Політологія. Контрольні питання до модуля №2

1. Дайте визначення поняття "політична партія". – це добровільна громадсько-політична організація певних соц. верств населення, яка склалася на ідеологічній основі і у своїй д-ті спрямована на завоювання, утримання і використання влади

2. Що розуміють під ЗМІ? – розгалужену мережу установ, які забезпечують систематичний збір, обробку та поширення інформації. Це газети, журнали, теле- і радіопрограми, кінодокументалістика, інформац агентства

3. Які аспекти охоплює політична культура? –

- знання політики, фактів, зацікавлення ними;

- оцінювання певних політичних явищ

- емоційний бік політичних позицій (н-д: патріотизм)

- визнання зразків політичної поведінки (як можна)

4. Причини виникнення політичних партій. –

ü загострення суспільних конфліктів

ü соц. нерівність

ü наявність певних інтересів суспільних і соц. груп

ü причини нац. х-ру

ü різні погляди на політ устрій

5. Які завдання виконують ЗМІ? –

ü тримають громадськість у курсі подій

ü повідомляють різні точки зору

ü забезпечують гласність і захист прав людей

ü сприяють розповсюдженню культури в сус-ві

ü сприяють впливу на свідомість та поведінку людей

6. Розкрийте зміст поняття "політична культура".- розглядається як частина духовної культури сусп.., що охоплює сукупність історично виниклих ідей, переконань, цінностей, норм, зразків поведінки, які виявляються в д-ті людини і забезпечують спадковість політ життя сусп..

ПК індивіда – поєднання політичних знань і переконань і поведінки окремої людини.

ПК Являє собою рівень,характер і зміст політичних знань, навичок громадян і політичної поведінки і участі у суспільно-політичному житті.

7. Назвіть основні ознаки політичних партій. –

ü зв'язок партії з певним класом або соціальною групою

ü наявність певної ідеології

ü існування організаційної структури (членство партії, субординація, партійний апарат)

ü установка на завоювання, утримання і використання влади

8. Форми зовнішньої політики держави. –

ü пасивна

ü активна

ü агресивна

ü консервативно-активна

Можна виділити основні форми реалізації зовнішньої політики держав, до яких відносять:

1) пасивну (держава відмовляється від частини суверенітету на користь інших держав);

2) агресивну (держава формує експансіоністські цілі, втручається у зовнішню та внутрішню політику інших країн);

3) активну (держава прагне утримувати рівновагу між внутрішньополітичними пріоритетами та зовнішньополітичними цілями);

4) консервативну (політика, спрямована на захист існуючої ролі (статусу) держави у міжнародних відносинах, досягнутого раніше балансу між внутрішньою та зовнішньою політикою).

9. На які рівні поділяють культуру особистості? Розрізняють політ культуру сусп.., сусп групи і окремої особистості. Політ культуру особ поділ на 4 рівні:

- Номінальні політичні знання

- Наявність глибоких сусп. політ знань, уміння їх використовувати

- Політ культура, яка притаманна політ діячеві великого регіону

- Політ культура люд, для якої політ д-ть є професією

10. Які функції виконують політичні партії? –

ü ідеологічна – полягає у виявленні, обґрунтуванні і вираженні інтересів самих людей об’єднаних у цю партію, а також її прихильників

ü політична – полягає у практичній участі партії у боротьбі за владу, її реалізацію, у прийнятті політ рішень і к-лі за їх виконанням

ü організаторська – полягає у практичній реалізації партії своїх програм, шляхи та методи практичної реалізації своїх ідеологічних, програмних цілей

Внутрішні – це набір нових членів партії, поповнення партійної каси, врегулювання відносин між первинними структурами і елітою партії.

Зовнішні – це політична організація громадян, боротьба за владу і її здійснення, кадрова політика, відносини з іншими ПП.

