РозділЗ

Дисциплінарні методи — методи, які забезпечують по­рядок і дотримання дисципліни в організації.

Зміст організаційної діяльності — це чітке і зрозуміле визначення цілей і завдань; добір виконавців на основі оці-нювання, з їхнього погляду, найкращого способу викори­стання їхніх якостей, потенціалу в інтересах справи; пере-дання рішень, розміщення виконавців відповідно до цілейі завдання установи, розподіл повноважень; забезпечення виконавців засобами виробництва і створення необхідних для їхнього раціонального використання матеріальних умов; створення системи спільної праці шляхом налагодже­ння міжособистісних відносин і взаємної зацікавленості в загальній роботі; узгодження і координація окремих робіт; забезпечення єдності поглядів і цілеспрямованості всіх членів організації; контроль за ходом виконання поставлених цілей, завдань і розпоряджень; культура взаємостосунків і взаємовідносин.

Якщо метод керування — це послідовність необхідних дій людей у процесі вирішення управлінської проблеми, то форма керування — це структура відносин, зв'язків між людьми при виконанні цих дій. Форма керування визначає ті організаційні межі, в яких здійснюються ці дії. Є індивідуальні й колектив­ні форми управлінської діяльності.

В теорії управління виділяються функції керування. По­няття "функції" у соціальній практиці визначається діяльніс­тю, обов'язками, роботою соціальних служб і установ. Соціаль­не керування має чітко виражений зміст, що утворює систему функцій, які взаємозалежні і взаємообумовлені. Функції код- вання — це об'єктивно необхідна, відносно самостійна частина управлінської діяльності (елемент керування), що характери' зується специфічним змістом, універсальністю здійснення, особливою просторово-тимчасовою формою вираження.

Зміст соціального керування як процесу розкривається в його функціях, що представляють види діяльності, за допомо* гою яких суб'єкт керування впливає на керований об'єкт.

Аналіз процесу керування з погляду його функцій стано­вить основу для визначення обсягу роботи кожної них, чисель­ності управлінських працівників і в кінцевому рахунку -

Методи соціальної р<

проектування саі вання.

Усім соціальні

цям соціальної р<

чення і ранжирув

цілей, у тому чиє

і нематеріальним

ної діяльності; оС

ня відносин з пе{

та інформаційне:

соціальних послз

потреб організац

організації устан

Функції упра]

равління незалез

ня, форми власЕ

складі виділяют

динацію і мотив*

Одна з найвая

планування. Во

число цих приь

ність, відображс

них і особистих:

сованість, єдніс

вання припуска<

здійснення пост

сурсами; визнач

ціальної допомо

ної мети; визнач

програми; облік

нятих програм;

татів реалізації

що з'являються

Планування

і реалізується т

ня, моделюванн

Прогнозуван

значення кінцеї

тиву, її перехід]

Методи соціальної роботи

забезпечують по-ції.

чітке і зрозуміле ців на основі оці-

способу викори-зах справи; пере-ювідно до цілей і їь; забезпечення ення необхідних [я матеріальних яхом налагодже-зацікавленості в я окремих робіт; >ямованості всіх іння поставлених взаємостосунків і

^ь необхідних дій об леми, то форма між людьми при є ті організаційні ільні й колектив-

і керування. По-чається діяльніс-установ. Соціаль-утворює систему ні. Функції керу- постійна частина), що характери-стю здійснення, [раження. розкривається в ності, за допомо-аний об'єкт. ► функцій стано-шоїних, чисель-ому рахунку —

проектування самої структури и організації апарату керу­вання.

Усім соціальним суб'єктам соціального керування, фахів­цям соціальної роботи властиві такі загальні функції: визна­чення і ранжиру вання цілей; планування способів досягнення цілей, у тому числі забезпечення необхідними матеріальними і нематеріальними ресурсами; контроль і координація спіль­ної діяльності; обговорення і вирішення проблем, регулюван­ня відносин з персоналом і клієнтами; установлення зв'язків та інформаційне забезпечення; контроль за якістю і кількістю соціальних послуг, наданих клієнтам; оцінювання майбутніх потреб організації; виконання представницьких функцій чи організації установи.

