Будова речовини

Характеристики речовини

Складні речовини

Прості речовини

Загальна характеристика

Вся різноманітність фізичних та хімічних властивостей речовин зумовлюється взаємодією між електронами та атомними ядрами, а також між атомами, молекулами, йонами. Хімічні речовини, що складаються з атомів одного виду, є простими, з атомів різних видів — складними. Складні хімічні речовини розділяються на органічні і неорганічні.

Відомо 4 стани речовини:

• гази,
• тверді тіла,
• рідини,
• плазма.

Детальніше у статті Прості речовини

Складаються з атомів одного хімічного елемента (є формою його існування у вільному стані). Всі прості речовини в неорганічній хімії поділяються на дві великі групи:

• Метали;
• Неметали.

Органічна хімія не має справи з простими речовинами.

Складні речовини — це речовини, молекули яких складаються з атомів двох і більше хімічних елементів.

Більшу частину складних неорганічних речовин можна розділити на такі групи:

• Оксиди;
• Солі;
• Основи;
• Кислоти;

Також можна виділити такі групи неорганічних речовин: карбіди, нітриди, гідриди, інтерметаліди і т. д., які не вкладаються в наведену вище класифікацію. Всі органічні сполуки є складними. Вони складаються в основному з атомів Карбону, Гідрогену та Оксигену.

Молекулярна формула — одна з кількісних харатеристик речовини. Коли у науковій практиці одержують нову речовину, одним з кроків першої її ідентифікайції є знаходження молекулярної брутто-формули. Для цього виконують якісний та кількісний елементний аналізи.^[2]

Більшість речовин молекулярної будови (кисень, вода, аміак, метан), але є й атомарні речовини (графіт, алмаз, гелій,і всі інертні гази), і навіть іонні речовини (всі метали).

Маючи на увазі існування атомарних та іонних речовин, усе ж умовно можна говорити узагальнено про молекулярну будову речовини.

ЕЛЕМЕНТИ хімічної термодинаміки

Хімічна термодинаміка вивчає зміни енергії в результаті процесів в матеріальних системах, що призводять до зміни складу і властивостей фізичних тіл, з яких побудована дана система.
Термодинамічної системи називається комплекс взаємодіючих між собою фізичних тіл, подумки відокремлений від навколишнього середовища.
Системи бувають ізольовані, в яких енергообмін і массообмен з навколишнім середовищем відсутні, і замкнуті, в яких можливий енергообмін з навколишнім середовищем, але не можливий обмін речовиною. Незамкнуті системи розглядаються в термодинаміки незворотних процесів.
Системи можна розділити на гомогенні або однорідні, що не мають фізичних меж розділу між окремими частинами, тому що у всіх частинах системи властивості однакові (наприклад, ненасичений розчин), і системи гетерогенні, або неоднорідні, які поділяються на окремі частини фізичними межами розділу, на яких властивості системи різко змінюються. Частина гетерогенної системи, обмежена фізичними межами розділу, називається фазою. Наприклад, насичений розчин, дотичний з розчиняється речовина, являє собою гетерогенну систему.
Стан системи визначається фізичними параметрами; в простому випадку ідеального газу - це тиск і температура, так як v = f (p. Т).
Зміна параметрів системи викликає процес. Якщо процес полягає у послідовному зміну параметрів, що призводять в остаточному підсумку систему в початковий стан, то такий процес називається циклом.
Хімічна термодинаміка, так само як і загальна термодинаміка, заснована головним чином на двох законах (засадах).

Окси́д — бінарна сполука, до складу якої входить Оксиген.

Крім нормальних оксидів оксиген може утворювати й інші бінарні сполуки: складні оксиди, подвійні оксиди, вищий оксид пероксиди тощо.

Нормальними оксидами називаються бінарні сполуки елементів з киснем, у молекулах яких усі атоми кисню обома своїми валентними зв'язками безпосередньо сполучені з атомами іншого елемента, а атоми елемента, в свою чергу, всіма своїми валентними зв'язками безпосередньо сполучені з атомами кисню.

Вищий оксид- це оксид, в якому елемент проявляє вищу ступінь окислення. Вища ступінь окислення часто дорівнює номеру групи або числу електронів на зовнішньому енергетичному рівні

Нормальні оксиди досить поширені. їх утворюють майже всі хімічні елементи, за винятком інертних елементів. Формули нормальних оксидів усіх елементів можна звести до таких восьми загальних формул: R₂О, RO, R₂О₃, RO₂, R₂О₅, RO₃, R₂О₇ і RO₄, де R — відповідний елемент (метал або неметал).

Дата добавления: 2015-05-23