11. Чому ЗМІ називають "четвертою владою"? – ЗМІ вважають 4-ю гілкою влади, адже вони теж мають вплив на громадськість, але коли перші три (виконавча, законодавча, судова) мають силу і примус, то ЗМІ на силу і примус права не мають. Влада має адресний х-р, її акти спрямовані на певну групу людей, а акти ЗМІ є усними, розпорошеними, ні на кого адресно не впливають. ЗМІ виступають колективним експертом. Деякі ЗМІ з порядними колективами можуть створювати таку громадську думку, що уряд відмовляється від раніше прийнятого рішення

12. Які Ви знаєте види політичної культури? Політ ку-ра б-я спільності формується під впливом числень різноманітних чинників. Ця обставина визначає багатоманітність типів політ ку-ри (таке, що має багато ознак):

1. Типи

- Патріархальна риса – відсутність у людей інтересу до політики, політичної системи

- Підданська політ ку-ра – суб не проявляють політ активності і покладають надію на владу (ОДВ)

- Активістська – значний інтерес громадян до влади

2. Є замкнуті (власні уявлення про політичне життя) (Сх) та відкриті (Зх) типи.

3. У рамках кожної нац. Політ ку-ри розрізняють:

- Елітарну – ку-ра політ влади

- Масова – ку-ра підданих, рядових громадян

4. Механізми: ринок і держава

· Ринкова (вигода, індивідуалізм)

· Бюрократична (держ. механізм)

Типи: західний і східний; капіталістичний і соціалістичний; тоталітарний, авторитарний, демократичний; двопартійний і моно партійний.

Політологи виділяють кілька базових моделей політичної культури. Розрізняють фрагментарну і інтегровану політичну культуру. Для першої характерна наявність різноманітних політичних орієнтацій і діяльності, відсутність процедур налагодження конфліктів, а також довір'я між окремими верствами населення (прикладом подібного типу є сучасна Україна), для другої - низький рівень політичного насильства, лояльність до режиму, відсутність протилежних субкультур. Надмірна фрагментація політичної культури є причиною суспільної нестабільності.

Американські політологи Г.Алмонд і С.Верба виділили три базових типи політичної культури:

патріархальна культура характеризується повною відсутністю у населення цікавості до політики, сліпим підпорядкуванням владі, злиттям політичних орієнтацій з релігійними і соціальними;

підданська культура передбачає слабку індивідуальну участь у політичному житті визнання особливого авторитету влади, поважне або негативне ставлення до неї;

активістська культура (культура участі) відрізняється від усіх інших типів активною участю громадян у політиці незалежно від позитивного чи негативного ставлення до політичної системи.

В історії переважають змішані політичні культури, які є різними варіантами поєднання базових типів: патріархально-підданська і патріархально-активістська. Г.Алмонд і С.Верба стверджують, що демократичній системі притаманна громадянська культура, в якій окремі патріархальні та підданські орієнтації урівноважують індивіда, тим самим забезпечуючи стабільність демократії (як приклад політологи наводять США і Великобританію). В громадянській культурі будуть поєднуватися політична активність і абсентеїзм (в західних демократичних системах спостерігається зниження електоральної активності виборців), законослухняність і протест проти певних дій уряду, лояльність до влади та її критика.

Існують і інші типології політичних культур. Так, залежно від типу політичної системи говорять про тоталітарну, авторитарну і демократичну культуру.

В тоталітарній культурі домінують такі ознаки:

дихотомічне сприйняття світу, яке проявляється у протиставленні "своїх" і "чужих". В якості "чужих" виступають інші класи, нації, раси та ідеологічні противники. "Чужі" сприймаються як вороги;

відсутність терпимості (толерантності) до іншої думки, способу життя;

заперечення компромісу і ставка на силове вирішення конфліктів;

сакралізація вождів, створення їх культів. У масовій свідомості вожді втрачають властивості живих людей і набувають символічних рис, стають носіями харизми;

домінування у суспільній свідомості міфів, наприклад, про комуністичний або расовий рай;

фанатичне служіння ідеям, відчуття єдності з владою.

Для авторитарної культури характерна відсутність активної підтримки влади, остання втрачає сакральність. В основі авторитарної культури лежать або патріархальні, або підданські орієнтації населення.

Характерні ознаки демократичної культури:

толерантність до інакодумства, визнання за інакодумцями права відстоювати свою точку зору;

схильність до пошуку компромісу як головного засобу вирішення конфліктів;

згода (консенсус) стосовно базових ліберальних цінностей: автономність особистості, невідчуженість її прав.