Функції управління є складовими будь-якого процесу уп­равління незалежно від особливостей (величини, призначен­ня, форми власності). Тому їх називають загальними і в їх складі виділяють планування, організацію, контроль, коор­динацію і мотивацію.

Одна з найважливіших функцій соціального керування — планування. Вона реалізується через систему принципів. У число цих принципів входять: обґрунтованість, директив-ність, відображення єдності загальнодержавних, колектив­них і особистих інтересів, оптимальність планів, їхня збалан­сованість, єдність планування, його комплексність. Плану­вання припускає: визначення цілей діяльності; вибір засобів здійснення поставленої мети; забезпечення необхідними ре­сурсами; визначення форми організації життєдіяльності і со­ціальної допомоги; створення програми досягнення поставле­ної мети; визначення конкретних термінів і обсягу виконання програми; облік результатів діяльності; коректування прий­нятих програм; науково обґрунтоване передбачення резуль­татів реалізації програми; постановку нових завдань і цілей, що з'являються після реалізації програми.

Планування як функція керування має складну структуру і реалізується на практиці через свої підфункції: прогнозуван­ня, моделювання і програмування.

Прогнозування — наукове передбачення майбутнього, ви­значення кінцевого стану клієнта (об'єкта впливу) на перспек­тиву, її перехідних станів.

Розділ!!

Методи соь

Моделювання — ідеальна розробка різних ситуацій і станів розвитку об'єкта протягом усього планованого періоду.

Програмування — виявлення етапів послідовного переходу в новий стан. Сюди входить розробка алгоритму функціону­вання системи, визначення необхідних ресурсів, вибір засобів і методів діяльності соціальних установ, служб і фахівців.

При плануванні важливим завданнями визначення мети соціальної роботи — це процес знаходження ідеального об­разу майбутнього результату діяльності. Центральною пробле­мою процедури визначення мети є формулювання мети й опти­мального засобу її досягнення. Мета без визначення засобів її досягнення — це лише розумовий проект, мрія, що не має ре­альної опори в самій дійсності.

З погляду психології, у процесі визначення мети виникають умовно-рефлекторні зв'язки інтелекту з іншими факторами! пам'яттю, емоційно-вольовими компонентами.

Визначення мети обумовлює алгоритм, що визначає поря­док і основні вимоги до результатів діяльності. Мета —- це по­няття, що виражає ідеальне уявлення результату діяльності Будь-яку діяльність можна трактувати як процес здійснення мети. При формулюванні мети слід враховувати таке:

• мета має бути обґрунтованою і відображати вимоги за­конів розвитку об'єкта впливу;

• ціль має бути зрозумілою і досяжною;

• основна мета має бути пов'язана і співвіднесена з метою більш високого порядку.

Основні етапи формулювання мети:

• виділення необхідних характеристик і станів об'єкта та їх включення в цільову настанову конкретного виду діяль­ності;

• визначення можливих і небажаних обставин, які викли­кані конкретним видом діяльності;

• відмежування мети від бажаних, але об'єктивно недо­сяжних результатів.

Розрізняють кілька типів цілей: конкретні й абстрактні; стратегічні і тактичні; індивідуальні, групові, суспільні; пос­тавлені суб'єктом діяльності та створені ззовні.

Конкрі

редньої ді Абстр ал,зараді Страгі тимчасов ціле і час Мета внутрішь лення і в Мету потребує Особл сненні сс спрямов Мето^ ченні на ченні ні Організ і засобів Визн діяльніс фахівці туацію; реально мулюва ся мора необхід підхід, бути: " об'єкта і особис Роль залежа зується редній лінські соціаль

оди соціальної роботи

Конкретна мета — це ідеальний образ продукту безпосе-

дньої діяльності.

Абстрактна мета — це загальне уявлення про деякий іде-

, заради досягнення якого здійснюється людська діяльність.

Стратегічні й тактичні цілі визначаються та обумовлені

часовими факторами їх здійснення і співвідносяться як 'є і частина.

Мета, яку ставить суб'єкт дії, виробляється в результаті внутрішнього розвитку його власної активності, творчого став­ання і відповідальності за доручену справу.

Мету, задану ззовні, визначають як об'єктивну вимогу, що ютребує розв'язання завдання.

