Форма правління в США

За формою правління США, як зазначалося, - президентська республіка. Прямої вказівки про те, що дана держава являє собою республіку, в Конституції немає. Вона гарантує республіканську форму правління лише штатам. Однак наявність обирається на певний термін Президента, що виконує функції не тільки глави виконавчої влади, але і глави держави, обтяження його юридичною відповідальністю перед парла ментом у формі імпічменту служать незаперечними дока зання існування в США саме республіканської форми правління. При цьому розроблена батьками-основаті лями (за образом і подобою дуалістичної монархії в тог дашней Великобританії) американська модель поділу влади зумовила встановлення особливого різновиду рес публіканського форми правління, яка в теорії отримала найменування президентської республіки.

У своїй твердій прихильності принципу поділу влади батьки-засновники керувалися побоюванням концентрації влади в будь-якому її прояві. Так, прагнучи не допустити централізації влади, творці Конституції поділили її між федерацією і штатами. У здійсненні ж державної влади на федеральному рівні беруть участь різні органи - Конгрес, Президент і Верховний суд, уособлюють три її гілки зі строго розмежованими функціями і механізмами взаємоконтролю. Оскільки найбільшу тенденцію до піднесення має влада виконавча (американці того часу випробували це на собі у вигляді зловживань з боку англійських монархів і їх губернаторів у колоніях), її зробили виборною, зобов'язаною виконувати розпорядження законів, прийнятих Конгресом[2,с.76]. Але творці Конституції побоювалися і надмірної влади законодавчого органу. Тому він був розділений на дві багато в чому рівноправні палати і в нормальній ситуації відсторонений від виборів Президента. Далі, остерігаючись " тиранії більшості" і " виборного деспотизму ", розробники американської Конституції вжили заходів і проти " змови " двох виборних органів, врівноваживши демократичні, "політичні" гілки влади невиборній, а значить, не демократичною і " не політичною " судовою владою в особі насамперед Верховного суду США.

Зазначена схема, в основу якої лягли ідеї Ш. Монтеск'є, була доповнена (і цим зроблено величезний крок вперед у розвитку теорії та практики поділу влади) механізмом взаємоконтролю всіх трьох гілок влади. Кожна з них стала як би "сторожем" інших, застерігаючи їх від спроб зловживань, тиранії і прагнення до диктатури, а також припиняючи такі спроби. Зазначений комплекс інститутів взаємоконтролю отримав назву системи стримувань і противаг (checks and balances) і згодом в різних модифікаціях надзвичайно широко поширився у світовому конституційному просторі.

В американському ж, власне первозданному, варіанті конституційна система стримувань і противаг виражається в тому, що Президент " стримує " Конгрес правом вето на прийняті палатами закони і деякими іншими, не настільки радикальними правомочностями. Конгрес " стримує " Президента правом подолання його вето, можливістю виступити у відношенні нього в якості суду через імпічмент. Останнє правомочність поширюється на всіх цивільних посадових осіб взагалі, включаючи суддів[3,с.22]. Тим самим право імпічменту виступає як парламентський противагу і по відношенню до судової влади.

Крім того, Президент і Конгрес (в особі Сенату) можуть впливати на Верховний суд, володіючи правом спільного формування його персонального складу. Нарешті, Верховний суд " стримує " Конгрес і Президента правами визнавати їхні акти неконституційними (це право в Конституції не записано, але виникло в ході її застосування), вирішення спорів між ними, а також тлумачення Конституції. Використання принципу поділу влади в якості основоположної ідеї, з якою узгоджується вся конституційна організація державного механізму, породило концепцію " змішаної конституції " (" mixed constitution "), яка не дає переваг жодній з гілок влади, а шляхом поєднання і взаємоконтролю їх діяльності робить державну влада обмеженою у своїх домаганнях і найменш небезпечною для людини. Саме " змішаний " тип конституції, за твердженням американських фахівців, є на сьогодні самим бажаним і адекватним правовим демократичній державі.

Слід зазначити, що система стримувань і противаг спочатку робила неможливим повне, абсолютне розмежування трьох гілок влади. З часом відбувалося все більшого переплетення їх діяльності та повноважень. Так, винятковість права Конгресу законодательствовать істотно похитнулася. З одного боку, у законотворчій діяльності все більш активну участь приймає виконавча влада: у щорічних посланнях Президента фактично формулюється програма майбутньої законодавчої роботи Конгресу; все більш широке поширення набувають первинне нормотворчість Президента і делеговане законодавство, необхідність яких виводиться з конституційних повноважень Президента[7,с.59]. З іншого боку, правотворчеством по суті можна, мабуть, вважати і діяльність Верховного суду за тлумаченням правових норм (особливо Конституції і законів), за допомогою якої формулюються прецеденти, що мають значення конституційно -правових та законодавчих норм.

Не залишається недоторканною і сфера діяльності виконавчої влади. Суди допомогою системи наказів можуть зобов'язувати органи та посадових осіб виконавчої влади виконати ті чи інші дії або утриматися від їх вчинення. Вплив на адміністрацію здійснює і Конгрес, приймаючи резолюції та приватні біллі (див. про них нижче - п. 2).

Юридичні та фактичні можливості гілок влади з взаимовлиянию зумовили їх неоднакове співвідношення в різні історичні періоди. Зрозуміло, мова йде насамперед про боротьбу за лідерство між Конгресом і Президентом[8,с.16]. Історії США відомі часи піднесення то одного, то іншого в залежності від поєднання економічних, політичних, соціальних та інших факторів. Правда, частіше чаша терезів схилялася на користь президентської, тобто виконавчої, влади. Періоди деякого порушення рівноваги гілок влади на користь однієї з них не змінюють загальної оцінки президентської республіки як форми правління, що дозволяє найбільш повно і глибоко здійснити принцип поділу влади і встановити баланс між різними гілками влади. Завдяки цьому в США міцно утвердився дуалістичний державний режим. Звичайно, тут позначився і загальний порівняно високий рівень правової культури і політичних сил, і посадових осіб держави. Табл.№1

Незважаючи на певну трансформацію юридичного змісту та практичної реалізації принципу поділу влади в процесі історичного розвитку країни, незважаючи на його оцінку багатьма політологами як чинника зниження ефективності центрального уряду, цей принцип продовжує залишатися одним з основоположних почав і в доктрині, і в практиці американського конституціоналізму. Багато в чому завдяки цьому, як зазначив американський дослідник Дуглас Леттер, " жодного разу за двохсотлітню історію Сполучених Штатів не виникало серйозної загрози, що який-небудь індивідуум або орган уряду стане настільки домінуючим, що зможе підірвати нашу демократичну систему управління ".

Сполучені Штати Америки, за всю історію існування не змінні в своїй формі правління, і через це і мають великий вплив на світовій арені, адже стабільніст в управлінні державою приносить свої плоди[1,с.35].

Таким чином США, існуючи з 1776 року, незмінна єдність укріпила, стосунки між 50-тьма штатами, та зафіксувала певні норми та права, що дозволяють досить гарно існувати штатам, як одне ціле і як окремі держави одночасово.

Таким чином між штатами не має перепалок, за рахунок законодавчого права кожного, з окремих штатів.

Така система дуже гармонійна саме для США.

Дата добавления: 2015-05-23