13. За якими критеріями здійснюють типологію політичних партій? –

1) Спочатку головними критеріями поділу партій були:

ü моральні (хороші і неблагородні)

ü кількісні (великі і малі)

2) Класифікація за французьким політологом Дюверже:

ü кадрові (формуються нечисленними, з різних політ діячів і діють лише в період передвиборної кампанії)

ü масові (мають у своїх лавах вел к-ть членів, являють собою централізоване утворення зі своїм членством, мають свої постійно діючі центри)

ü суворо централізовані (соціалістичні, комуністичні, фашистські типи) – перетворення ідеологічного компонента в основоположний

3) За місцем у спектрі політ сил:

ü ліві ( прихильники прогресивних сус змін )

ü центральні (відстоюють гуманістичні і ліберальні цінності)

ü праві (негативно ставляться до революційних потрясінь)

4) за с-бом ф-ння:

ü демократичні

ü авторитарні

5) за статусом у політ сфері:

ü правлячі

ü опозиційні

6) за ставленням до політ режиму (за місцем у системі влади):

ü легальні

ü нелегальні

ü лідери

ü аутсайдери

ü партії, що правлять монопольно

ü партії, що входять у коаліцію

7) за методами діяльності:

ü парламентські (помірковані)

ü авангардні (до суворих методів тиску)

8) за ставленням до окремого існуючого ладу:

· революційні

· реформійські

· консервативні реакційні

9) за соціальною базою партії (класовою визначеністю)

· п. монополістичної буржуазії

· робочі,

· селянські

· демографічні (жіночі)

· культурологічні

10) за ідеологічною спрямованістю:

· доктринальні

· прагматичні

· харизматично-вождійські

11) за ідеологічним технотипом:

· ліберальні

· консервативні

· соціал-демократичні

· клерикальні

· комуністичні

· націоналістичні

· фашистські

14. Розкрийте характерні риси і функції ЗМІ. –

ü вони працюють на непостійну аудиторію

ü у них є спеціальні технічні засоби

ü переважна односпрямованість впливу від комунікатора до реципієнта

ü носять публічний х-р (необмежене, не персоніфіковане коло осіб)

Ф-ї ЗМІ:

1) інформаційна – отримання і розповсюдження відомостей найбільш важливих для влади і громадян

2) просвітницька – спрямована на збагачення знань, задоволення потреб реципієнтів

3) аксіологічна – (порівняльна, оцінювальна) відрізняється від просвітницької тим, що порівнює схожі, аналогічні явища і відповідно робить висновки, на цій основі з’ясовує недоліки і переваги.

4) ф-я соціалізації – засвоєння людиною політ норм і адаптуватися до соц. дійсності

5) контрольно-критична – спрямована на здійснення суспільного контролю, зауваження на чиюсь вимогу

6) мобілізуюча – проявляється у спонуканні людей до певних політ дій чи безд-ті

7) ф-я зворотнього зв’язку – на повідомлення у ЗМІ повинні реагувати громадськість, керівники п-в, уст, організацій, політики, зясування наскільки своєчасно надходить до реципієнта і його думка про це

8) комунікативна – спрямована на розвиток зв’язків між реципієнтами

9) футурологічна (прогностична) – покликана забезпечувати науковий аналіз перспектив сус-політ розвитку

15. Які Ви знаєте елементи політичної культури? з погляду концепції політ ку-ри вона містить 4 компоненти (складові частини):

- Пізнавальний компонент

- Емоційно чуттєвий

- Оцінювальний

- Поведінковий

Окремі політологи виокремлюють елементи політ ку-ри:

- політичний досвід; -//-свідомість; -//-поведінка; -//-знання; -//-переконання; -//- цінності.

ПК охоплює всі сфери політичного життя і містить:

К-ру політичної свідомості, к-ру політичної поведінки, к-ру функціонування політ. структур і організацій.

16. Які існують види політичних систем? – Партійні сис поділяють за 2 ознаками: кількісною і якісною. По відношенню до якісної х-ки виділяють:

ü демократичну – д-ть партії формально не обмежується, існує кілька політ партій

ü тоталітарну – існує тільки 1 виключна парія, всі інші-розпущенні, заборонені і нікому не дається право просувати п/п

ü авторитарну (декілька ПП, але править 1)

По відношенню до кількісної х-ки:

· багатопартійні – є 2 різновиди багатопартійних політ сис: 1) багатопартійна сис поміркованого плюралізму – це наявність у парламенті 3, 4, 5 партій; 2) багато парт сис поляризованого плюралізму – х-ся тим, що за владу боряться більше 6 партій.

· двопартійні – (біпартійна) – х-ся наявністю 2 п/п, які ведуть реальну боротьбу за владу у д-ві (США, Великобританія).