Особливе місце займає визначення мети в організації і здій­сненні соціальної дії. Технологія соціальної роботи — це ціле­спрямований процес соціального впливу суб'єкта на об'єкт.

Методологічний аспект визначення мети полягає в забезпе­ченні наступності загальних і конкретних завдань при визна­ченні шляхів вирішення соціальних проблем різного рівня. Організаційний аспект постає в реалізації конкретних шляхів ізасобів розв'язання певної проблеми.

Визначення мети виступає як аналітична діяльність. Така діяльність можлива, коли суб'єкти визначення мети, тобто фахівці соціальної роботи різного рівня вміють аналізувати си­туацію; знають правовий простір діяльності щодо розв'язання реальної проблеми; мають досвід практичної роботи. При фор­мулюванні мети в соціальній роботі особлива увага приділяєть­ся моральним аспектам. При цьому соціальному працівнику необхідні виняткова відповідальність, творчий, нешаблонний підхід, ініціатива. Основним етичним правилом фахівця має бути: "Не нашкодь!". А це, передусім, залежить від особистості об'єкта визначення мети і цілеспрямування, його професійних іособистісних якостей.

Роль і місце мети в процесі здійснення соціального впливу залежать від рівня соціальної роботи, на якому вона реалі­зується: управлінський, організаційний, контактний, безпосе­редній зріз діяльності соціальних служб. Організаційно-управ­лінський рівень визначає програму діяльності щодо вирішення соціальних проблем клієнтів. На цьому рівні з огляду на основ-

Розділ 31 Методи соціальної роС

ні напрямки соціальної політики держави визначаються стра­тегічні цілі, ставляться завдання, розраховані на перспективу, тривалий період реалізації. На контактному рівні визначення цілей необхідно розглядати як конкретне керівництво до прак­тичних дій у зв'язку з поставленою проблемою. Сформульовані у зв'язку з цим цілі припускають більш короткий термін реалі­зації і досягнення результатів.

Визначення мети соціальної роботи виконує низку таких функцій:

• визначає раціональний варіант збору інформації і спосо­би дій при розв'язанні проблеми;

• обмежує обсяг інформації, пошук якої здійснює соціаль­ний працівник;

• забезпечує конкретизацію проблеми;

• допомагає визначити способи дій.

Мета і прийняте рішення не тотожні поняття. В основу пра­вильно сформульованої мети входять такі варіанти і логічні принципи розв'язання проблеми:

1. Точне і чітке формулювання власних цілей стосовно кон­кретної ситуації.

2. Визначення цілей інших осіб і організацій, на які перед­бачається спрямовувати вплив.

3. Визначення характеру взаємозв'язку цілей інших осіб і організацій, на які спрямований вплив, а також взаємозв'язок завдань, які виникають у ході соціальної роботи.

4. Визначення ймовірних наслідків досягнення сформульо­ваних цілей. Багато цілей можуть бути по суті засобом досяг­нення інших, більш віддалених чи побічних. Тому, якщо не враховується можливість позитивних результатів, це може призвести до непередбачених наслідків.

5. Визначення обставин, які сприяють і перешкоджають до­сягненню поставлених цілей, причин їх існування чи появи.

6. Виявлення перемінних проблемних ситуацій — керова­них і некерованих. Більшість людей підходить до вирішення проблем зі своїми вже сформованими уявленнями про факто­ри, що впливають на них. Ціль має бути чітко і ясно сформу­льована. Досяжність мети повинна бути об'єктивно визначена. Потрібно бути готовим до важкого шляху досягнення мети.

На будь-якій ста можуть виникнути гальмувати досягн цьому соціальному того, щоб змінити вдання, вирішення

Розподіл ролей -

БИЛЬНОЇ ПОЗИЦІЇ, Щ(

Спілкування і в тими спеціаліста

Поетапне вирій

Уточнення меп зом, діагностикок повідних рішень, і

Сутність наую

• реальне піді майстерності спец

• удосконален

• планування

• організація комендацій;

• кооперація і кими організація;

• оптимальни дозування з урах^

• постійне удс

• здійснення дисципліни;

• використані
Організація —

формування стрз всім необхідним теріалами, облад тощо. У будь-якої є стадія організаз нення поставлен] тури виробницті гнучкість і прис^г

Дата добавления: 2015-05-23