Формаційний підхід і класифікація типів економічних систем

Категорія «економічна формація» характеризує суспільне ви­робництво на певній стадії його розвитку, тобто це — специфічне формоутворення, яке характеризується певною цілісністю і сис­темністю. Кожній економічній формації властива певна структу­ра, тобто єдність розгалуженої системи елементів, що перебува­ють у глибокому взаємозв'язку і взаємодії.

К. Маркс обгрунтував роль і значення кожної економічної фор­мації (способу виробництва) в суспільно-економічному прогресі, розкрив їх природу і структуру. Визнаючи велику роль у форму­ванні певного типу економічної системи, К. Маркс і його послі­довники визначальним елементом економічної формації вважали соціально-виробничі (соціально-економічні) відносини.

Формаційний підхід дав можливість марксистам обґрунтувати формаційні етапи розвитку економіки, послідовність переходу суспільного виробництва від економічної формації нижчого типу до економічної формації вищого типу.

К. Маркс досить детально розкрив сутність таких економічних формацій (способів виробництва), як первіснообщинна, рабовлас­ницька, феодальна, капіталістична і комуністична. Це сукупності специфічних соціально-економічних відносин у взаємодії з рів­нем і характером розвитку продуктивних сил.

З точки зору формаційного підходу доцільно в курсі політич­ної економії розглядати дві протилежні, можна сказати антагоніс­тичні економічні системи або формації — капіталістичну у ви­гляді моделі чистого капіталізму і комуністичну (соціалістичну).

Чистий капіталізм характеризується приватною власністю на ресурси і використанням системи ринків для координації економічної діяльності та управління нею. У такій системі по­водження кожного її учасника мотивується його особистими, егоїстичними інтересами. Кожна економічна одиниця намага­ється максимізувати свій дохід на основі індивідуального прий­няття рішень.

Ринкова система за чистого капіталізму функціонує як меха­нізм, за допомогою якого індивідуальні рішення та уподобання є гласними і координуються. Той факт, що товари і послуги вироб­ляються, а ресурси пропонуються в умовах конкуренції, означає, що існує багато самостійно діючих покупців і продавців кожного продукту і ресурсу. У результаті економічна влада широко роз­осереджена. За такої моделі капіталізму роль держави в економіч­ному регулюванні зведена до мінімуму.

Комуністична економіка характеризується суспільною власніс­тю практично на всі матеріальні ресурси, централізованим прий­няттям рішень та їх реалізацією через директивне планування, інструкції і команди. Підприємства є державною власністю і здійснюють виробництво на основі централізованих планових показників. Ринок робочої сили відсутній. Виробничі і фінансові ресурси розподіляються централізовано між галузями і підприєм­ствами. Роль товарно-грошових відносин в економічних відноси­нах мінімізована.

Змішані системи. У реальній дійсності сучасні економічні си­стеми розміщуються десь між цими крайнощами. Зараз немає ні чистого капіталізму, ні чистого комунізму (соціалізму). Правда, економіка одних країн більше відноситься до моделі чистого ка­піталізму, а інших — більше до чистого комунізму на його соціа­лістичній стадії. Так, економіка США ближче ніж економіка Фран­ції до чистого капіталізму. Навпаки, економіка Швеції та Австрії ближче до економіки соціалізму. Соціалістичною країною вважа­ється Китайська Народна Республіка.

Цивілізаційний підхід до класифікації економічних систем. В останні роки у вітчизняній економічній науці дедалі важливіше місце посідає цивілізаційний підхід, який по-іншому визначає за­кономірні ступені розвитку економічної системи.

Відмінна риса людської цивілізації — її гуманістична спрямо­ваність. Задоволення потреб людини є кінцевою метою виробниц­тва. Задоволення потреб у свою чергу народжує нові потреби, для задоволення яких потрібен подальший розвиток виробництва. Отже, суперечнють між потребами та штересами людини, з одно­го боку, і рівнем розвитку виробництва — з другого, взаємодія між ними є — рушійною силою економічного прогресу, тобто розвитку суспшьного виробництва і люди­ни. Людина — не лише головна продуктивна сила виробництва, але і його безпосередня мета.

У друпй половині XX ст. розгорнулася науково-технічна революція, яка зумовила глибокі зрушення в засобах вироб­ництва. Вона визначила перехід продуктивних сил до нового технологічного способу виробництва, коли знання, наука, інформащя стають основними джерелами економічного піднесення і відкривають нові можливості зростання ефективності економіки.

Таким чином, за цивілізаційним підходом ми можемо виділити три типи економічних систем:

• аграрну, або традиційну;

• індустріальну;

• постіндустріальну.

Дата добавления: 2015-05-23