Проблеми охорони навколишнього середовища,

Олово

Станум (Sn) — хімічний елемент з атомним номером 50 та атомною масою 118,69, що утворює просту речовину, метал олово. Олово має сріблясто-білий колір і володіє хорошою пластичністю, на повітрі поступово покривається захисним окисним шаром. При згоранні утворюється білий порошок - окисел олова SnO2, використовуваний як поліруючий засіб. Соляна і сірчана кислоти діють на олово дуже поволі. Розчиняючись в соляній кислоті, олово утворює хлорид SnCl2при взаємодії його з концентрірованной азотною кислотою утворюється олов′яна кислота H2SnO3 - сірий порошок, розчинний в розведеній азотній кислоті:

Sn + 2HCl = SnCl2 + H2

Sn + 4H2SO4 = Sn(SO4)+ 2SO2 + 4H2O

Sn + 4HNO3 = H2SnO3 + 4NO2 + H2O.

В сильних лугах олово поволі розчиняється, при цьому виділяється водень і утворюються солі:

Sn + 2NaOH = Na2SnO2 + H2.

Дісульфід олова SnS2 застосовують як фарбу золотистого кольору під назвою «сухозлітне золото» для позолоти дерева, діоксид SnO2 йде на приготування жаростійких емалей і свинцевий-олов′яних. В медицині застосовують PbO для виготовлення свинцевого пластиря, який застосовують при гнійно-запальних захворюваннях шкіри, фурункулах і т.д. крім того, PbO застосовується в розчинах при опіках, екземах.

Ацетат свинцю (ІІ) і ацетат свинцю основний застосовують як в’яжучий засіб при запальних захворюваннях шкіри і слизових оболонок. “

Свинець його властивості і сплави

Свинець - голубувато-білий важкий метал з металевим блиском в свіжому зрізі. Синюватий колір і металевий блиск на повітрі швидко зникають через те, що свинець покривається шаром окислу і солей, що виходять при доступі вологи і кислот повітря. М’якість свинцю виявляється в тому, що він ріжеться ножем, що пише, залишаючи сіру межу. Пари і багато з’єднань свинцю отруйні. Для виявлення свинцю і його з’єднань використовується сірководень. При взаємодії свинцю з сірководнем утворюється чорний осад сульфіду свинцю:

PbCl2 + H2S = PBS + 2HCl

Pb(NO3) 2 + H2S = PBS + 2HNO3.

Свинець широко використовується в техніці. Він входить до складу багатьох сплавів.Використовують його також для споруд, що захищають від радіоактивних випромінювань.

Широкого застосування в медицині свинець не отримав через свою високу токсичність. Використовується тільки Pb (CH ₃ COO) ₂ 3H ₂ O, або свинцева вода, для примочок від саден. Важкий свинець добре затримує згубні для людини випромінювання і тому свинцеві екрани використовуються для захисту працівників рентгенівських кабінетів, у свинцевих контейнерах зберігають і перевозять радіоактивні препарати.

БІЛЕТ №30

1 Загальна характеристика галогенів

Галогени - головна підгрупа VII групи, до якої включені Флуор, Хлор, Бром, Йод, Астат. На зовнішньому електронному рівні атоми галогенів містять 7 електронів (nS² nP⁵).

Зі збільшенням порядкового номера в ряду F - At збільшуються радіуси атомів, зменшуються електронегативність, неметалічні властивості і окиснювальна здатність елементів.

Флуор у всіх своїх сполуках проявляє ступінь окиснення -1, інші галогени можуть мати ступінь окиснення від -1 до +7. Зв’язок у молекулі – F – F більш слабкий, ніж у молекулах Cl – Cl або Br – Br, тому флуор є хімічно більш активним.

Властивості елементів підгрупи Хрому

До побічної підгрупи шостої групи входять d-елементи – Хром, Молібден та Вольфрам. Відповідні прості речовини являють Хром добувають методом алюмотермії або електролізом його солей:

Cr₂O₃ + 2Al Аl₂О₃ + 2Сr.

Молібден і вольфрам можна отримати відновленням їх оксидів вуглецем або воднем собою сірувато-білі, блискучі і дуже тугоплавкі метали.

