Категорії соціології

Поняття «категорія» виражає універсальні особливості дійсності, загальні закономірності розвитку матеріальних, природних і духовних явищ. Як родове поняття, воно означає розряд, групу предметів, явищ тощо.
Категорії та поняття в соціології відображають передусім особливості об'єктивної реальності, виокремлено практикою людей, яка стала об'єктом даної науки. У категоріях соціології втілюються якісна конкретність і цілісність, суттєві риси і характеристики, вузлові моменти, стан зрілості, а також можливості розвитку та вдосконалення досліджуваного об'єкта.
Розрізняють дві основні групи категорій соціології:
1. Категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру з виокремленням її основних підсистем та елементів. Серед них такі категорії, як «соціальна спільність», «соціалізація», «особистість», «соціальна група», «соціальна верства», «соціальна стратифікація», «соціальний контроль», «соціальна поведінка» та ін.
2. Категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні зміни — причини, характер, етапи тощо. Ці категорії вказують, як змінюється соціальний об'єкт, якими є особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як «соціальний розвиток», «соціальний протест», «соціальна трансформація», «соціальний рух», «соціальна мобільність» та ін.
Більш поширеним є підхід, за яким виділяють три групи категорій:
1. Загальнонаукові категорії у соціологічному заломленні («суспільство», «соціальна система», «соціальний розвиток» тощо).
2. Безпосередні соціологічні категорії («соціальний статус», «стратифікація», «соціальний інститут», «соціальна мобільність» тощо).
3. Категорії дисциплін, суміжних із соціологією («особистість», «сім'я», «соціологія політики», «економічна соціологія» тощо).
Однією з особливих і найуживаніших у соціології є категорія «соціальне».
Соціальне (лат. socialis — товариський, громадський) — сукупність певних рис та особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотами у процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, явищ і процесів суспільного життя.
Будь-яка система суспільних відносин (економічна, політична тощо) характеризується стосунками між людьми, а також відносинами особи та суспільства. Тому кожна з цих систем завжди має свій чітко визначений аспект.
Специфіку соціального характеризують такі основні риси:
— загальна якість, притаманна різним групам індивідів, яка є результатом інтеграції груп індивідів, соціальних верств, спільнот із суспільними відносинами;
— вираження спричиненого суспільними відносинами (економічними, політичними та ін.) певного стану індивідів;
— з'ясування стосунків різних індивідів і груп між собою, ставлення до свого становища в суспільстві, доявищ і процесів суспільного життя;
— соціальне є наслідком спільної діяльності різних індивідів, який виявляється в їх спілкуванні та взаємодії.
Соціальне явище чи процес виникають тоді, коли поведінка індивіда зумовлюється поведінкою іншого індивіда або групи (спільноти), незалежно від їх фізичної присутності. Саме в процесі взаємодії індивіди, спільноти впливають один на одного, сприяють інтегруванню певних рис суспільних відносин.
Категорія «соціальне» тісно взаємодіє з категорією «соціальні відносини».
Соціальні відносини — самостійний, специфічний вид суспільних відносин, які виражають діяльність соціальних суб'єктів, зумовлену їх неоднаковим становищем у суспільстві та роллю в суспільному житті.
Поняття «соціальні відносини» і «суспільні відносини» часто ототожнюють. Але це правомірно лише тоді, коли соціальні відносини розглядають у широкому значенні, протиставляючи їх природним. Труднощі у вивченні соціальних відносин зумовлені тим, що вони не є статичними, закоренілими формами соціальної взаємодії, завжди взаємозв'язані з іншими видами відносин, які взаємоінтегруються, виявляються через них.
Соціальні відносини органічно пов'язані з усіма іншими видами суспільних відносин, формами і способами соціальної діяльності людей, спільнот, соціальними інтересами, соціальними потребами, соціальною справедливістю або несправедливістю, соціальною рівністю чи нерівністю, соціальною однорідністю або неоднорідністю, соціальною активністю чи пасивністю тощо.
Багатоманітність соціальних відносин є своєрідним відображенням суспільного життя, наслідком впливу на них конкретнії суспільної діяльності, що надає" їм специфічних відтінків.
Вивчення соціальних відносин повинно здійснюватись у контексті всього способу життя. Це дає змогу побачити, з одного боку, взаємозв'язок суспільних змін, породжених змінами змісту, форм і умов життєдіяльності соціальних спільнот, а з іншого — визначити, як вони впливають на спільноти, соціальний склад людей, їх поведінку та діяльність.
Як і будь-яка інша наука, соціологія розробляє і такі поняття, які відображають сутність науки, її функціонування та розвиток. Це категорії теоретичної соціології, метасоціології, поняття методологічного значення.

38.Розкрийте сутність мотивації і стимулювання праці.

Основна діяльність людини – це робота, який займає, принаймні, третину дорослої самостійного життя. Ряд етапів трудовий життя захоплює попередні й пізнє періоди його життя (вибір професії, трудове і фахова навчання, передача трудового досвіду у ній, використання професійну допомогу до іншим людям тощо.). Стає очевидним, що праця, отже, і питання з нею пов'язані яких багато важать нічого для будь-якого чоловіки й завжди перебувають у центрі уваги.

