Року 1678

Весною цього року у великій кількості виходять царські війська на чолі з царевичем Касимовським і князем Ромадановським. В свою чергу Іван Самойлович зібравши свої війська вирушає до Батурина. Автор акцентує увагу на великій кількості військ гетьмана. Він відмічає, що не тільки козаки йшли у військо але й міщани, селяни та убогі. Пішли ці війська “ до пристани Бужинской, так козаки, як и поспольство, бо нікому не фоловано: и войтов, бурмистров, райцов, и ремесников всяких, навет и мужиков, скрипников, дудников – усіх гнано до войска. ”

Того ж року посол польський Сапєга їздив до Москви “ котрих зразу прийнято з честю, але подарков королевских не принято, а на потом и самих задержано и мало чести оним отдавано ”.

10 липня під Чигирин підступають турецькі війська. Російські війська князя Ромадановського і Івана Самойловича розташовуються за Тясмином з боку Черкас, а турецькі з іншого боку біля Чигирина. Турецькі війська розділившись, одна частина яких переправляється через Тясмин і бере в облогу Чигирин. Стягнувши всі війська і дочекавшись допомоги, російські війська, рушили на турецьке “ которое отступило било та комонно, як и гарматами ”. Війська зустрілись на переправі біля села Шабельник і там було “ немало донцов побито и козаков. ” Турецькі війська засіли на горі і міцно тримали оборону але дочекавшись допомоги козаки вибивають їх звідти. “ И турки пострах великий узяли, але же войско не пущено за турками, комоник турецкій оглядівшися, знову отвернул, и так аж до самого табору войско козацкое и московское гнали, рубаючи. ” Проте, побачивши чисельну перевагу ворога турки відступають за Тясмин,а московські відходять під Чигирин. Турки роблять підкопи під Чигиринський замок, а через кілька днів – під містом “ в самій час, як козацтво – одни попилися, а інніе спали, и так, як стал крик, мало хто з войска козацкого кидался бити, але усе наутеки скочило з города, обачивши войско турецкое на той вирві. ” Увірвавшись у місто турки багатьох козаків побили, бо “ не живили нікого, але усе стинали, а місто палили, где опановали. ” Залишки козацької піхоти зібрались за церквою, а московські війська в замку. Вночі московські і козацькі війська шляхом прориву турецької облоги виходять з міста і сполучаються з військами що стояли за Тясмином.

Російсько-козацькі війська вирушають до Дніпра і там окопуються. Візир з Юрієм Хмельницьким роблять спроби дістати табір, але козаки і росіяни вчинили мужній опір “ бо не тилко з оружя але рукопаш билися. ” Турки змушені були відступити до Чигирина “ и там през три дні тяжири переправляли и Чигирин до остатку зруйновали и гармати забрали и пойшли у свою землю. ” В цей же час частина татар і турок з Яненком йдуть на Канів, який “ спалили, и монастир, где у церкві мурованой много люду подушили вогнем турки, а остаток черз присягу здалися Хмелницкому, а городи: Черкаси, Мошна, корсун, Жаботин зостали в послушенстві Хмлницкого в власти турецкой”. Тоді ж жолніри відступають з Калника і Чернігова та інших міст які відходять до Хмельницького.

Того ж року посол польського короля Сапєга і литовський Комар і князь Четвертинський ходили до Москви “ и о примиря трактовали и учинили згоду, на которой его царское величество присягал. ”

Дата добавления: 2015-05-23