Хром та його аналоги мають валентні електрони на s, d-підрівнях, в своїх сполуках можуть виявляти ступінь окисненн Хром (VI) оксид (хром ангідрид СrО₃) з водою утворює хромову кислоту середньої сили. Молібден оксид (VI) та вольфрам оксид (VI) (МоО₃ та WO₃) у воді погано розчинні, але розчиняються в лугах, утворюючи солі молібденової та вольфрамової кислот:

МоО₃ + 2NaOH = Na₂MoO₄ + Н₂О.

Молібденову та вольфрамову кислоти одержують дією сильних кислот на відповідні солі:

Na₂WO₄ + 2HNO₃ =H₂WO₄ + 2NaNO₃.

Розчинними солями хромової кислоти є натрій, калій, магній та кальцій хромати, а молібденової та вольфрамової кислоти - лише натрій і калій молібдати та вольфрамати.

Хромати існують лише в лужному середовищі, в кислому вони переходять в дихромати:

2К₂СrO₄ + H₂SO₄ = К₂Сr₂O₇ + K₂SO₄ + Н₂О (в кислому середовищі);

К₂Сr₂О₇ + 2КОН = 2К₂СrO₄ + Н₂О(у лужному середовищі).

Хромати та дихромати є сильними окисниками, особливо в кислому середовищі:

K₂Cr₂O₇ + 6KBr + 7H₂SO₄ = Cr₂(SO₄)₃ + 3Br₂ + 4K₂SO₄ + 7Н₂О.

Сполуки хрому (III) в лужному середовищі виступають як відновники:

Cr₂(SO₄)₃ + 3Br₂ +16NaOH = 2Na₂CrO₄ + 6NaBr + 3Na₂SO₄ +

+ 8H₂O.

Окиснення Cr (III) до Сr (VI) супроводжується заміною кольору від зеленого до жовтого.

За реакцієй:

K₂Cr₂O₇ + 3SO₂ + H₂SO₄ = Cr₂(SO₄)₃ + K₂SO₄ + Н₂О

одержують хромо-калієві галуни (KCr(SO₄)₂ ×12Н₂О).

Хрому оксиди, хрому оксиди, з'єднання хрому з кисня: CRO, Cr 2 O 3, Cro 2, Cro 3 і ін.

Хрому закис, CRO, чорні кристали. Нерозчинна у воді и гарячих концентрованіх Hcl и H 2 So 4. Сильний відновнік. Cr 2 O 3, темно-Зелені кристали. У воді нерозчинна. Хрому двоокіс, Cro 2, кристали чорного кольори.

Хрому тріокіс, хромової ангідрід, Cro 3, темно-червоні кристали. Гігроскопічна, розпливається на повітрі. З водою утворює хромові кислоти. Сильний окислювач. Отримуються дією H 2 So 4 на дихромат натрію Na 2 Cr 2 O 7 (Рідше K 2 Cr 2 P 7).. хрому тріокіс, так само Як и ін. з'єднання Cr (VI), отруйна.

ром та його аналоги широко використовують як легуючі додатки до спеціальних нержавіючих сталей, які містять більш 10% Хрому. При меншому вмісті Хрому сталь набуває значної міцності та твердості. Сплав нікелю з хромом ніхром (80% Ni, 20% Cr) має високу температуру плавлення, його використовують в нагрівальних елементах печей, які дають можливість досягти температури +1100 °C.

пов’язані із Застосуванням теплових двигунів

Вплив теплових двигуни на екологію

Світу, в якому ми живемо, загрожує серйозна небезпека. Втручання людини у тендітну рівновагу природи – розвиток техніки і промисловості – може нанести непоправну шкоду оточуючому нас прекрасному довкіллю. Одначе, сьогодні існують ефективні методи боротьби проти всіх форм забруднення природи, які буде розглянуто далі. Спочатку розглянемо негативний вплив, що спричиняється використанням людиною теплових двигунів.

В промислово розвитих країнах основним джерелом забруднення атмосфери є автотранспорт, парк якого безупинно росте. Якщо в 1900 р. на планеті нараховувалося біля 6 тис. автомобілів, то до 2000 р. чисельність світового парку автомашин досягла 500 млн. одиниць.

