ВВП). Виникає припущення, що США можуть і надалі збільшувати дефіцит поточного балансу через здатність економік країн Азії та Ла тинської Америки акумулювати долари. Відповідно, поки немає необхідності у регулюванні платіжного балансу, немає й ризику офіційного знецінення долара. Проте різка позиція Народного банку Китаю щодо ревальвації юаня на 2% зі встановленою на рівні +/– 0,3% межею щоденного коливання та відміна десятирічної прив'язки до долара на користь режиму керо ваного плавання з прив'язкою до кошика ва лют здатні відновити довгострокову тенден цію зниження долара і позначатись на ек. становищі США.

Загалом зростання світової економіки у 2005 р. помітно сповільнилось.Зазначене сповільнення мало повсюдний ха рактер і спостерігалось майже у всіх регіонах світу, що пояснюється цілою низкою причин, серед яких зростання цін на нафту, обмежені можливості ресурсопостачальних галузей, а та кож жорстка монетарна політика в США та ін ших високорозвинених країнах. В останніх по казник економічного розвитку у 2005 р. стано вив 2,5% проти 3,1% у 2004 році.

Попри уповільнення темпів зростання майже на 1% в економіках країн, що розвиваються, у 2005 р. спостерігалась стійка тенденція до ек. зростання на рівні 5,9%. Особливої уваги заслуговують Китай та Індія, де розвиток промислового виробництва зріс на 9% і 7% від повідно.

Дата добавления: 2015-05-23