Сутність політичної У політології існують різні підходи до культури розуміння сутності політичної культури та її визначення. Ці відмінності пов'я- зані передусім з неоднозначністю самого поняття «культура». Як зазначається в енциклопедичному словнику, культура (від лат. сиііига — обробіток, виховання, освіта, шанування) — історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений в типах і формах організації життя і діяльності людей, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях; поняття «культура» вживається для характеристики певних історичних епох (антична культура), конкретних суспільств, народностей і націй (культура майя), а також специфічних сфер діяльності або життя (культура праці, побуту, художня культура); у більш вузькому розумінні — сфера духовного життя людей1.
Як видно з наведеного визначення, культуру можна розуміти як феномен матеріального й духовного життя суспільства і як вияв лише його духовного життя. Ця відмінність дається взнаки і в розумінні політичної культури. В одних випадках її трактують лише як феномен свідомості, духовного життя суспільства, соціальних спільностей, інди- відів, в інших — розуміють ширше. Розглянемо ці відмін- ності детальніше.
Термін «політична культура» вперше увів до наукового вжитку німецький філософ-просвітитель Іоганн Готфрід Гердер (1744—1803). Концептуальне осмислення політичної культури як складової політичного життя та об'єкта ви- вчення політології було здійснено лише в 50—60-ті роки XX ст. Інтерес до політичної культури був зумовлений передусім усвідомленням західними дослідниками необхід- ності з'ясування впливу глибинних, емоційних і соціально- психологічних чинників на стабільність політичних систем. Значний внесок у становлення й розвиток теорії політичної культури зробили американські політологи Г. Алмонд і С. Верба. Вони ж започаткували підхід до розуміння політичної культури як сукупності орієнтацій індивідів стосовно політичних об'єктів. Такі орієнтації виявляються
'Див.: Советский знциклопедический словарь. М., 1980. С. 677.
„,™———.~~~,.~.~:~,„,,~~~~——.,,,———— Ь|. / О
на трьох рівнях. Це, по-перше, пізнавальні орієнтації, які охоплюють знання про політичну систему та її функціону- вання. По-друге, емоційні орієнтації, які виражають почуття щодо політичної системи, учасників політичного процесу. По-третє, це — оціночні орієнтації, які виражають особисте ставлення до політичної системи, її учасників та їхніх дій. «Поняття «політична культура», — писали Г. Алмонд і С. Верба у праці «Громадянська культура» (1965), — вказує на специфічні політичні орієнтації — установки стосовно політичної системи і її окремих частин та установки щодо власної ролі в системі. Це сукупність орієнтацій стосовно особливої сукупності об'єктів і процесів. Коли ми говоримо про політичну культуру суспільства, ми маємо на увазі політичну систему, інтеріоризовану в знаннях, почуттях та оцінках його членів»2.
Отже, автори обмежили політичну культуру лише сферою політичної свідомості. Поряд з цим, традиційним, підходом до розуміння політичної культури існує інший підхід, який розглядає політичну культуру як органічну єдність політичної свідомості й політичної поведінки. Так, на думку польського політолога Є. Вятра, «політична культура —- це сукупність позицій, цінностей і зразків поведінки, які стосуються взаємовідносин влади і громадян»3. Такий підхід, що грунтується на визнанні органічної єдності в політичній культурі двох сторін — духовної, ідеологічної і практичної, діяльної, досить поширений. Очевидно, він дещо повніше розкриває сутність політичної культури, ніж попередній, бо поведінка — це спосіб існування культури, без якого вона неможлива.
З наведеного вище визначення культури взагалі видно, що вона охоплює не всю багатоманітність виявів матеріаль- ного і духовного життя суспільства, а лише типи і форми організації життя й діяльності людей, створювані ними матеріальні й духовні цінності. Це саме стосується й полі- тичної культури. Вона охоплює не всі вияви політичної свідомості й політичної поведінки, а лише те в них, що є найбільш поширеним, типовим для суспільства, соціальної спільності чи індивіда. Російський політолог М. X. Фарук- шин визначає політичну культуру як «сукупність стереотипів
2 Цит за: Баталов 9. Я. Политическая культура современного амери- канского общества. М., 1990 С. 12.