1. Шкідливі викиди в атмосферу

Для спалювання палива в теплових машинах витрачається велика кількість кисню. На згоряння різноманітного палива витрачається від 15% до 30% кисню, який виробляється зеленими рослинами. Теплові машини викидають в атмосферу еквівалентні кількості оксиду карбону (СО₂). Згоряння палива в топках промислових підприємств і теплових електростанцій майже ніколи не буває повним, тому відбувається забруднення повітря золою, пластівцями сажі. Енергетичні установки викидають в атмосферу щорічно 230-290 млн. м. куб. Золи і близько 60 млн. м. куб. оксиду сірки (SO₂). Окрім того, при спалюванні нафти, вугілля, газу в повітря щорічно викидається:

· 400 млн. т оксиду вуглецю;

· 250 млн. т сполук хлору, фтору, найтоншого пилу, аерозолів;

· метали: свинець, ртуть, ванадій, нікель, радіоактивні елементи;

· 70 млн. т сполук свинцю.

Продукти неповного згоряння, що потрапили в атмосферу, вступають у хімічні реакції з водяними парами повітря і у вигляді мікроскопічних крапельок розчинів кислот переносяться на сотні і тисячі кілометрів. На поверхню Землі випадають так звані кислотні дощі. Звичайна дощова вода повинна мати рН – 5,6...5,7. Але вже десятки років з причин забруднення атмосфери над Північною Америкою і Європою випадають дощі з вмістом кислоти в десятки, сотні і навіть у тисячі разів більше. За вмістом кислотні дощі іноді відповідають оцту.

У ході еволюції живі організми пристосувалися до фізичного й хімічного середовища і можуть існувати тільки в певному інтервалі рН. Зміна рН викликає біологічну перебудову водних систем. Коли рН знижується до 6,5...6,0 гинуть завитки і молюски. При рН – 6,0...5,0 гинуть найбільш чутливі планктонні організми, деякі види риби.

Кислотні дощі завдають величезної шкоди не тільки водоймищам, а й ґрунтам, лісам. Вони негативно впливають на рослинний та тваринний світ, прискорюють корозію металів, руйнують будівлі з мармуру та вапняку, окислюють ґрунти та водойми. У Німеччині кількість лісів, уражених кислотними дощами, досягла 40 відсотків, а місцями навіть 70 відсотків.
Речовини, які забруднюють атмосферу, особливо вуглекислий газ, накопичуються в атмосфері, значно збільшуючи тепло сонячного випромінювання. Таке протиприродне підвищення температури може призвести до серйозних кліматичних змін, таких як танення льодовиків, значне підвищення рівня води у Світовому океані, підвищення його температури.

Яскравим прикладом згубного впливу підвищення температури води у Світовому океані на живі організми може бути такий науковий факт. По всій Землі коралові рифи стали раптом “вибілюватись”, оскільки потепління океанської води завдало незвичного стресу тендітним організмам, що в нормальних умовах живуть в оболонці корала і надають рифу його природне забарвлення. Оскільки ці організми, прозвані “зукс”, покидають мембрану корала, сам корал стає прозорим і дозволяє просвічуватись білому вапняковому скелету - звідси його “вибілений” вигляд. Раніше “вибілювання” фактично завжди було випадковим і тимчасовим явищем, але за останні кілька років учені були вражені раптовим і повсюдним поширенням випадків “вибілювання” по всьому світу, внаслідок чого щораз більше коралових рифів так і не відновлюються.

Рівень вуглекислого газу продовжує підвищуватись, а разом з цим підвищується і температура. Вчені прогнозують, що глобальне потепління підніме температуру в полярних регіонах значно вище, аніж деінде. З потеплінням полярного повітря крига тут тоншатиме, а оскільки полярна шапка матиме чи не вирішальний вплив на погоду в глобальному масштабі, наслідки її танення можуть бути згубними. Одна команда американських вчених доповіла про кардинальні зміни в характері розподілу льоду в Арктиці, а інша зробила поки що неостаточне твердження, що в цілому північна полярна шапка лише за останнє десятиліття потоншала на 2%.

Глобальне потепління – це також стратегічна загроза. Концентрація вуглекислого газу та інших теплопоглинаючих молекул, що значною мірою потрапляють у оточуюче середовище через використання теплових двигунів, з часу Другої світової війни зросла майже на 25% і створила всесвітню загрозу здатності Землі регулювати кількість сонячного тепла, що утримується в атмосфері. Таке збільшення тепла серйозно загрожує рівновазі глобального клімату, що визначає режим вітрів, кількість опадів, поверхневі температури, океанські течії та рівень моря. А це, у свою чергу, визначає розподіл рослинного та тваринного світів на землі та в морі та справляє суттєвий вплив на розміщення і структуру людських суспільств.