Результати, досягнуті людьми своєю практикою, залежать тільки від знань, навичок і здібностей них. Ефективна діяльність можлива лише за у працівників відповідної мотивації, т. е. бажання. Позитивна мотивація активує здібності людини, звільняє його потенціал, негативна мотивація гальмує прояв здібностей, перешкоджає досягнення цілей діяльності. [1,15c.]

Трудова мотивація - це процес стимулювання окремого виконавця чи групи людей до діяльності, направлений замінити досягнення цілей організації, до продуктивної виконання прийнятих рішень чи намічених робіт.

Цю ухвалу показує тісну взаємозв'язок управлінського іиндивидуально-психологического змісту мотивації, засновану у тому обставині, що управління соціальної системою та людиною, на відміну від керівництва технічними системами, містить у собі, як необхідний елемент узгодження ланцюгів об'єкту і суб'єкта управління. Результатом її буде трудове поведінка об'єктом управління й у остаточному підсумку певних результат праці.

Р. Оуен й О. Сміт вважали гроші єдиним мотивуючим чинником. Відповідно до їхніх трактуванні, люди - суто економічні істоти, які працюють лише отримання коштів, необхідні придбання їжі, одягу, житла тощо.

Сучасні теорії мотивації, засновані на результатах психологічних досліджень, доводять, що істинні причини даної, які спонукають людину віддавати роботі всі сили, надзвичайно складні, і різноманітні. На думку одних вчених, дію людини визначається її потребами.Придерживающиеся інший позиції вважають, поведінка людини ще й функцією її сприйняття в очікуванні.

Зблизька мотивації слід зосередитися на чинниках, що змушують людини діяти й посилюють його дії. Основні їх: потреби, інтереси, мотиви і стимули.

Потреби не можна безпосередньо спостерігати чи виміряти, них можна судити лише з поведінці людей. Вирізняють первинні і вторинні потреби. Первинні за своєю природою є фізіологічними: людина неспроможна уникнути їжі, води, одягу, житла, відпочинку тощо. Побічні виробляються під час пізнання і придбання життєвого досвіду, тобто є психологічними потреба у прив'язаності, повазі, успіху. [2,47c.]

Потреби можна задовольнити винагородою, давши людині, що вважає собі цінним. Однак у понятті «цінність» різні люди вкладають неоднаковий зміст, отже, різняться та його оцінки винагороди. Наприклад, спроможний людина, можливо, визнає кілька годин відпочинку ж у сім'ї значнішими собі, ніж гроші, що він отримає за понаднормову роботу в благо організації. Для працював у наукову установу ціннішими може стати повагу колег П.Лазаренка та цікава робота, а чи не матеріальні вигоди, які він б, виконуючи обов'язки, скажімо, продавця в престижному супермаркеті.

«Внутрішнє» винагороду людина має з посади, відчуваючи значимість своєї праці, відчуваючи почуття до якогось колективу, задоволення від спілкування дружніх стосунків із колегами.

«Зовнішнє» винагороду - це зарплата, просування службовими щаблями, символи службового статусу престижу.

>Мотивационний процес то, можливо подано у вигляді наступних одна одною стадій: усвідомлення працівником власних потреб як системи переваги, вибір найкращого способу отримання певного виду винагороди, ухвалення рішення про його реалізації; здійснення дії; отримання винагороди; задоволення потреб. Стрижнем управління з урахуванням мотивації буде вплив належним чином на інтереси учасників трудового процесу задля досягнення найкращих результатів діяльності. [4,98c.]

Для управління працею з урахуванням мотивації потрібні такі передумови, як виявлення схильностей та інтересів працівника з урахуванням її персональних і фахових здібностей, визначення мотиваційних можливостей та альтернатив у колективі й у конкретної особи.

Ніякі встановлені ззовні мети не викликають зацікавленості людини у активізації своїх зусиль до того часу, поки вони перетворяться на його «внутрішню» мету і далі у його «внутрішній» план дії. Тож кінцевого успіху велике значення має тут збіг цілей працівника й українські підприємства.

Аби вирішити це завдання необхідно створення механізму мотивації підвищення ефективності праці. Під цим мається на увазі сукупність методів і прийомів на працівників із боку системи управління, які спонукають їх до якогось поведінці у процесі праці задля досягнення цілей організації, заснованої на необхідності задоволення особистих потреб.

Отже, задоволення власних потреб, є найважливішим мотивуючим чинником людської діяльності, людина здійснює, пред'являючи свої можливості ринку праці.

На думку автора, для Республіки Білорусь у найприйнятнішої буде європейська модель трудового законодавства, знана вищою ступенем втручання у трудові відносини, оскільки слабкість приватних підприємницьких структури правовому плані Демшевського не дозволяє передати регулювання більшості питань, що з трудовими відносинами, до рівня фірми. Важливим є та колективна психологія самих працівників, що звертають всі свої вимогами з звичці державі, вважаючи, що став саме їм має вирішуватися всі питання регулювання трудових відносин.

Дата добавления: 2015-05-23