1Вятр Е. Социология политических отношений. М., 1979. С. 259.
Персоналізовані аспекти політики
Політична культура
політичної свідомості й поведінки, властивих даній со- ціальній спільності»4.
Третій підхід до розуміння політичної культури близький до другого. Відповідно до цього підходу поряд з політичною свідомістю й поведінкою до політичної культури долуча- ються також способи функціонування політичних інститутів.
І Отже, політична культура в широкому розумінні — це І сукупність стійких форм політичної свідомості й поведінки, 1 а також характеру і способів функціонування політичних
і інститутів у межах певної політичної системи.
ш.
Структура 3 наведених визначень політичної куль- політичної культури тури видно, що основними елементами її структури є політична свідомість і політична поведінка (діяльність) у найбільш поширених, типових їх виявах. Головним елементом політичної культури є політична свідомість, її складають політичні інтереси, знання, ідеї, погляди, уявлення, переконання, цінності, оцінки, орієнтації, почуття, настрої, традиції тощо. Системо- утворюючими в політичній культурі, тобто такими, що визначають її як органічну цілісність, систему, є політичні знання, політична ідеологія і переконання.
Винятково важливим є діяльнісний аспект політичної культури. Його складають визнані в суспільстві норми полі- тичної поведінки, навики і способи політичної діяльності, вміння і досвід тощо. У реальній дійсності політична культу- ра виявляється передусім у вигляді стереотипів політичної поведінки і способів функціонування політичних інститутів. Залежно від суб'єкта політики розрізняють політичну культуру суспільства, соціальної спільності (суспільного класу, соціальної групи, нації, народності, територіальної, демографічної спільності тощо) та індивіда. Політична культура індивіда — це поєднання політичних знань, поглядів, уявлень, переконань, оцінок, орієнтацій і поведінки окремої людини. Вона формується під впливом як політич- ної культури суспільства в цілому, так і тієї соціальної спіль- ності, до якої належить індивід. Політична культура суспіль- ства є синтезом політичних культур усіх наявних у ньому соціальних спільностей за домінуючої ролі однієї з них —
4Фарукшин М. X. Политическая культура обшества // Социально-гюлит. науки. 1991. № 4. С. 106.
тієї, що посідає панівне місце в системі суспільних, насам- перед економічних, відносин. Загальнолюдські політичні ідеї і цінності, такі, наприклад, як свобода, рівність, справедли- вість, демократія тощо, є елементами загальнолюдської полі- тичної культури.
Поняття політичної Свідомість — це вища, властива лише свідомості людині, форма відображення об'єктив- ної дійсності. Таке відображення від- бувається у формі поглядів, ідей, уявлень, переконань, віру- вань тощо, які відображають об'єктивне становище індивіда, соціальних спільностей, суспільства в цілому. Політична свідо- містьє однією з найважливіших форм суспільної свідомості.
Вона відображає політичне буття людей і може бути визначена як сукупність знань, ідей, поглядів, орієнтацій та Щ установок індивідів і соціальних спільностей стосовно політичної системи та їхнього місця в ній.
Політична
ПСИХОЛОГІЯ
та ідеологія
Відповідно до якісно відмінних сфер свідомості — психологічної та ідеоло- гічної — у політичній свідомості розріз- няються два структурних елементи: політична психологія і політична ідеологія.
І Політична психологія — це сукупність почуттів, настроїв, 1 емоцій, волі, думок, особливих рис характеру індивідів і | соціальних спільностей, що виражають їх ставлення до | політичних інститутів, здійснення влади.
Зміст політичної психології індивідів і соціальних спіль- ностей виявляється в їх політичній поведінці.