Дві найвідоміші кризи – глобальне потепління та зменшення озонового шару в стратосфері – підсилюють одна одну і так чи інакше пов’язані з використанням теплових двигунів та фреону. Глобальне потепління призводить до збільшення кількості водяної пари в атмосфері і поглинання нижньою її частиною інфрачервоних променів, яке у протилежному випадку випромінювалося б назад у космос, пройшовши через стратосферу. У наслідок цього стратосфера охолоджується, тоді як нижня частина атмосфери нагрівається. Холодніша стратосфера з більшою кількістю водяної пари означає більшу кількість кристаликів льоду в озоновому шарі, особливо у полярних регіонах, де хлорфторвуглеці змішуються з озоном у присутності льоду і таким чином швидко зменшують концентрацію озону. Що тонший озоновий шар то більше ультрафіолетові промені бомбардують поверхню Землі й усі організми, що живуть на ній. Ультрафіолетове випромінювання вражає рослини, які в нормальних умовах поглинають велику кількість СО₂ завдяки фотосинтезу, і, схоже, серйозно руйнує їхню здатність до цього. Коли рослини поглинають менше СО₂, то цього газу стає в атмосфері більше, а це спричинює ще більше глобальне потепління і все більше охолодження стратосфери.

Внаслідок величезного накопичення газу метану в атмосфері над великими містами з’являються “фосфоресцентні хмари”. Метан ще називають природним газом; він виділяється із сміттязвалищ, вугільних копалень, внаслідок неповного згоряння вугілля та від інших різноманітних видів людської діяльності. Навіть якщо фосфоресцентні хмари спостерігалися і раніше, уся ця надлишкова кількість метану несе велику кількість водяної пари у верхні шари атмосфери, де вона конденсується на значно більшій висоті та утворює все більше хмар. При цьому ми знову ж таки збільшуємо загрозу глобального потепління, оскільки метан – один з парникових газів, що накопичуються найшвидше, третій після вуглекислого газу та водяної пари у загальному об’ємі газів, що змінюють хімічний склад атмосфери.

Збільшення кількості хлору в атмосфері на 600 % за останні сорок років мало місце не лише у країнах виробниках хлорфторвуглеців, але також у повітрі над кожною країною, над Антарктикою, над Північним полюсом і Тихим океаном. Зростання концентрації хлору підриває глобальний процес, яким Земля регулює кількість сонячного ультрафіолетового випромінювання, що може пройти різь атмосферу до поверхні. Якщо дозволити концентрації хлору і далі зростати, то дози випромінювання також підвищуватимуться – до межі, коло всі рослини і тварини опиняться перед новою загрозою вимирання.

Хоча й інші хімічні речовини зробили свій внесок у кризу, що пов'язана із виснаженням озону, все ж основна шкода завдана хлорфторвуглецями. Той факт, що хлорфторвуглеці вже встигли завдати масштабного удару глобальній атмосфері, хоча виробляються менше між 60 років, має спонукати людство замислитися на тим, скільки хімічних сполук з-поміж тих двадцяти тисяч, які щороку винаходяться у світі, можуть, за умов їх масового виробництва. Спричинити інші суттєві зміни у довкіллі. Дуже мало з них перед застосуванням всебічно випробують на предмет їх впливу на довкілля.

2. Вплив використання авто та авіатранспорту на навколишнє середовище

Висвітлюючи питання про вплив машин на літосферу, треба сказати, що. Крім забруднення ґрунту органічним пальним, до складу якого входять дуже шкідливі для мешканців верхнього шару землі речовини, розвиток автотранспорту пов'язаний також із збільшення земельних ділянок, необхідних для стоянок. Досить сказати, що для розміщення легкового автомобіля потрібна ділянка розміром 25 м², а мотоцикла 3 м².

Світовий парк легкових та вантажних автомобілів, включаючи також автобуси та інше, складає на даний час 700 млн. одиниць. Але за прогнозами вчених, до 2010 року кількість автомобілів перевищить один мільярд. Все більшу кількість перевезень здійснює повітряний транспорт: щорічно послугами ліків користується біля 800 млн. чоловік. Транспортна система приносить суттєві збитки навколишньому середовищу, особливо – свинець.

Середній вміст свинцю в бензині складає 0,4 г/л, при спалюванні ж його в двигунах 75% його кількості потрапляє у повітря. Підраховано, що навіть на території невеликої держави Австрія сумарні викиди свинцю від автомобільного транспорту та лакофарбної промисловості складає 20 тис. тон на рік.