Існує ще сис двох з половиною партій - ситуація, коли за владу боряться між собою 2 партії, але їм не вистачає невеликої к-ті голосів, певної, невеликої, нечисленної партії у парламенті.

· Однопартійні – представлена однією правлячою партією. Це х-но для тоталітарних і авторитарних режимів. Коли існує така сис у д-ві, то адмін. ф-ї керівних органів д-ви переймаються партійними органами, відбувається зрощення держ органів і партійних органів.

Партійна сис, що здійснюється гегемонією - тут відсутня партійна конкуренція, всі партії визнають роль правлячої (н-д, Мексика).

Партійна сис з домінуючою партією є к-ка партій, але одна протягом дуже тривалого часу перемагає на виборах і одноосібно, без всякої коаліції створює уряд. (Н-д, Японія, Індія)

Є атомізована політ сис. – є багато, але нечисленних партій, а уряд формується на пропорційній основі. (Н-д, Малазія)

17. Роль ЗМІ у демократичному суспільстві. -роль ЗМІ у демократичному суспільстві випливає з тих функцій, які вони виконують в ньому. ЗМІ допомагають побудувати „відкрите суспільство”, що ґрунтується на засадах самозбереження та безпеки нації, на визнані самоцінності особистості людських спільнот. Отже, у відкритому суспільстві і ЗМІ мають бути вільними, тобто саме вони мають забезпечувати прозорість державних, політичних, економічних та культурних інституцій для громадського суспільства. В цьому їх унікальна та виняткова роль. Вільні ЗМІ та демократичне суспільство взаємовпливають один на одного. Вільні ЗМІ допомагають утвердженню демократичного суспільства, останнє в свою чергу, забезпечує подальший їх розвиток. Презентуючи перед споживачами інформацію та подаючи власний погляд на пробле­ми, ЗМІ сприяють активності даних споживачів як громадян. У період суспільних та державних криз часто самі ЗМІ є „дзвоном”, що будить свідомість індивідів як громадян, закликаючи останніх брати активну участь в управлінні державою. У більшості країн світу (у тому числі і в Україні) свобода ЗМІ забезпечується законодавче. У демократичному сус-ві держава надає правові гарантії ЗМІ на широту діяльності у межах, визначених законом. Свобода ЗМІ залежить від того, наскільки широкими є дані межи.

18. Які Ви знаєте політичні субкультури?

Рівні політ субкультури: особистісний, класовий, сусп. системи.

Виокремлюють політ субкультури (підкультури): релігійні, вікові, регіональні, соціоекономічні.

За територіально-національною ознакою виокремлюють національний тип політичної культури. Він відповідає традиціям і особливостям певного етносу в межах його території. Однак навіть у культурі відносно “чистого” й національного типу внутрішні політичні цінності, настанови — неоднорідні. Тому теорія політичної культури широко послуговується поняттям “політична субкультура”.

Політична субкультура — сукупність особливостей політичної культури певної соціальної групи, які відрізняють цю політичну культуру від культури іншої групи людей.

Групові особливості зумовлені відмінностями в соціальному стані людей, освітніми, статевими, віковими, етнічними, релігійними та іншими чинниками, що дає підстави для тверджень про субкультуру жінок, робітників, підприємців, селян, молоді. Приміром, молодіжну субкультуру вирізняють гострота сприймання політичних подій, емоційність, нерідко недостатня зваженість оцінок, тяжіння до нового, а подекуди бунтарство й апатія. Водночас складовою політичної субкультури соціальної групи є найтиповіші риси політичної культури суспільства.

Наявність у суспільстві полярних політичних субкультур, їх велика розбіжність породжують фрагментарну політичну культуру, яка спричиняє нестабільність у суспільстві, неповагу до загальнолюдських, загальнонаціональних цінностей, інтересів та ідеалів, намагання вивищити над ними регіональні, групові, партійні, що стримує прогресивні зрушення в суспільстві.

