Правові підстави обмеження цивільної дієздатності фізичних осіб

Проблема дослідження підстав обмеження дієздатності фізичних осіб завжди мала гострий характері в теорії, і на практиці, так як вона безпосередньо торкається інтересів людей, суттєво відображається на їхніх долях. Враховуючи, що обмеження дієздатності тягне за собою істотне зменшення можливостей фізичної особи по реалізації своїх прав і свобод, необхідно більш детально розглянути та конкретизувати особливості, зокрема підстави обмеження цивільної дієздатності на законодавчому рівні.

Дослідження з теми належать вченим-цивілістам М.Т. Агаркову, В.П. Маслову, С.М. Братусю, А.В. Венедиктову, М.І. Брагінському, О.В. Дзері, Д.В. Бобровій, В.Р. лейку, В.Б. Первомайскому та ін.

Законодавче регулювання включає Цивільний кодекс України, Цивільно-процесуальний кодекс України, Закон України «Про психіатричну допомогу», Закон України«Про судову експертизу», Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28.03.1972 р. та ін.

Об'єм дієздатності залежить від здатності конкретної особи розумно мислити, розуміти зміст норм права, усвідомлювати наслідки своїх дій. Залежно від наявності або відсутності цих характеристик судом може бути встановлено факт обмеження дієздатності, тобто зменшення її об'єму[1]. В той час, обмеження дієздатності є значним обмеженням правового статусу фізичної особи, тому рішення суду має ґрунтуватися на вагомих підставах.

У ст. 36 ЦК України зазначено дві підстави обмеження судом цивільної дієздатності фізичної особи: 1) якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; 2) якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Порівняно з Цивільним кодексом УРСР 1963 року, визначаючи підстави для обмеження дієздатності, Цивільний кодекс України 2003 р. значно удосконалився у законодавчому врегулюванні зазначеного питання. Законодавець врахував досвід зарубіжних країн та ввів такі підстави як психічний розлад, зловживання токсичними речовинами, азартними іграми.

Існують особливості, що мають враховуватись судом при ухваленні рішення по даній категорії справ. При визнанні особи обмежено дієздатною на підставі ч. 1 ст. 36 ЦК, важливим буде не тільки встановлення судово-психіатричною експертизою факту психічного розладу, а і визначення яким чином хвороба впливаєна здатність особи усвідомлювати значення своїх дій і можливість керуватиними. В Україні діє презумпці япсихічного здоров'я людини. Згідно ст. 3 ЗУ "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, що немає психічного розладу, доки його наявність небуде встановлено на підставах і в порядку, передбачених Законом[2].

Згідно ч. 2 ст. 36 ЦК України поодиноке вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовини не може бути підставою для обмеження дієздатності. Необхідно брати до уваги систематичне та надмірне вживання напоїв, засобів, речовин, враховуючи особливості кожної окремо взятої особи, її фізичний стан та інтелектуальні властивості.

Важливим є доповнення ст. 36 ЦК України такою підставою, як зловживання азартними іграми Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження цивільної дієздатності осіб, які зловживають азартними іграми". У пояснювальній записці до закону зазначається, що актуальність законопроекту зумовлена тим, що в Україні є надзвичайно поширеним участь фізичних осіб в азартних іграх на гроші. Такі особи часто не здатні самостійно припинити гру, незалежно від сум, які при цьому витрачаються, внаслідок чого страждають і члени їх сімей[3].

Розширення підстав обмеження дієздатності є необхідним та варто погодитись із намаганням законодавця покращити рівень життя в Україні та зменшити вплив негативних соціальних явищ.2009 року набрав чинності ЗУ "Про заборону грального бізнесу в Україні"[4]. Головною передумовою прийняття Закону було поширення ігрових автоматів, що були доступні кожній особі, у т.ч. підліткам, молоді та іншим верствам населення, які замість пошуку роботи займались пошуком легкого та швидкого збагачення.

У теорії, як правило, в якості підстав для обмеження дієздатності розглядаються лише положення ст. 36 ЦК України. Однак в реальному житті це не єдині випадки асоціальної поведінки осіб, що можуть призвести до порушення інтересів як конкретнихосіб, так і суспільства в цілому. Перелік підстав для обмеження дієздатності фізичної особи не є вичерпним, що дозволяє суду самостійно визначати альтернативні підстави. На думку багатьох цивілістів, зокрема С.Є. Морозової, Н.А. Д’ячкової, ч. 2 ст. 36 ЦК слід доповнити таким критерієм, як марнотратство. Ще у римському праві обмеженими в дієздатності були марнотратники – особи, що нездатні розумнорозпоряджатися своїм майном. Але, фактично, підстава уч. 2 ст. 36 ЦК України цілком підпадає під визначення поняття марнотратства. Тому є недоцільним вносити марнотратство як окрему підставу, оскільки це призведе до повторення однієї і тієї ж правової конструкції[5].

Отже, інститут обмеження дієздатності фізичної особи спрямований на забезпечення охорони прав та інтересів особи та суспільства в цілому. Ухвалюючи рішення про обмеження дієздатності фізичної особи, суд має встановити наявність достатніх даних для обмеження прав та інтересів особи. На практиці наявні випадки порушення судами норм матеріального та процесуального права при розгляді таких справ. В більшості випадках це обумовлено недосконалістю законодавчого визначення підстав обмеження дієздатності фізичної особи, що і є предметом аналізу даної доповіді. Тому проблема визначення підстав для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи підлягає уточненню та більш детальному аналізу.

Література:

1. Орлова О.Б. Дееспособность физических лиц в российском гражданском праве. – М., – 2009. – 201 с.

2. Закон України "Про психіатричну допомогу" від 22 лютого 2000 р. N 1489-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000. - № 19. - ст. 143.

3. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження цивільної дієздатності осіб, які зловживають азартними іграми – [Електронний ресурс] –Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=39950

4. Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15 травня 2009 року //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009. - № 38. – ст.536.

5. Доманська М. Підстави зміни правового статусу фізичної особи у справах про обмеження дієздатності фізичної особи // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка: Юридичні науки. 1958. - 2012. - Вип. 94. - 126 с. С. 62-64.

Гайдук Дмитрий Константинович,

с тудент 2-го курсу факультета международно-правовых отношений

Национального университета «Одесская юридическая академия»

Научный руководитель - к.ю.н., доцент Деревнин В.С.

Дата добавления: 2015-05-23