Ідеї меркантилізму в українській та російській соціально-економічній думці кінця XVII - початку XVIII ст

Особливості розвитку ідей меркантилізму у європейських країнах (Англія, Франція, Італія).

Меркантилізм набув поширення у більшості є європейських країн, але в кожній мав свої соціально-економічні особливості. Англія. Завдяки економічному піднесенню Англії у 16-17 ст. меркантилізм тут досягнув найбільшого розквіту і протягом 2 наступних століть був офіційною політикою держави. Прикладом застосування були «закони про витрачання», які забороняли купцям вивозити англійську монету, забов язуючи цим їх витрачати виторг на англійські товари. Діяв «Навігаційний акт» Кромвеля, який проголошував монополію англ.. купців на торгівлю з колоніями та каботажне плавання вздовж її берегів. Іноземці могли торгувати лише товарами своєї країни, а борги віддавалися товарами. Саме в цей період в Англії швидко розвивались зовнішньоторговельні монополії. Представники: В. Стаффорд, Т. Мен, С. Форт рей, Дж. Стюарт та інші. Франція. У Франції меркантилізм зазнав значного розвитку завдяки політиці абсолютизму, спрямованій на забезпечення зовнішньоторговельного балансу. Доктрину тут впроваджував у життя у 2-гій половині 17ст. державний діяч Жан Батист Кольбер. У період його правління державне втручання в економіку досягло великого розмаху, а його політика ввійшла в історію як кольберизм. Представником меркантилізму у Франції був також Антуан Монкретьєн де Ваттевілем. У своєму трактаті «Трактат з політичної економії» він вперше трактував політичну економію як науку, котра має специфічний предмет дослідження, відмінний від інших наук. Італія. Відсталість соц.-екон. розвитку Італії перешкоджала практичному втіленню ідей меркантилізму. Зміна зовнішньоторговельних умов сприяла розвитку банківської справи та лихварства. Перші ж меркантилісти тут приділяли увагу розвитку грошового обігу та кредиту. Представники: Г.Скаруффі, А.Серра, А. Джевонезі.

Меркантилізм – напрям ек. думки, прибічники якого джерелом багацтва вбачали у зовн. торгівлі, а саме багацтво ототожнювалось з грошима, а гроші – з золотом і сріблом. Меркантилізм – перша в історії ек. думки школа, яка виникла наприк. XV ст. в епоху первісного нагромадж. капіталу в Англії, Італії, Франції та інших європ. країнах і проіснувала до XVIII ст. Це перша система ек. поглядів, на основі якої формувалася ек. політика європ. держав – політика державного протекціонізму. На розвиток М. вплинули: розв. капітал. відносин, формув. світового ринку, вел. географ. відкриття. М.(від італ. “mercante” – торговець, купець) вперше ставить пит. про джерело багатства нації: уособленням багатства вважаються гроші, його джерелом є обмін товарів, насамперед – зовн. торгівля. Тому нагромадж. грошей постає в центрі ек. системи меркантилізму, а предметом аналізу стає сфера обігу. Представники М. розробили дві теорії грошей: металістичну, яка пояснювала сутність грошей їх прир. властивостями та номіналістичну, згідно якої гроші являють собою рахункову одиницю, є умовними знаками, які не мають власної внутр. вартості. два етапи розвитку:ранній М. або монетарна система (кінець XV-XVI ст.) ґрунтувався на теорії грошового балансу; зрілий М. (XVII ст.) ґрунтувався на теорії тор­говельного балансу. Ранній М. теоретично обґрунтовував шляхи розв’язання двох взаємопов’язаних завдань: залучення якомога більшої к-сті грошей з-за кордону та утримання грошей в країні, нагромадження дорогоцінних металів в нац. масштабі. Пропоновані раннім М. заходи держ. контролю не виходили за межі чисто адміністративних: валютна монополія держави, заборона вивезення золота і срібла за кордон, стимулювання видобув. дорогоцінних металів, зменшення вагового вмісту нац. золотих і срібних монет для збільш. їх к-сті, обмеження імпорту іноземних товарів шляхом встановл. високих митних тарифів, зниж. позичкового проценту.

Найбільш відомими представниками М. в Росії були Афанасій Ордін-Нащокін (1605–1680), автор “Новотоговельного статуту” (1667) – законодавчого акту, який регулював торговельні тарифи, та Іван Посошков (1652–1726), автор “Книги про вбогість і багатство” (1724), в якій виклав програму розвитку рос. промисл.(всебічний розвиток продукт. сил, вітчизн. промисл., торгівлі, с/г) В Україні - Феофан Прокопович (1681–1736) – професор Києво-Могилянської академії, захищав політику ек. протекціонізму, активного госп. і торгов. балансу, досягнення якого пов’язував з розвитком промисл., с/г, торгівлі, шляхів сполучення, вдосконаленням держ. управління.

Дата добавления: 2015-05-23