Розглядаючи економічні погляди Менгера, слід окремо виділити сформульовані ним поняття обміну

Ця найменша корисність залежить від співвідношення кількості благ (об’єктивний фактор) та інтенсивності вживання споживачем (суб’єктивний фактор). Тому кожна додаткова одиниця блага одержує все меншу і меншу цінність.

Австрійська школа: розробка теорії граничної корисності

Теоретичними принципами маржинальна революції були суб’єктивний ідеалізм та теорія граничної корисності.

Маржинальна революція пройшла два етапи. Перший етап. Характеризується як "суб’єктивний напрямок" ек. теорії.

Найбільш вагомий вклад у розробку ідей цього етапу внесла австрійська школа політекономів, представлена професорами Віденського університету К. Менгером (1840 – 1921), Ф. Візером (1851– 1926) та Є. Бьом-Баверком (1851 – 1914).

Другий етап. Характеризується як становлення неокласичної ек. теорії. Представлений ідеями кембрідської школи (Альфред Маршалл (1842-1924)); американської школи (Джон Бейтс Кларк (1847-1938)); математичної (лозанської) школи – Леон Вальрас (1834-1916), Вільфредо Парето (1848-1923).

Суб'єктивізм першого етапу "маржинальної революції".

"маржинальна революція" пройшла два етапи.перший етап маржинальної революції характеризується як "суб’єктивний напрямок" політекономії. Найбільш вагомий вклад у розробку ідей цього етапу внесла австрійська школа політекономів, представлена професорами Віденського університету К. Менгером, Ф. Візером та Є. Бьом-Баверком.Вихідний принцип цієї школи – суб’єктивно-психологічний підхід до аналізу економічних процесів і їх факторів. Згідно з їх концепцією, політекономія повинна вивчати свідомість господарюючого суб’єкта.Ще однією важливою ознакою економіки австрійських вчених є обмеженість матеріальних благ. В протилежному випадку відпала б необхідність в економічний діяльності.

К. Менгер - засновник австрійскої школи політекономів. К.Менгер у своїх працях "Основи політичної економії" (1871) та "Дослідження про методи соціальних наук і політичної економії зокрема" (1883) розвинув "теорію граничної корисністі" Т.Госсена в головну теорію суб’єктивно психологічної школи.

. Економічні погляди К.Менгера.

Менгером було сформульовано принцип спадаючої корисності – вартість (цінність) будь-якого блага визначається тією найменшою корисністю, яка властива останній одиниці запасу.

Менгером була розроблена шкала – намагання пояснити місце кожного економічного блага в шкалі корисностей та ступень насичення потреби в ньому. Причому розрізняється:

абстрактна корисність різних категорій благ (харчові продукти, одяг, взуття, паливо. прикраси і т.п.)

конкретна корисність кожної одиниці даного виду благ (наприклад, першого, другого, третього і т.д. кілограма хліба, першої, другої, третьої і т. д. пари взуття).

Менгер усі блага ділив за своєю шкалою на три групи: блага першорядні – ті, що забезпечують безпосереднє задоволення; блага більш високих порядків – блага, які використовуються для виробництва споживчих благ. В результаті цього споживчі блага наділяють цінністю ресурси, з яких вони виробляються. блага вищого порядку – засоби виробництва, до яких К. Менгер відносив "користування капіталом та діяльність підприємств".

Обмін, стверджує Менгер, виникає, коли блага однієї людини для неї менш бажані, ніж блага іншої. У останньої таке ж саме ставлення до своїх товарів.Обмін для них взаємокорисний, але нееквівалентний. Пропорції обміну благ визначаються співвідношенням їх граничних корисностей.

Ф. Візер розвивав ідеї Менгера у своїх працях: "Походження і основні закони господарської цінності"(1884),"Природна цінність"(1889),"Закон влади"(1926), використовуючи принцип граничної корисності для оцінки вартості витрат виробництва.

Візеррозробив теорію прихованих витрат. Ця теорія твердить, що частка ціннності блага повинна бути віднесена на рахунок кожного продуктивного блага (труд, земля, капітал), яке приймає участь у виробництві. Тобто Візер стверджував, що цінність продуктів визначається цінністю витрат виробництва. Теорія математично розроблена Дж. Б. Кларком.

Візер сформулював також теорію витрат. Він трактував витрати як своєрідну корисність, що приноситься в жертву.

Дата добавления: 2015-05-23