Політичне прогнозування

Основні категорії, інструменти та види прогнозування. Підкресливши актуальність проблеми, варто зафіксувати основні її поняття.

Прогноз (від гр. prognosis, pro — наперед, gnosis — пізнання) — науково

обґрунтоване судження про можливі стани певного явища в майбутньому, альтернативні шляхи і терміни їх реалізації. Прогноз є універсальним методом і водночас невід’ємною функцією будь якої наукової дисципліни. Прогноз, з одного боку, спирається на знання про невідомі на момент прогнозування властивості об’єктів реальної дійсності, а, з іншого — на знання про властивості неіснуючих на

момент прогнозування об'єктів. У сучасній науці розрізняють три основні способи прогнозування: екстраполяцію, моделювання та експертизу. Із сукупності різноманітних методів та напрямів їх застосування складається так звана прогнозна система. Розроблення зазначеної системи, як правило, здійснюється з урахуванням вимог прогностики.

Прогностика — теорія і методологія розроблення прогнозів, дослідження динаміки та перспектив розвитку соціальних процесів, певних явищ людського співіснування. Прогностичні дослідження

постійно вдосконалюють наукові засоби підвищення обґрунтованості та ефективності прогнозів. Сучасна прогностика враховує співіснування в цивілізаційному розвитку неоднакових темпів соціального розвитку — зон прискорених та уповільнених змін, співіснування

елементів традиції та сучасності, зіткнення старого і нового в соціально-політичних процесах, наявність інерції та маятникових інверсій.

Основним інструментарієм, яким оперує прогностика, є:

• ретроспективний аналіз;

• нелінійні методи опанування майбутнього,

• стратегія і тактика моделювання сценарного простору;

• проектування оптимальних траєкторій;

• моніторингові зрізи громадської думки;

• визначення недоступних для людського розуміння зон індивідуального і суспільного буття людини.

Процес, позначений терміном “прогнозування”, як правило, передує розробленню планів, програм, проектів. Водночас за його допомогою прогнозуються також наслідки їх забезпечення. Основу прогнозування здебільшого становлять такі взаємопов’язані джерела інформації про майбутнє:

• оцінка перспектив розвитку майбутнього стану прогнозованого

явища на основі існуючого досвіду, найчастіше за допомогою аналогії з уже відомими схожими явищами і процесами;

• екстраполяція на майбутнє певних тенденцій, закономірності

яких у минулому і сучасному досить добре відомі;

• моделювання передбачуваного стану певного явища чи процесу

відповідно до очікуваних або бажаних змін, характер і перспективи

розвитку яких достатньо відомі.

Дата добавления: 2015-05-23