Після Другої Світової війни почався процес якісної зміни системи

Сутність світового господарства та віхи його розвитку.

Світове господарство: суть, структура та закономірності його розвитку.

Світове господарство — це сукуптсть націоналъних господарств, які беруть участь у міжнародному поділі праці зв'язавши м1ж собою системою міжнародних економічних відносин. Воно являе собою глобальний економічний організм, в якому склалися ізростають взаемозв'язок і взаемозалежність усіх країн ї народів світу.

Світове господарство е історичною і політекономічною категорією. Це пояснюеться тим, що кожному конкретному історичному етапу його розвитку притаманні певні масштаби і рівень виробництва, інтернаціоналізація господарського життя і соціально-економічна структура.

Світове господарство почало формуватись досить давно, проте остаточно як цілсна система склалося близько ста років тому на рубежі XIX—XX ст. Основою його поступового формування став міжнародний ринок, утворення якого відбувалося поетапно в XI—XVIII ст., а особливо інтенсивно — з середини XIX ст., ко­ли в країнах Заходу домінуючим стае машинне виробництво.

Основними віхами у розвитку світового господарства е:

• виникнепня міжнародних монополії, які поділили між собою світові ринки збуту, джерела сировини і сфери прикладання капіталу. Результатом став економічний розподіл світу;

• територгальний поділ світу великими державами і утворення величезних колоніальних імперій. Сформувався колоніальний
розподіл праці, визначальною особливістю якого стало нав'язування
кожним народам такої виробничої спеціалізації, яка відповідае
погребам капіталу метрополій;

• виникненпя соціалістичної системи, що призвело до розколу
всього світового господарства і поклало початок протистоянню
всіх соціально-економічних систем.

світового господарства.

Три останніх десятиріччя XX ст. вважаються початком нового періоду розвитку сучасного світового господарства. Воно все більше набувае ознак цілсності, що обумовлено діею певних факторів. По-перше, прагненням народів світу вижити в умовах нарощування ядерної зброї і загрози можливої ядерної війни, що спонукае держави проводити політику мирного співіснування. По-друге, розгортанням науково-технічної революції. Нині жодна країна світу не може самостійно використати всі досягнення суспільної науки і техніки, тому вони повинні об'еднувати свої зусилля в цій сфері. По-трете, поглибленням та поширенням інтернаціоналізації виробництва и обігу, всього економічного і ду­ховного життя. По-четверте, необхідністю об'еднання зусиль країн для вирішення глобальних проблем (екологічних, сировинних, продовольчих, освоєння багатств світового океану і космосу та ін. потребою у взаемній допомозі в екстремальних ситуаціях.

Цей процес проявляе себе у функццінуванні прямих зв'язків між підприємствами, об'еднаннями, у поглибленні процесів спеціалізації та кооперування виробництва, створенні міжнародних і господарських організацій, товариств, спільних підприємств тощо. Сучасний етап розвитку світового господарства перебувае під впливом факторів, що надають йому високого динамізму. До них, у першу чергу, належать: НТР, зростаюча взаемозалежжсть національних господарств, радикальна перебудова соціально-економічних відносин у колишньому соціалістичному таборі.

Період 1980—90 рр. характеризуеться насамперед тим, що для найбільш розвинутих країн він став часом переходу в еру постіндустріалізації, для багатьох слаборозвинутих країн — активного подолання свого відставання, для колишніх соціалістичних країн — повернення до моделі ринкової економіки, а для всіх країн у цілому — лібералізації внутрішнього і зовшшнього життя та його глобалізації.

Світове господарство належить до числа складних систем, що характеризуються великою кількістю складових елементів та рівнів, ієрархій, структурованістю.

Суб'ектами світового господарства е ТНК, національні госпо­дарства, міжнародні організації, міжнародні інтеграційні об'еднання, які у свою чергу теж єсистемами.

Відносини між окремими елементами світового господарства утворюють його рівні. Так, відносини між державами складають міжнародний рівень, який регулюеться міжнародними правила­ми, нормами. Відносини потоків, що виходять за межі національних кордонів, утворюють транснаціональний рівень — сфера діяльності фірм і груп з їх внутрішніми системами інформації.

Основою системи світового господарства е міжнародне та обмежене рамками окремих держав національне виробництво матеріальних і духовних благ, їх розподіл, обмін і споживання.

Світова економіка як система мае спільну мету — її функціонування спрямоване на задоволення людських потреб (попиту), але в різних підсистемах ця мета модифікуеться за різних соціально-економічних умов.

Класифікація груп країн світового господарства. Світове господарство як цілісна система складаеться з різних частин, підсистем. Такими підсистемами е групи національних економік, які мають певну спільність і відмінності. їх визначають за такими ознаками, як рівень економічного розвитку, соціально-економічна структура економіки, тип економічного зростання, рівень і характер зовнішньоекономічних зв'язків. Проте найбільш поширеною е класифікація світового господарства, за якою в ньому виокремлюють три великі групи країн: розвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою. Для вклю­чения країн до тіеї чи іншої групи застосовують насамперед такі критерії: характер економжи (ринкова або перехідна) і рівень соціально-економічного розвитку (рівень виробництва ВВП/ВНП на душу населения, галузева структура ВВП, рівень і якість життя).

До групи розвинутш (промислово розвипутш, ілдустріалъних) входять держави з ринковою економжою і високим рівнем соціально-економічного розвитку, в яких ВВП на душу населения нині складае не менше 12 тис. дол. за паритетом купівельної спроможності. Нині це приблизно 30 країн.

До групи країн, що розвиваються (слаборозвинутих), входять держави з ринковою економікою і низьким рівнем економічного розвитку. Дана група характеризуеться різкою диференціаціею та неодноріджстю соціально-економічного розвитку.

До групи краш з перехідною економікою належать держави, що здійснюють перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової.

Дата добавления: 2015-05-23