Політична психологія має певну структуру. Вона містить політичні потреби, інтереси, почуття, настрої, традиції тощо. Політичні потреби є базовим елементом політичної психо- логії. Це ті потреби, задоволення яких пов'язане зі здій- сненням влади. Вони можуть лише тим чи іншим чином
31—2-1330
Персоналізовані аспекти політики
Політична культура
ЗІ *
стосуватися влади, а можуть виявлятися безпосередньо у прагненні до її завоювання і здійснення. Політичні інтере- си — це усвідомлені політичні потреби. Вони є реальними причинами дій учасників політичного процесу. Залежно від відмінностей у політичних інтересах одні й ті самі явища політичного життя можуть по-різному сприйматися його учасниками, що формує відповідні політичні почуття, настрої, емоції тощо, отже, й відповідну політичну поведінку. Політичні настрої є станом почуттів щодо політичних явищ і процесів. Настрої містять як емоційні, так і раціональні елементи і справляють значний вплив на політичну пове- дінку людей. Вони найбільш динамічно й чутливо відобра- жають вплив економічних і соціальних чинників на політику.
На відміну від настроїв політичні традиції є найбільш стійкою складовою політичної культури. Це усталені норми політичної поведінки, політичні цінності, ідеї, звичаї тощо, які передаються від покоління до покоління. В традиціях концентруються ті елементи політичного досвіду, які об'єктивно відповідають інтересам і цілям суспільства, визнаються ним і закріплюються як нормативні настанови. Змінюються вони або поступово (в процесі довготривалого суспільного розвитку), або швидко (в періоди докорінних суспільних перетворень, коли на зміну усталеним приходять інші ідеї і цінності).
Другий з основних структурних елементів політичної свідомості — політична ідеологія. Для визначення місця ідеології в політичній культурі, її ролі в політичному житті суспільства з'ясуємо спочатку, що таке ідеологія взагалі. Ідеологія, зазначається у «Філософській енциклопедії», — це «сукупність ідей і поглядів, які відображають у теоретичній більш чи менш систематизованій формі відношення людей до навколишньої дійсності та один до одного і служать закріпленню або зміні, розвитку суспільних відносин. Основою ідеологічного відображення дійсності є певні суспільні інтереси. У класовому суспільстві ідеологія завжди має класовий характер, відображаючи становище даного класу в суспільстві, відносини між класами, класові інтереси. Ідеологія виступає у формах політичних, правових, релігій- них, етичних, естетичних і філософських поглядів»5.
'Философская знциклопедия: В 5 т. / Гл. ред. Ф. В. Константинов. М., 1962. Т. 2. С. 229.
і Відповідно до наведеного визначення політична ідеологія і виступає як система ідей і поглядів, які виражають інтере- | си суспільних класів стосовно політики, здійснення влади.
Сутнісними рисами політичної ідеології є систематизова- ний, теоретичний характер і цілісне відображення інтересів суспільних класів. Суб'єктами основних політичних ідеоло- гій сучасності — лібералізму, консерватизму, соціал-демо- кратизму й комунізму є саме суспільні класи.
Відмінності в інтересах суспільних класів породжують відмінності в їх ідеології. А оскільки в суспільстві завжди є класи з відмінними інтересами, то демократична держава, тобто така держава, яка стоїть над класовими інтересами, прагне виражати інтереси всього народу, а не передусім певного суспільного класу, не може ставати на позиції тієї чи іншої ідеології. Так звана державна ідеологія завжди є вираженням інтересів лише певного суспільного класу.
У політичній культурі політична психологія та ідеологія перебувають у єдності і взаємодії. Особливістю цієї взаємодії є те, що обидві вони виражають інтереси одних і тих самих соціальних спільностей, але з різним ступенем глибини та узагальнення. Якщо політична психологія відображає полі- тичне буття безпосередньо, то політична ідеологія — опосе- редковано, через політичну психологію й систему соціально- економічних відносин. Політична ідеологія спирається на політичну психологію, інакше вона перетворилася б у відір- вану від життя систему ідей.
Буденна У політичній свідомості розрізняють й теоретична також два рівні — буденну й теоретичну політична свідомістьсвідомість
Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав!Последнее добавление