Були проведені дослідження вздовж доріг Харківської області. Відомо, що на віддалі 100 м обабіч доріг вміст свинцю в ґрунті та рослинах перевищує норму в 8-17 разів, а кадмію, нікелю, міді, цинку – в 2-3 рази. Ці зони зовсім непридатні для випасу худоби та заготівлі сіна, посадки плодове – ягідних культур. Тому вживання в їжу плодів та ягід, зібраних вздовж автотрас, звичайно, неприпустиме.

Цікавий матеріал про кількість шкідливих речовин що викидаються у атмосферу автотранспортом, під назвою “Більше 50 кг шкідливих речовин на легені кожного киянина викидає міський транспорт” було опубліковано у газеті “Київські відомості”. “...На дорогах стало значно більше старих машин, які димлять як паровози. До того ж більшість з них працює на етилованому бензині, а це – додаткові шкідливі речовини. Рівень токсичних речовин у місцях постійний “пробок” - стації метро “Шулявська”, “Святошин”, Московська і Бессарабська площі, бульвар Шевченка в 2-2,5 рази перевищує граничні концентрації оксиду азоту та вуглекислого газу. Загальний річний вихлоп шкідливих речовин тільки державного транспорту становить біля 80 тисяч тонн. А з розрахунку на особисті машини цю цифру треба помножити на 3...”.

Значної шкоди довкіллю завдають літаки, що також працюють за рахунок використання теплових двигунів. Один літак Боїнг за одну годину польоту спалює 16 тон гасу, а при зльоті він витрачає 7,8 тон. При кожному старті літак викидає в атмосферу до 100 кг оксиду вуглецю та 50 кг оксиду азоту. За трансатлантичний переліт боїнг витрачає 35 тонн кисню. Повітряний транспорт споживає 14% світового виробництва палива. Особливо небезпечно те, що продукти спалювання авіаційного палива потрапляють у верхні шари атмосфери. Сюди завдяки літакам щорічно потрапляє до 200 тисяч тонн сірчистого газу та 1,5 млн. тонн оксидів азоту. Це також прискорює руйнування озонового шару, яке відбувається під впливом фреонів.

Разом з авіа та автотранспортом на хімічний склад атмосфери впливають промислові підприємства. В Деснянському районі, в якому ми живемо, їх небагато. Дамо характеристику нашій ТЕЦ 6. “Поганий той птах, який забруднює власне гніздо”, - говорить народне прислів'я. Та невже усе людство та кожен із нас починає уподібнюватися такому птахові? Ні! Зразок тому - наша ТЕЦ 6. По-перше, станція працює на газу, який вважається екологічно чистим паливом. По-друге, надвисокі димарі (заввишки 200-300 м) знижують концентрацію шкідливих речовин у прилеглій місцевості. По-третє, станція винесена за межі санітарної зони, яка відводиться під озеленення. По-четверте, підприємству дозволяється викидати в атмосферу певну кількість шкідливих речовин, при умові, що в межах санітарно-захисної зони концентрація цих речовин буде в межах норми. Контроль за цим ведіть працівники Мінприроди та санепідемстанції.

3. Вплив забруднення довкілля на здоров’я людини

Забруднення природного середовища шкідливими речовинами в першу чергу впливає на здоров’я людини, сприяє збільшенню захворювань серцево-судинної системи, утворенню злоякісних пухлин, захворюванням крові. Ось деякі цифри про захворюваність на 10 000 чоловік по Білоцерківському району:

• захворювання серцево-судинної системи - 873,9 чол.

• захворювання злоякісними пухлинами - 40 чол.

• захворювання крові - 17 чол.

Ці цифри перевищують середньо обласні показники майже в два рази. Що ж спричинило таку ситуацію? На стан атмосфери в районі негативний вплив мають автотраси Санки-Петербург – Київ – Одеса з інтенсивністю руху до 3200 транспортних засобів за 1 годину, Біла Церква – Кременець до 1500 автомобілів на годину. Разом з автотранспортом на стан атмосфери впливають промислові підприємства, що мають 110 джерел викидів в атмосферу, і лише 9 із них мають пилогазоочисні установки. Окрім того, в районі діють 120 котелень, що спалюють у своїх топках газ, мазут, вугілля. Ні на жодній з діючих котелень немає пилогазоочисних установок. Жителі всіх великих міст задихаються від вихлопних газів автомобільних двигунів.

