Релігія як фактор комунікативної спільності та національного життя

Види соціологічних досліджень.

Соціологічне дослідження: сутність, типологізація.

Суспільне життя постійно ставить перед людиною безліч питань, відповісти на які можна лише за допомогою наукового дослідження, зокрема соціологічного. Проте не всяке дослідження соціального об'єкту є власне соціологічним дослідженням.

Соціологічне дослідження - це система логічно послідовних методологічних, методичних і організаційних процедур, підпорядкованих єдиній меті: отримати точні й об'єктивні дані про досліджуваному соціальному об'єкті, явищі і процесі. Соціологічне дослідження має спиратися на використання спеціальних для соціології конкретних наукових методів, прийомів і процедур.

Для чіткого і ясного розуміння сутності процесусоціологічного дослідження необхідно розібратися в системі і сутності понять, які найбільш часто вживаються в процесі соціологічного дослідження. Будь-яке соціологічне дослідження передбачає декілька етапів:

1. Підготовка дослідження. Цей етап полягає в обмірковуванні мети, складанні програми та плану, визначенні засобів і термінів проведення дослідження, а також у виборі способів аналізу та обробки соціологічної інформації.

2. Збір первинної соціологічної інформації. Збори неузагальнених відомостей у різних формах (записів дослідників, відповідей опитуваних, виписок з документів і т.д.).

3. Підготовка зібраної інформації до обробки та власне обробка отриманої інформації.

4. Аналіз обробленої інформації, підготовка наукового звіту за підсумками дослідження, а також формулювання висновків, вироблення рекомендацій та пропозицій для замовника.

За способом пізнання, за характером видобувається соціологічного знання розрізняють:

· теоретичні дослідження. Особливістю теоретичних досліджень є те, що дослідник працює не з самим об'єктом (явищем), а з поняттями, що відбивають даний об'єкт (явище);

· емпіричні дослідження. Основним змістом таких досліджень є збір і аналіз фактичних, реальних даних про об'єкт (явище).

Щодо використання кінцевих результатів розрізняють дослідження:

Більшість емпіричних досліджень мають прикладний характер, тобто отримані результати знаходять практичне застосування в різних сферах суспільного життя.

Релігія — історично сформований комплекс вірувань, ритуалів, обрядів, символів, заповідей і норм поведінки, зумовлених вірою у надприродні сили, що проявляються у свідомості, стандартах поведінки, соціальних позиціях, релігійній діяльності осіб, що визнають свою приналежність до даної релігійної системи.

Таким чином, релігія завжди являє собою систему вірувань і духовних цінностей, а також практичних дій (культів, ритуалів, обрядів) які формують особливий релігійний світогляд та релігійну поведінку віруючої людини. Отже релігія є і соціальним явищем, оскільки пов'язана із особливою поведінкою та діяльністю людей, і соціальним інститутом, здатним організовувати соціальні суб'єкти, виконувати специфічні функції в суспільстві, і певною общиною людей з однаковими релігійними уявленнями.

Формуванню релігії як соціального явища сприяли ряд факторів — психологічні, гносеологічні і соціальні, причому вплив останніх виявився найбільш вагомим. Релігія як соціальний інститут функціонує на двох рівнях - ціннісно-нормативному і організаційному.

Дата добавления: 2015-05-23