19. Які особливості формування багатопартійної системи в Україні? – Україна теж має досвід створення багатопартійної сис. Зараз в Україні діє 172 партії. Один політолог писав: «Якби експерти ООН визначали місця д-в по к-ті громадсько-політ організацій, то Україна без сумніву зайняла би 1-ше місце». Порахуємо, 172 п/п, 231 гром організація, 61 тритейський суд, 46 благодійних організацій, отже, виходить, що на 100 тис населення у нас є певна п/п чи організація. Особливості:

1) процес багатопартійності проходив в Укр під час поглиблення економ кризи, що стало негативним;

2) багато п/п в Укр створювалися не тому, що певна група населення хотіла обєднатися для досягнення спільної мети,не за інтересів держави, а це робилося під амбіції певних політ лідерів і партій.

3) Різке роз меженні на багатих і бідних

4) Відсутність традицій політичного плюралізму.

5) В У-ні є: ліві, лівий центр, центриські (ліберали), праві, правий центр.

20 До чого призводить монополізація у сфері ЗМІ? -Здатність ЗМІ забезпечувати неабиякі доходи, значний політичний вплив зумовлює гостру конкурентну боротьбу за прибутки, ринки збуту інформації, респондентів. Ця боротьба має свої особливості, які полягають у змаганні за найшвидшу, найоперативнішу подачу інформації. Першим повідомити про урядову, парламентську кризу, підсумки виборів, початок або вдале врегулювання збройного конфлікту, сенсаційний спортивний рекорд та інші події, які викликають всезагальний інтерес, — справа професійної честі агентств, редакцій і додаткова винагорода за оперативність. Тому й існує широка мережа кореспондентських пунктів із сучасним обладнанням для збирання, обробки та передачі інформації. Все, що допомагає обійти конкурентів в оперативності, швидкості, привабливості інформації, збільшує витратні статті кошторисів ЗМІ. Профінансувати їх здатні далеко не всі ЗМІ. Тому серед них є свої лідери і свої аутсайдери. Щоб вийти у лідери та зберегти позиції, необхідні велетенські творчі зусилля і не менші фінансові й технічні можливості. Конкуренція в світі інформації, як і будь-якій іншій сфері діяльності, породжує тенденцію до поглиблення, поглинання одних іншими, могутнішими, багатшими, спритнішими, підступнішими. Неминуча за таких умов монополізація у сфері ЗМІ, що загрожує обмеженням свободи їх діяльності, посиленням залежності від політичного курсу правлячих кіл, пануючих ідеологічних доктрин, співвідношення сил провідних економічних угруповань тощо.

ЗМІ частково підміняють собою не тільки канал, але й джерело інформації. Можна спостерігати, зокрема, з боку ЗМІ монополізацію суспільно-значимих каналів інформації. Це призводить до того, що державні органи, обов'язком яких є сповіщати населення про своїх кроки, певною мірою стають заручниками ЗМІ у висвітленні своїх кроків (саме відсутністю можливості прямого інформування громадян про діяльність органів державної влади зумовлений, вже зазначений, низький рівень довіри громадян до керівництва держави, адже найменше довіряють тим, про кого нічого невідомо). Нагальною є проблема диверсифікації суспільно-значимих каналів інформації.

21 Що таке міжнародні відносини? – це системна сукупність соц., політ, екологічних, дипломат, гуманітарних, правових, військових, зв’язків та відносин між основними суб’єктами світового співтовариства

22 На які групи за ідеологічними та соціально-політичними концепціями можна поділити сучасні політичні партії України. -Сучасні політичні партії в державі за їх ідеологічними та політико-соціальними концепціями можна поділити на такі групи:

ü Ліві партії (комуністи-соціалісти) - Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія України, Партія захисників Вітчизни та інші.

ü Лівий центр (соціал-демократи) - Соціал-демократична партія України (об'єднана), Партія слов'янської єдності України, Партія труда, Партія регіонального відродження України, Всеукраїнська партія трудящих, Українська партія Справедливості тощо.

ü Центристські партії (ліберали) - Ліберально-демократична партія України, Ліберальна партія України, Конституційно-демократична партія, Партія економічного відродження, „Трудова Україна”, Народно-демократична партія, Народна партія України, Партія „Жінки України”, останнім часом - партійний блок „За Єдину Україну” тощо.

ü Правий центр (націонал-демократи) - Народний рух України, Українська Республіканська партія, Партія Зелених України, Християнсько-демократична партія України, Християнсько-ліберальний союз, партія „Реформи і порядок” та інші, в т. ч. партійні блоки „Наша Україна”, БЮТ.