Загалом негативний вплив на природу має три напрямки:

1. Хімічне забруднення повітря і води.

2. Теплове забруднення атмосфери і водоймищ.

3. Руйнування ґрунтів у зв'язку з добуванням палива і утилізацією шлаків.

Усі вищенаведені дані свідчать проте, що використання теплових двигунів, чинить вкрай негативний вплив на оточуюче середовище. Через наявність шкідливих речовин у повітрі, воді, ґрунті хворіють люди, потерпає прекрасний світ рослин і тварин. Негативні зміни у навколишньому середовищі можуть привести людство до глобальної катастрофи, відгуки якої ми можемо відчувати вже зараз. Людина відповідає за цей світ, за збереження у ньому гармонії і краси, а тому необхідним, на нашу думку, є пошук шляхів покращення світової екології.

Перспективні шляхи покращення екології

Негативні зміни в екології, пов'язані з використанням теплових двигунів уже давно привернули увагу учених всього світу. Роботи ведуться у чотирьох напрямках:

1. Для більш повного згоряння палива в горючу суміш двигунів внутрішнього згоряння додають водень.

2. Для кращого очищення вихлопних і паливних газів застосовують спеціальні фільтри, присадки до палива, а також спеціальну обробку газів перед їх викидом в атмосферу.

3. Пошуки нового, більш чистого виду палива. Широко використовується в якості палива попередньо очищений природній газ, а також спирти.

4. Ведуться великі дослідницькі роботи по створенню водневого та сонячного двигунів.

5. Розглянемо ці напрямки окремо.

1. “Iмпект”

Один із засобів запобігти забрудненню атмосфери вихлопом бензинових двигунів - перехід на електричну тягу. До недавнього часу електромобілі були тихохідні, а заряду батарей їм вистачало лише на коротку відстань. Але нещодавно компанія “Джененрал Моторс” випустила електромобіль “Імпект” (мал. 4). Це автомобіль обтічної форми з двома потужними електродвигунами, по одному на кожне переднє колесо. Він набирає швидкість з 0 до 100 км/год за 8 секунд, як спортивний автомобіль, і розвиває швидкість до 160 км/год. Його акумулятори заряджаються від електростанцій, що спалюють паливо. Виходить, що хоча сама машина і не викидає шкідливих газів, але це робить електростанція. Але електродвигуни можна заряджати вночі, використовуючи залишки електроенергії. Якби більшість машин у Нью-Йорку працювало на електроенергії і підзаряджало акумулятори вночі, електростанція не довелося б спалювати більше палива. Якщо електромобілі, схожі на “Імпект”, поширяться, то лічильники на автостоянках можуть бути переобладнані в зарядні пристрої.

2. Використання вторинної сировини

Вихлопні гази – не єдина проблема. Виготовлення автомобілів потребує багато енергії та сировини. Для збереження природних ресурсів потрібно ширше використовувати вторинну сировину. До 2000 року в одній лише Німеччині на звалищах нагромадилося 2,8 млн. автомобілів. Зараз виробники автомобілів намагаються уникнути втрати такої величезної кількості цінної сировини. У BMW є завод для переробки старих автомобілів. Машина BMW серія 3 має багато пластмасових деталей які в майбутньому можуть дати матеріал для нових автомобілів.

3. Каталітичні конвертери.

Виявивши, що автомобілі сильно забруднюють атмосферу, вчені спробували зменшити кількість шкідливих газів у автомобільних вихлопах, їм вдалося створити вставку у вихлопну трубу, що допалює більшість шкідливих газів. Цей прилад назвали каталітичним конвертером. Забруднення атмосфери автомобілем скорочується на 90%. В США всі нові автомобілі випускаються тільки з каталітичними конвертерами. Каталітичний конвертер не має рухомих частин і не потребує технічного обслуговування. Каталітичний конвертер схожий на бджолині соти, загальна поверхня котрих дорівнює площі двох футбольних полів. Він розміщений у ящику з нержавіючої сталі розміром 30 см х 23 см. Вихлопні гази проходячи через комірки конвертера, вступають в хімічні реакції з його “начинкою”, що робить більшість отруйних речовин менш шкідливими. Але хімічні речовин, що містяться в конвертері руйнуються свинцем. Через це всі автомобілі, які обладнані цим приладом, не можна заправляти етилованим бензином.

Дата добавления: 2015-05-23