ü Праві партії (націонал-радикали) - Українська Національна Асамблея, Соціал-національна партія України, Українська Консервативна Республіканська партія, Конгрес Українських Націоналістів, Організація українських націоналістів в Україні, Всеукраїнське політичне об'єднання „Державна самостійність України”, Українська національна консервативна партія.

Сучасна типологізація за ідеологічними критеріями виглядає так: ліві (комуністи), лівий центр (соціал-демократи), центр (ліберали), правий центр (неоконсерватори), праві (неофашисти).

23 Поясніть типи політичної культури (ринкової і бюрократичної). –

Одним з критеріїв для типологізації політичної культури виступає орієнтація суспільства на ті або інші регулятивні механізми в рамках політичної системи. Історія суспільства знає два основних регулятивних механізми - ринок і держава. Пріоритетне використання того або іншого механізму в політичному житті породжує відповідні типи політичної культури - ринкової або бюрократичної.

Ринкова політична культура є культурою, що розглядає політичні процеси крізь призму відношень купівлі-продажу, досягнення вигоди як вищої цілі політичної діяльності. Політика є різновид бізнесу, самий політик - або "товар", або "бізнесмен". Політичні рішення - результат "торгової угоди". Ця культура орієнтована на конкурентну боротьбу як універсальний принцип функціонування політичної системи. Це культура індивідуалізму, для котрого вищою ціллю є приватні (рідше групові) інтереси. Держава й інші політичні структури розглядаються й оцінюються як засіб реалізації інтересів.

Бюрократична (етатистська) політична культура - це культура, що зв'язує рішення політичних проблем із дією механізмів державного регулювання і контролю за політичним процесом. Вона орієнтована на обмеження і заборону конкурентної боротьби. Інтереси держави признаються переважними над приватними інтересами. Раціональність сприймається як організованість (або "порядок") і бюрократизоване керування.

24 Які фактори впливають на міжнародні відносини? –

ü існуюча економічна та політична ситуація в сус-ві

ü баланс військових сил

ü д-ть міжнародних організацій

ü вплив окремих д-в

ü стан природного середовища та ін..

25 Дайте визначення поняття "громадсько-політична організація". – це масові об’єднання громадян, які виникають за їхньою ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свої статути та характеризується чіткою структурою.

26 Розкрийте зміст функцій політичної культури.

- політ ку-ра виконує інтегративну функцію – зв'язок окремих частин в ціле (згода у межах політичної системи)

- функція забезпечення соц. прогресу

- Виховна функція. Її призначення полягає в підвищенні політичної свідомості й національної самосвідомості через безпосередню участь громадян в управлінні, політичному житті, зростанні їх інформованості й компетентності, освіченості.

- нормативно-регулятивна функція. Покликана забезпечувати вплив громадян на політичний процес, насамперед через участь у контролі за роботою органів влади й управління, а також за допомогою існуючих норм, традицій, ідеалів тощо. Це сприяє попередженню політичних реформацій, нормалізації та стабілізації життя суспільства.

- пізнавальна

- Захисна функція. Полягає в охороні політичних цінностей, що відповідають вимогам соціального прогресу, демократії, гуманізму (захист прав і свобод людини тощо).

- Прогностична функція. Сприяє передбаченню можливих варіантів поведінки суб´єктів політики за певних ситуацій, у перебігу політичних подій.

- Комунікативна функція. Забезпечує ідейно-політичний зв´язок громадянина з політичною системою, іншими членами суспільства. (транслювання елементів ПК від покоління до покоління)

27 Види міжнародних відносин. –

За сферою сус життя:

ü економ

ü політ

ü військові

ü культурні

ü ідеологічні

За суб взаємодії

ü міжпартійні

ü міжнеурядові асоціації

За ступенем розвитку:

ü високий

ü середній

ü низький

За рівнями здійснення

ü глобальний (загальнопланетарний)

ü локальний (східноєвропейський, північноамериканський)

ü регіональний (азіатський)

За ступенем напруженості, можна говорити про їх стани:

ü стабільності

ü суперництва

ü ворожнечі

ü довіри

ü співробітництва

ü війни

28 Які є громадсько-політичні організації? – 1) добровільні товариства (культурно-просвітницькі, фізкультурні форми, асоціації); 2) творчі спілки (художники, архітектори, письменники, скульптори, театрали); 3) організації (профспілкові, інваліди, ветеранів, жіночі, дитячі, технічні, наукові, діти війни)

Дата добавления: 2015-05-23